Книги Українською Мовою » 💙 Зарубіжна література » Хочу Місяць, Фарджон Елінор 📚 - Українською

Читати книгу - "Хочу Місяць, Фарджон Елінор"

121
0
29.03.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хочу Місяць" автора Фарджон Елінор. Жанр книги: 💙 Зарубіжна література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Хочу Місяць, Фарджон Елінор» була написана автором - Фарджон Елінор, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Зарубіжна література".
Поділитися книгою "Хочу Місяць, Фарджон Елінор" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:

Такий круглий, весь срібний

Якось увечері Дочка короля визирнула у вікно і побачила на небі красивий круглий, срібний Місяць. Вона простягла вгору руки, але дотягнутися до Місяця не змогла.

Тоді вона піднялася на горище, приставила стільця до відкритого люку і вилізла на дах. Але й звідти дістати Місяця не змогла.

Вона видерлася на найвищий димар, але до Місяця все одно не дістала і гірко-гірко заплакала.

Пролітав повз неї Кажан і спитав:

— За чим ти плачеш, Дочка короля?

— Хочу Місяць, а дістати не можу, — відповіла принцеса.

— Мабуть, і я не зможу, — зітхнув Кажан. — Але я полечу і попрошу Ніч, вона тобі допоможе.

Кажан полетів, а Дочка короля залишилася на даху гірко плакати за Місяцем.

Настав ранок, вже зовсім розвиднілося, прокинулася Ластівка, що жила під дахом. Вона побачила Дочку короля і спитала:

— За чим ти плачеш?

— Хочу Мі-і-ісяць… — відповіла принцеса.

— Гм, особисто я віддаю перевагу Сонцю, — зауважила Ластівка. — Але все одно я зараз полечу і попрошу День, він тобі допоможе.

І Ластівка полетіла назустріч Дню.

А в королівському палаці тим часом почався жахливий переполох. Нянька пішла будити Дочку короля і знайшла її ліжко порожнім.

Вона одразу ж прибігла до Короля і затарабанила у двері кулаками:

— Прокиньтеся, прокиньтеся, вашу Дочку вкрали!

Король у нічному ковпаку вискочив із ліжка і закричав у замкову шпарину:

— Хто?

— Хлопчисько, що чистить срібний посуд, — відповіла Нянька. — Ще минулого тижня пропала срібна тарілка. Хто вкрав тарілку, той вкрав і принцесу.

— Посадити Хлопчину до в'язниці! — наказав Король.

Нянька прожогом кинулася до казарм і наказала Генералові заарештувати Хлопця, що чистить королівське срібло.

Генерал надів шпори та еполети, пристебнув шпагу, всі свої ордени та медалі і дав солдатам наказ вирушати по домівках на тижневу відпустку.

Навіщо?

Ну як же, щоб попрощатися спочатку з рідною ненькою.

— Хлопчиська ми заарештуємо Першого Квітня, — оголосив Генерал і замкнувся у своєму кабінеті обмірковувати план операції.

А Нянька повернулася до палацу і доповіла про все Королю. Король від задоволення потер руки.

— Отак йому і треба! — сказав він. — Першого Квітня ми його заарештуємо. А поки нумо шукати принцесу.

І Король послав по свого Головного детектива і розповів йому, що сталося. Головний детектив зробив розумне обличчя і сказав:

— Перше — треба знайти ключ до таємниці. Друге — зняти відбитки пальців.

— Чиїх? — запитав Король.

— Кожного і кожного, — відповів Головний детектив.

— Навіть моїх? — запитав Король.

— Звичайно! — вигукнув Головний детектив. — Адже ваша величносте — перша людина в державі. Ясна річ, ми почнемо з вас.

Король зрадів і простягнув Головному детективові два великих пальця.

Головний детектив розвів у тарілці чорну сажу, і Король приготувався бува занурити в неї свої великі пальці, як раптом з'явилася королівська Куховарка і сказала:

Дивіться такожЕлінор Фарджон — Сьома принцесаЕлінор Фарджон — Маленька кравчиняЕлінор Фарджон — Дівчинка, яка поцілувала персикове деревоЩе 6 творів →Біографія Елінор Фарджон

— Я подаю у відставку!

— Чому? — запитав Король.

— Тому що, скільки не б'юся, ніяк не можу розпалити плиту, — сказала Куховарка. — А якщо плита не горить, мені тут нема чого робити.

— Чому ж плита не горить? — запитав Король.

— Тому що вода! Я її витираю та витираю, а вона все крапає та крапає з димаря прямо на плиту, і вогонь не горить. А без вогню обід не приготуєш, адже вірно? Отже, я йду.

— Коли? — запитав Король.

— Цієї ж хвилини, — сказала Куховарка.

— Ні, спочатку залиш відбитки пальців, — сказав Король.

— А це боляче? — спитала Куховарка.

— Що ти, анітрохи, — сказав Король. — Тільки лоскотно.

Куховарка залишила відбитки великих пальців і пішла упаковувати свої скрині та кошики.

Щойно рознеслася звістка, що королівська Куховарка подає у відставку, як усі куховарки в королівстві теж подали у відставку, тому що королівський дім для всіх приклад — для герцогів і для графів, для булочників і кравців, для всіх Джонні, Джеків і Джоннів. Ну хіба це не безглуздя?

І ось що з цього вийшло…

Ніч не права

Полетів Кажан на пошуки Ночі, щоб розповісти їй про Дочку короля. Але знайти Ніч було нелегко, хоча тут і там вже виднілася нічна тінь. Нарешті, кажан зустрів Ніч у лісі.

Вона наводила там свій лад. Якщо якась квітка забула закрити очі на ніч, вона тихенько дмухала на неї, і квітка згортала свої пелюстки. Якщо дерево тремтіло уві сні усіма своїми листочками, Ніч лагідно торкалася його, і воно переставало тремтіти. Якщо пташеня пищало у гнізді, вона гладила його по спинці, і воно знов засинало.

А от Сову або Нічного метелика Ніч будила:

— Не дрімайте, вставайте, літайте!

І Сова залишала своє затишне дупло, а Нічний метелик — зелений листок, і летіли по різних нічних справах.

Кажан опустився на плече Ночі.

— Тобі що, малятко? — запитала Ніч.

— Я прилетів сказати, що Дочка короля хоче Місяць!

— Місяць? З неба Місяць? — здивувалася Ніч. — Ні, я не можу обійтися без Місяця, так і передай Дочці короля.

— Ах, вона гірко-гірко плаче і просить у тебе Місяць, добра матінко Ніч, — сказав Кажан.

— Як не соромно! — розсердилася матінка Ніч. — Ти тільки подумай, що вийде, якщо всі матері будуть давати дітям все, що вони надумають попросити! Назви мені хоч одну серйозну причину, чому я маю віддати Доньці короля Місяць, тоді подивимося.

Кажан подумав і сказав:

— Тому що в неї сірі очі, чорне волосся і біла шкіра.

— Але яка ж це причина! Ні, ні, йди, у мене ще так багато справ!

І Ніч зняла кажана зі свого плеча і зникла у лісовій гущавині, а кажан надувся від образи і повис на гілці дерева вниз головою.

З дупла висунулася Сова і спитала:

— Ти кажеш, у неї сірі очі?

— Ну так, сірі, як сутінки.

З нірки визирнув Кріт і спитав:

— Ти кажеш, у неї чорне волосся?

— Ну так, чорніше за тіні.

На лист присів Нічний метелик.

— Ти кажеш, що в неї біла шкіра? — спитав він.

— Біліша від світла зірок.

І сіра Сова вирішила:

— Отже, вона нам сестра і ми повинні постояти за неї.

Якщо їй хочеться Місяця, треба віддати їй Місяць. Ніч не права!

— Ніч не права! — погодився Кріт.

— Ніч не права! — повторив Нічний метелик.

А легкий вітерець підхопив ці слова і розніс по всьому світу.

— Ніч не права… Ніч не права… Ніч не права… — шепотів Вітер.

І всі діти Темряви зійшлися послухати його, і сови, і лисиці, і нічні співаки — дрімлюги та солов'ї, і метелики, і миші, і білки, і навіть кішки, що гуляють по дахах. А послухавши Вітра, самі стали повторювати:

— Ніч не права!

— Ніч не права!

— Ніч не права!

— Ви чули новину? — пропищала Мишка до Метелика. — Ніч не права!

— Звичайно, не права, — сказав Метелик. — Я завжди це говорив.

А Соловей співав про це так голосно, що його пісня долетіла до Зірок, і Зірки почали повторювати за ним:

— Ніч не права! Ніч не права!

— Що ви говорите? — запитав Місяць, що виплив на середину небосхилу.

— Ми говоримо і повторюємо, і будемо повторювати до ранку, що Ніч не права.

— Тихіше, тихіше, — сказав Місяць, — не поспішайте казати так. Краще обміркуємо і обговоримо все як слід. Почекаємо до Першого Квітня і тоді вирішимо, права Ніч або не права. А зараз усі по домівках, скоро вже день.

День – геть!

Коли діти Темряви розійшлися по домівках і настав світанок, Ластівка полетіла шукати День, щоб сказати йому про Дочку короля, що плаче за Місяцем. Вона побачила, як День виходить з-за моря, залишаючи золотисті сліди на піску.

— Ти наче перший жайворонок, — сказав День Ластівці. — Чому так рано?

— Бо Дочка короля гірко плаче, вона хоче Місяць і не може дістати.

— Яка дурниця, — сказав День. — І тільки через це ти поспішила мені назустріч? Але чому ми повинні віддати їй Місяць?

— Бо, бо… — І Ластівка замислилася, щоб знайти відповідь. — Ну, тому, що в неї блакитні очі, золоте волосся та рожеві щічки.

— Яка вона багата, — сказав День. — Навіщо ж їй ще й Місяць? Або ти хочеш посварити мене з матінкою Ніччю, лише б висохли сльози на очах у Дочки короля? Лети-но краще, дитино моя, по своїх справах, а я візьмуся за свої.

І з берега моря День переступив одразу на луки, позолотив квіти і траву.

З гірського озера висунула голову червона Рибка і запитала:

— Ти кажеш, у неї блакитні очі?

— Блакитні, як небо! — відповіла Ластівка.

З кручі звісила голову Ромашка.

— І золоте волосся? — запитала вона.

— Наче промені Сонця, — відповіла Ластівка.

Чайка застигла у височині, щоб спитати:

— Та рожеві щічки?

— Рожеві, як світанок! — відповіла Ластівка.

— Отже, вона нам сестра! — голосно крикнула Чайка і пірнула вниз з висоти. — І якщо вона просить Місяць, треба дати їй Місяць. День не правий, якщо не хоче віддати їй Місяця. День — геть!

— День — геть! — підхопила Ромашка.

— День — геть! — повторила за нею червона Рибка.

А Вітер відніс їхні слова до моря, і хвилі підхопили їх і забрали до інших берегів. І всі діти Світла почали повторювати за ним:

— День — геть!

— День — геть!

— День — геть!

І папуги, і мавпи, і навіть слони і шакали. А Жайворонок виводив такі голосисті трелі, що Сонце запитало його:

— Про що ти?

— День — геть! День — геть! День — геть! — дзвенів Жайворонок.

— Тільки не сьогодні, — сказало Сонце. — З цим поспішати ніколи не варто, треба все обдумати та обговорити.

Почекаємо до Першого Квітня, а там вирішимо, прогнати День або пробачити.

Слідами принцеси

Тим часом королівські детективи вирушили по місту на розшуки принцеси. Хто вибрав головні вулиці, а хто закутки, хто нишпорив по парках, а хто заглядав у шинки і таверни. І всюди вони знаходили підозрілі сліди і підозрілих осіб і поспішали з ними до палацу Короля.

Детектив Перший перевдягнувся нічним сторожем і не встиг вийти на вулицю, як одразу ж побачив Волоцюгу в лахмітті, що міцно спав на траві під деревом.

"Підозрілий тип", — подумав Детектив і, схилившись над сплячим, крикнув йому прямо у вухо:

— Де королівська Дочка, признавайся!

Волоцюга розплющив одне око і пробурмотів:

— Перший провулок праворуч, другий ліворуч, — і захропів знову.

Детектив кинувся у провулок праворуч, потім повернув ліворуч і опинився перед шинком "Свиняча голова". У шинку на дерев'яних лавках за довгим столом сиділи дев'ятнадцять веселих моряків. Вони тільки-но повернулися з далекого плавання до Гавайських островів, і худий Господар та товста Господиня пригощали їх добрим елем.

Детектив відвів Господиню з Господарем убік і суворо запитав:

— Де королівська Дочка?

— Яка така Дочка? — спитав Господар.

— Десь мабуть є, тільки не тут, — відповіла Господиня.

— Ах, ви ще будете заперечувати! — розсердився Детектив.

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочу Місяць, Фарджон Елінор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хочу Місяць, Фарджон Елінор"