Книги Українською Мовою » 💙 Зарубіжна література » Маленька кравчиня, Фарджон Елінор 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленька кравчиня, Фарджон Елінор"

122
0
29.03.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маленька кравчиня" автора Фарджон Елінор. Жанр книги: 💙 Зарубіжна література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Маленька кравчиня, Фарджон Елінор» була написана автором - Фарджон Елінор, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Зарубіжна література".
Поділитися книгою "Маленька кравчиня, Фарджон Елінор" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:

Жила колись Маленька Кравчиня, яка вважалася молодшою у Старшої Кравчині. Але хоча вона і була молодшою, вона так спритно кроїла, так витончено робила стібки, сукні шила з такою чарівною фантазією, що, насправді, вона була найкращою кравчинею в королівстві, і Старша Кравчиня це знала. Маленька Кравчиня була така юна і така скромна, що Старша Кравчиня сказала собі:

– Годі й казати, Лотта шиє краще за мене. Якщо я їй про це не скажу, вона сама ні за що не здогадається, а якщо я скажу, то вона піде від мене, відкриє власну майстерню і забере в мене усіх клієнтів.

Тому Старша Кравчиня мовчала, рідко хвалила Маленьку Кравчиню, хіба що за щось особливо гарне, і частенько лаяла, навіть коли це було зовсім незаслужено. Але Лотта ні на що не ображалася; і знати не знала собі ціни, навіть тоді, коли Старша Кравчиня зверталася до неї, як бувало завжди, коли вони виконували якесь дуже важливе замовлення.

– Лотто, – казала Старша Кравчиня, – щойно тут була маркіза Роллі-Поллі і замовила бальну сукню. Вона бачить себе у блідо-рожевому шовку.

– Який жаль! – вигукувала Лотта. – Наскільки б краще вона виглядала у темно-бордовому оксамиті.

– Саме це я їй і сказала, – промовила Старша Кравчиня. – Вона хоче на спідниці сімнадцять складочок.

– Подумати тільки! – дивувалася Лотта. – Їй потрібна зовсім гладенька сукня, але з шляхетною лінією.

– Саме так, – казала Старша Кравчиня, – як я і сказала маркізі – шляхетна лінія і абсолютно гладеньке.

Тож замість блідо-рожевої сукні зі складками вони шили маркізі Роллі-Поллі темно-бордове вбрання шляхетної лінії. І на прийомі у королеви маркіза справляла чарівне враження, і всі казали: "Старша Кравчиня – просто геній!"

А насправді генієм була маленька Лотта.

Щоб ви знали, королеві цієї країни було 70 років, і оскільки вона була незаміжня, у неї не було дітей, які могли б успадкувати трон. Але якщо матір'ю вона ніколи не була, то, принаймні, вона цілих 25 років була тіткою; і її племінник, який був королем у сусідній країні, з часом став би правити її країною, як своєю.

Двадцять років він не відвідував свою тітку, але, за чутками, він був чарівним юнаком і, як і тітка, неодружений. Ця обставина її настільки турбувала, що вона писала йому про це приблизно два рази на рік, на Різдво і на його день народження. І він завжди відповідав:

Люба тітонько Жоржина!

Вельми дякую тобі за пенал.

Твій люблячий племінник Дік.

P. S. У мене ще все попереду.

Старій Жоржині було 70, а молодому королю Річарду лише 25. У 70 років вже не здається, що все попереду, як це здається у 25, і тому королева, владна стара дама, надіслала йому листа десь посередині між Різдвом і днем народження, в якому звеліла йому приїхати до неї та вибрати собі наречену з її придворних дам, тому що вона втомилася вислуховувати його дурниці. Пенала вона йому цього разу не послала. Король вже не міг відбутися лише подякою, тож йому довелося в основній частині листа нарешті писати і про одруження.

Дивіться такожЕлінор Фарджон — Віслюк із КонімариЕлінор Фарджон — Засинай моє дитяткоЕлінор Фарджон — Дівчинка, яка поцілувала персикове деревоЩе 6 творів →Біографія Елінор Фарджон

Ось що він писав:

Люба тітонько Жоржина!

Як ти того забажаєш.

Твій люблячий племінник Дік.

P. S. Я не одружуся ні з ким, крім тієї, хто буде дев'ятнадцяти з половиною років від народження та дев'ятнадцяти з половиною дюймів у талії.

Королева негайно скликала всіх дам свого двору дев'ятнадцяти з половиною років від народження і наказала виміряти їм усім талії. Рівно троє виявилися дев'ятнадцяти з половиною дюймів у талії, не більше і не менше. Вона знову написала своєму племіннику:

Мій любий Річарде!

Герцогині Зефірній, графині Карамельській і леді Бланш Баланманж у грудні виповниться двадцять, зараз у нас червень. Це дуже милі дівчата, і їхні талії відповідають твоїм вимогам.

Твоя любляча тітка Жоржина, Королева.

На це молодий король відповів так:

Люба тітонько Жоржина!

Хай буде по-твоєму. Я приїду в понеділок. Прошу тебе, влаштуй три бали, у вівторок, середу та четвер. І нехай кожна з цих дам по черзі складе мені компанію. У п'ятницю я одружуся з тією, хто мені найбільше сподобається, і в суботу поїду додому.

P. S. Я б хотів, щоб це був бал-маскарад, тому що в мене є чудовий маскарадний костюм.

Цього листа королева отримала лише в понеділок вранці, а король мав приїхати цього ж вечора. І можна собі уявити, як усі хвилювалися, особливо дами дев'ятнадцяти з половиною дюймів у талії! Зрозуміло, вони негайно відвідали Старшу Кравчиню.

Ось що сказала герцогиня Зефірна:

– Я просто зобов'язана мати найкрасивішу маскарадну сукню, яку ви зможете пошити, причому до вівторка, до першого балу. І коли вона буде готова, пришліть когось із ваших дівчат, щоб вона показала, як сидітиме сукня.

Ось що сказала графиня Карамельська:

– Вкрай важливо, щоб ви пошили мені найчарівнішу сукню, яку тільки зможете придумати, і доставили її у середу до початку другого балу. І нехай ваша найкраща помічниця принесе її мені і покаже, як її треба носити.

А ось що сказала леді Бланш Баланманж:

– Я просто помру від розпачу, якщо ви не створите мені найдивовижнішу сукню, яка тільки може бути, щоб я змогла її вдягнути у четвер на третій бал. А щоб я бачила, яка вона бездоганна, нехай її одягне найвитонченіша з ваших майстринь, так я зможу судити про це сама.

Старша Кравчиня пообіцяла їм усе виконати, і, тільки дами пішли, вона кинулася до Лотти і розповіла їй про все.

– Ми маємо думати у дві голови і шити у чотири руки, щоб зробити все вчасно, – сказала вона.

– Я впевнена, що впораюся, – весело сказала Лотта. – Шитимемо сукні по черзі. Герцогиня Зефірна отримає свою сукню завтра ввечері, графиня Карамельська – післязавтра ввечері, а леді Бланш Баланманж післяпіслязавтра, навіть якщо мені доведеться просидіти всю ніч і взагалі не зімкнути очей.

– Чудово, Лотто, – сказала Старша Кравчиня, – а тепер я маю подумати, які сукні ми шитимемо.

– Як було б герцогині добре у вигляді Сонячного Променя, – сказала Лотта.

– Я щойно про це подумала, – сказала Старша Кравчиня.

– І як би всіх підкорила графиня у вигляді Місячного Світла, – сказала Лотта.

– Точнісінько мій задум! – сказала Старша Кравчиня.

– А у вигляді Веселки леді Бланш Бланманж була б просто дивовижною.

– Адже ти перехоплюєш мої думки! – сказала Старша Кравчиня. – А тепер берися за викрійки і починай шити.

Лотта розкроїла всі три сукні і засіла за першу, блискуче золоте вбрання, яке буде грати і сяяти, наче сонячне світло, коли та, хто його вдягне, почне танцювати. День і ніч вона просиділа за роботою і не бачила, як зустрічали молодого короля у палаці. А у вівторок за годину до початку першого балу блискуча сукня була готова.

– З палацу послали карету за сукнею, – сказала Старша Кравчиня, – і одна з дівчат має її вдягти і показати, як вона сидить, перш ніж герцогиня одягне її сама. Але кого мені послати? Адже по талії воно всього дев'ятнадцять з половиною дюймів.

– Це якраз мій розмір, мадам, – сказала Лотта.

– Це просто щастя, Лотто! Швидко вдягаї її та вирушай.

І ось Лотта наділа сліпучу золоту сукню, золоті бальні черевички і маленьку золоту корону, що спалахувала блискітками світла. Зверху вона накинула свій старенький чорний плащ і побігла до королівського екіпажу, що чекав її. Кучер клацнув батогом, і вони поїхали. Коли вони прибули до палацу, ліврейний Лакей, який ішов через залу, проводив Лотту до маленької приймальні.

– Вам доведеться зачекати тут, – сказав він, – поки герцогиня не буде готова і не покличе Вас до сусідньої кімнати. Коли вона буде готова, вона подзвонить у дзвіночок. Яке чарівне плаття під Вашим плащем!

– Це сукня для герцогині, – сказала Лотта, – в якій вона має підкорити молодого короля. Хочете подивитися?

– Так, дуже, – відповів Лакей.

Лотта скинула чорний плащ і виступила, як сонце з-за хмари.

– Ось! – сказала вона. – Правда, гарна? Ви думаєте, король встоїть і відмовиться танцювати з герцогинею, якщо вона буде у такій сукні?

– Ніколи, я впевнений! – сказав Лакей.

І з вишуканим поклоном додав:

– Герцогиня, чи можу я просити про честь потанцювати з вами?

– О, ваша величносте! – засміялася Лотта. – Це честь для мене.

Лакей обійняв Лотту за талію і став танцювати з нею, і, тільки-но він почав говорити їй, що її волосся сяє яскравіше за сонячні промені, як задзвенів дзвоник, і Лотті довелося йти.

Герцогиня була в захваті від сукні, а після того як Лотта показала їй, як у ній присідати і вставати, ходити і танцювати, герцогиня вбралася в неї і виплила у бальну залу.

Лотта, кутаючись у свій старий плащ, почула, як у залі вибухнули оплески, коли з'явилася блискуча маленька герцогиня.

"Ну, – подумала Лотта, – перед нею король не встоїть". І вона побігла додому, шити сукню Місячного Світла.

Всю ніч і весь день вона шила сріблясту сукню, що облягала тіло як рукавичка, і впоралася з роботою якраз у той момент, коли королівська карета зупинилася біля дверей. Як і минулого разу, вона вдягла сукню, загорнулася в плащ і поїхала, і, як і минулого разу. Молодий Лакей проводив її до приймальні і попросив зачекати.

– Як пройшов учорашній бал? – запитала Лотта.

– Король протанцював із золотою герцогинею цілий вечір, – сказав Лакей. Сумніваюся, щоб графині так пощастило.

– Хто знає, – сказала Лотта і, знявши свій чорний плащ, вона встала перед ним, як місяць, що сяє опівночі.

– О, графине, – сказав Лакей, цілуючи їй руку, – подаруйте мені найбільше в світі щастя, потанцюйте зі мною!

– Це ви ощасливите мене, ваша величносте, – сказала Лотта з милою усмішкою.

Вони знову потанцювали у приймальні, а потім сіли і стали говорити про себе; Лотта розповіла, що їй дев'ятнадцять з половиною років, що її мама покоївка, а батько швець, а сама вона учениця кравчині.

А Лакей сказав їй, що йому 25 років, і що його батько – палітурник, а його мама – прачка, і що сам він Лакей у молодого короля і має повернутися у своє королівство, коли король одружиться.

Лотта від почутого замислилася, а коли Лакей запитав її – чому, Лотта і сама не знала. Лакей взяв її за руку, і тільки почав їй говорити, що її руки схожі на місячне сяйво, як задзеленчав дзвоник, і Лотті довелося йти.

Графиню Карамельську зачарувала сукня, і, зрозумівши усі тонкощі крою, графиня вдягла сукню і вийшла до зали. Лотта почула зойк захоплення, викликаний її появою; сама ж закуталась у старенький плащ і поспішила додому шити сукню-Веселку.

Всю ніч і весь день вона шила сукню, повіки її стали важкими, і якось важко було на серці, але вона не могла зрозуміти – чому.

Рівно за годину до третього балу сукня була готова, і карета чекала на неї.

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленька кравчиня, Фарджон Елінор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленька кравчиня, Фарджон Елінор"