Читати книгу - "Мій любий попутник, Інна Земець"

 – Відчуваєш? – посміхаючись на всі тридцять два, Яна нарізала навколо мене кола мов та акула.

– Що саме? – крутилась за нею я.

– Щастя, дух свободи!

– Поки відчуваю задушливий аромат дешевого клону «Бакари» від дами ліворуч, та може за хвилинку…

Відпустило лиш на вечір, щоправда не знаю то само по собі так вийшло, чи фраголіно допомогло. Остаточно полегшало лиш на третій день, коли результати аналізів отримала.

– Яна, є на світі справедливість! Чисто!

– О, вітаю! – прогорланила шалена подруга. – Як святкуватимеш? – і щоб сумнівів не лишилось, приправила питання аж занадто виразним капосним підморгуванням.

– Яна, це тільки ти коханців обираєш швидше ніж я томати в супермаркеті, - віджартувалась я, та лиш тому, що точно знала, який зробила б вибір, якби сміливості вистачило.