Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Атарінья 📚 - Українською

Читати книгу - "Атарінья"

235
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Атарінья" автора Мирослава Горностаєва. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Атарінья» була написана автором - Мирослава Горностаєва, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Атарінья" в соціальних мережах: 

Скінчилися війни, ельфи щасливо живуть у Валінорі. Але є ті, хто не може забути загиблих, яким не судилося воскреснути. Ті, хто воював і вижив, об'єднуються в нове Братство, мета якого визволити з Мандосу проклятих нолдор і змінити саму історію.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 57
Перейти на сторінку:

Тім Есгал

Аtarinya

1

Тіріон – тихе містечко…

Хоча зрештою було дозволено повернутися до рідних домівок мешканцям Тол-Ерессеа, хоча

останні Нолдор Середзем’я покинули береги Ендоре, Тіріон так і зостався тихим містечком.

Німували великі садиби, прикрашені квітами та статуями з мармуру, замість дитячого сміху

в них дзюркотіли водограйчики, а замість кількох десятків осіб, яким садиба могла дати

притулок, в ній жило двоє-троє Ельдар, зрідка більше.

Жінка в білому мешкала в садибі сама.

Її маєток знаходився на околиці Тіріону, і був оточеним стіною – єдиний такий у місті.

За сотні збіглих літ стіна, хоч і скріплена магічно, поволі руйнувалася, а її рештки оплітали

плющ і барвінок.

А брама з вибитою на ній восьмипроменевою зорею так і зосталася напіввідчиненою з

Першої Епохи.

О, Благословенні Землі, де немає старіння й смерти – для тих, хто живе тут, немає й забуття.

Жінка в білому знаходила собі роботу, аби чимось заповнити своє безсмертя.

Вона підтримувала лад в покоях синів і в подружньому покої, вона висікала в мармурі

подоби тих, хто нині в Мандосі, вона обійшла пішки весь Аман Благословенний, дійшла до

Форменосу і довгий час перебувала в напівзруйнованій твердині. Коли вона вирушила

звідти, то могила Великого Князя Фінве та тих кількох воїнів, котрі загинули разом з ним, зосталася прикрашеною різьбленою стелою з білого каменю.

Жінка в білому дуже зрідка навідувала садибу коваля Магтана, свого батька, а останні кілька

століть не бувала там зовсім.

Жінка в білому зовсім не навідувала своїх подруг – вірних, незважаючи ні на що. Вони самі

приходили до неї – княгиня Анайре, та Велика Княгиня Нолдор Еарвен. Жінка приймала їх

радо, однак не сумувала, коли вони йшли.

Бо в їхніх садибах дзвеніли пісні і чувся сміх більш, ніж одного Ельда.

Жінка в білому не заздрила подругам, але їй було боляче переступати поріг їхніх домівок.

Часом до неї навідувався білявий блакитноокий Ельда, чий розум дорівнював його вроді.

Жінка подовгу розмовляла з ним, а він, прощаючись, цілував їй руку і називав любою

вуйною.

Зовсім зрідка вона ходила до моря…

Альквалонде дуже відріжнялося від Тіріону. Воно мало все, чого не було в принишклому у

тузі місті Нолдор – дітлашню на вулицях, веселих юних Ельдар, сповнені щастя садиби. .

Жінка проходила вулицями поволі, гордовито тримаючи голову в білому запиналі, заходила

до порту і блукала там по білих мармурових плитах, іноді виходила на берег заливу…

Ліворуч вона не ходила ніколи. А якщо і ходила, то не доходила до Білої Вежі, біля вершечка

якої застиг на вічному припоні повітряний корабель під назвою «Вініглот».

Якогось дня оповісники рознесли Тіріоном звістку, що з Ендоре прибуде корабель, який

привезе додому останніх Нолдор Середзем’я.

Ще довго стоятимуть Сірі Гавані на краєчку того, смертного світу, ще довго князь Кірдан, майстер і музика, відправлятиме на Захід тих з Аварі, які все ж таки вирішили, що жити у

світі Безсмертних краще, аніж блукати людським світом, поволі перетворюючись на тіні, а то

й гинучи від людської злоби, однак Нолдор, гордих войовників і великих митців, не

зосталося в Ендоре.

На честь закінчення вигнання уряджено буде свято – так мовили оповісники від імені

Великого Князя Нолдор Арафінве. Свято, радість і вічне примирення всіх Квенді Аману.

Жінці в білому не було на кого очікувати з останнім кораблем, але вона все ж таки пішла до

порту.

З місця, яке вона собі вибрала, було видно знамениту камінну арку і причал.

На причалі вже зібралися вельможі - жінка в білому відзначила, що і Другий, і Третій Доми

Нолдор прибули у повному складі.

2

Ось Великий Князь Арафінве з жоною Еарвен… Їхній син, єдиний Нолдо, що повернувся з

Мандосу, той самий білявий Ельда, котрий звав її любою вуйною. Жінка в білому мимоволі

усміхнулась і вимовила його ім’я – Фіндарато.

Поруч з Фіндарато – його дружина, красуня-ваніе Амаріе. Закохана пара з’єдналася опісля

довгої розлуки, і нині не може надивитися одне на одного, хоча вже стільки часу минуло від

повернення сина Арафінве. Дві епохи, все так… А до Еарвен прихилилась тонесенька

світловолоса жона у святковій блакитній з золотом сукні. Вона з поверненців, народжених в

Ендоре – згадує жінка в білому – жону звати Келебріан, і є вона донькою Артаніс, сестри

Фіндарато. Бідолашна еllet1 була в полоні у орків, з орочих лап її вирятував чоловік з синами, але змушений був відіслати жону на Захід, бо не зміг визволити її з обіймів чорної туги.

Жінка в білому пам’ятає, як непритомну Келебріан знесли з корабля на руках. Однак, лікування в садах Ірмо дало свої наслідки – Келебріан знову є здоровою і веселою. Щоправда

сміх її якийсь занадто веселий, неначе надтріснутий дзвіночок, але ж у неї попереду вічність, чи не так?

А ось княгиня Другого Дому, вельможна Анайре. Їй пощастило менше, аніж Еарвен, до якої

повернувся син, і яка очікує на повернення доньки. Всі троє її синів у Мандосі,не говорячи

вже про чоловіка, князя Нолофінве, і донечка там, красуня Арельде. Однак, біля княгині

стоїть білява жона, схожа на ваніе. Це – Ітарільде, донька середнього

1 2 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Атарінья», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Атарінья"