Читати книгу - "(не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен"

— Дідько... як же все це неправильно... — ледь чуючи свій голос крізь шум води пробурмотіла Саша, старанно змиваючи залишки піни з волосся.

Гарячі клуби пари густим нальотом осідали на стінках душової кабіни, мимоволі приховуючи голе тіло дівчини. Упершись руками об червоно-чорний кахель, Олександра втупилася неморгаючим поглядом на полицю з різнокольоровими пляшечками. 

Спішно пробіглася по назвах. Шампунь з олією аргани для зволоження волосся, кондиціонер з такими ж властивостями, маска, яку дівчина придбала, купившись на вмовляння консультанта, але так і жодного разу не скористалася, і гель для душу. Він особливо привернув її увагу. Чорний флакон із золотим тисненням букв червоним прапором впився в її свідомість: його тут бути не повинно. Не через його виокремлений і надто пафосний дизайн. Ні. Єдине, що розбурхувало розум Саші й заважало спокійному ранковому душу, те, що він був чоловічим. 

— І коли він тільки встиг..., — Олександра похитала головою, немов проганяючи нав'язливі думки.
Дівчина простягнула руку до полиці і, спритним рухом підчепивши кришку флакона, піднесла до носа ємність із гелем. Терпкий запах опалого листя, нагрітого сонцем дерева і ще чогось... важко помітного для нюху Саші, але такого знайомого. Так, так пахнув Борис. Аромат справжнього і впевненого чоловіка, який знав чого хоче. І без роздумів домагався цього. Аромат, яким останнім часом, здавалося, просочилася і сама дівчина.

— Дідько, — закусивши губу від гіркоти усвідомлення, що вона сама допустила таке швидке вторгнення Бориса у своє життя, Саша повернула флакон із гелем на місце. 
Несподівано легкий вітерець облизав розпалену шкіру дівчини, підказуючи що в душовій кабіні вона тепер не одна. 

Борис... Уже прокинувся? 

З його появою тісне приміщення стало ще меншим. Шершаві долоні лягли на талію Саші, ривком притягуючи її до сталевого корпусу чоловіка.

— Бестія, ти чому від мене втекла? — гарячий шепіт торкнувся вуха дівчини. Зуби чоловіка неболяче прикусили пульсуючу вену на шиї, від чого натовп мурашок пройшовся по її шкірі. — Прокинувся, а тебе немає...

Відповісти дівчині Борис не дав. Його руки почали хаотично блукати тілом Саші, умілими ласками знову розпалюючи приємне томління внизу живота. 

Після нічного секс-марафону вони були фізично виснажені, але навіть відчутна крепатура не змогла їх зупинити.

Але просто так Саша здаватися теж не хотіла. 

Їм потрібно серйозно поговорити. Негайно.

Дівчина спробувала відмахнутися, звільнитися зі слабкого захоплення. Але виходило якось зворушливо. По-жіночому, неохоче. Це навіть віддалено не нагадувало опір.

І Борис сприйняв це як гру. Як знак продовжувати.

Чоловік злегка обвів акуратні півкулі грудей, по черзі пощипуючи чутливі соски і викликаючи в Саші сипкий напівсхлип, напівстон. Дівчина вигнулася в попереку, ще міцніше притискаючись попкою до кам'яного члена Бориса. Який же він величезний...

Усі колишні слова обурення відійшли на другий план, поступаючись місцем зростаючому бажанню. 

— Боже, що ми творимо, — хрипло шепотіла дівчина, не в силах відштовхнути чоловіка і з головою поринаючи в безодню їхнього спільного божевілля. 

Борис проігнорував цю нікчемну репліку. Він просто не міг підібрати відповідних слів для відповіді. Або не хотів. У голові бурхливим ураганом гасали хтиві мислинки. Здоровий глузд ще з ночі спочивав на верхніх полицях свідомості і не поспішав повертатися.

Різким ривком чоловік розвернув дівчину до себе обличчям. Зустрівшись поглядом з її помутнілими від похоті смарагдами, Борис задоволено хмикнув і, проклавши вологу доріжку поцілунків від шиї до пупка, опустився перед нею на коліна.

— Ти ж не збираєшся зараз...? — тільки й зуміла прошепотіти Олександра, коли чоловік притягнув її за стегна ближче і, підхопивши за ногу, закинув собі на плече.

— Дуже навіть збираюся, — хижацьки посміхнувшись, Борис негайно доторкнувся язиком до чутливої плоті дівчини, зриваючи перший протяжний стогін з її вуст. 

Плавлячись від близькості, вона розуміла, що це неправильно. Усе це неправильно. Але занадто добре, щоб зупинитися.

Тільки дикий потяг. Одна гаряча й неприборкана пристрасть на двох.

Саша зарившись пальцями в темне, ледь посріблена сивиною, волосся чоловіка, відкинула голову на гладку вологу стіну. Легкими тисками на потилицю, вона рефлекторно підказувала Борису про те, що потрібно посилити рух на і без того збуджений клітор.

Пульсуючий жар, сконцентрований між її ніг, віддавав легким болем і бажав скоріше знайти вихід. 
— Ще... так... ось так, — нерозбірливо бурмотіла дівчина, відчуваючи як живіт зводить приємним спазмом. 

Борис ще сильніше почав пестити її пальцями. Жорстко, глибоко, доводячи до повної несамовитості.

 — Господи, так! — оргазм білим спалахом накрив свідомість Саші, змушуючи тіло вигнутися натягнутою струною. Кожна клітинка шкіри немов перетворилася на оголений нерв, максимально посилюючи її божевільну насолоду.

Ватяні ноги ледь тримали знесилене тіло дівчини. І якби не Борис, то скоріше за все, вона б і впала на мокру підлогу душової.

— Ти як, жива? — не приховуючи самовдоволених ноток у голосі, поцікавився Борис. Саша, не відкриваючи очей, намагалася вирівняти рване дихання. Її пружні груди тяжко піднімалися й опускалися.

— Моя черга! — не давши можливості заперечити, раптово вигукнула дівчина і швидким маневром помінялася з чоловіком місцями. 

Тепер він притулився лопатками до гладенької плитки, стираючи собою тонкий водяний наліт, а вона, пильно оглядаючи його, повною мірою тішилася становищем господині. Грайливо провівши короткими нігтиками по шиї Борису, Олександра з дещо хвилинним запізненням повторила дії чоловіка. Не поспішаючи, вона залишала гарячі поцілунки по його тілу, так само повільно опускаючись перед ним на коліна.  

— Ти граєшся з вогнем, — застережливо проричав Борис, перш ніж пухкі губи дівчини зімкнулися на його члені. Він схопив її за вогняну копицю мокрого волосся, але Саша лише здивовано повела бровою, не бажаючи відволікатися на дрібниці.