Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Відбір для олігарха, Тала Тоцка 📚 - Українською

Читати книгу - "Відбір для олігарха, Тала Тоцка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відбір для олігарха" автора Тала Тоцка. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 23
Перейти на сторінку:
Розділ 8

На третій день після -надцятого виступу Ямпольський не витримав.

— Борисе, я тебе прошу, нехай вони просто ходять. Мовчки. Ну скільки триватиме ця «Пісня року»?

— Гарна передача, — буркнув Навроцький, — що тобі знову не подобається?

— Тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятого, Боря!

— Гаразд, перерва, — здався той і зітхнув, — і пожерти не завадило б.

— Борисе Альбертовичу... ой! — у відчинені двері з розмаху влетіла Евангеліна і оторопіло застигла на порозі. — Вибачте, ви зайняті. Я піду.

— Почекай, Ево — вирвалося в Арсена мимоволі, і коли та з подивом подивилася на нього, він подався вперед, розглядаючи дівчину.

Вільна футболка з розмитим принтом, як зараз модно — чи то вухо там, чи то сережка, не зрозумієш. Джинси роздерті на колінах — Арсену завжди було цікаво, ці дірки потім повзуть далі або вони все-таки чимось фіксуються? Шкіряна «косуха», на ногах черевики а ля морський піхотинець. Обличчя все те ж, мрія сплячого в Ямпольському художника, і пряме густе волосся, зібране в хвіст. Згадалася маленька Машка. Ну яка з цієї Еви мама, їй років сімнадцять можна дати, не більше!

Ямпольський ще помовчав, щоб увігнати дівчину глибше в стан збентеженої невизначеності, яку він з похмурим задоволенням розглядав на її обличчі, а потім запитав:

— У тебе є мрія, Евангеліно?

— Є, і не одна, — серйозно відповіла Ева, і Арсену здалося, питання її зовсім не здивувало.

— Хіба їх може бути багато?

— Як мінімум дві, нездійсненна і приземлена.

— Поділишся? — йому раптом стало справді цікаво.

— Нездійсненноюї звичайно ні, — посміхнулася Ева.

— А приземленою?

— Париж, — відповіла вона дуже швидко.

— Сніданок з видом на Ейфелеву вежу? Кава з круасаном? — скептично вигнув брову Арсен.

— Можна і каву з круасаном, — посміхнулася дівчина, і в цій посмішці не було ні манірності, ні кепкування, — а потім Лувр, Версаль, музей Орсе і Пер-Лашез.

— Музей Орсе? Справді? — здивування Ямпольського було непідробним. — І що ти там робитимеш?

— Дихати, — після невеликої заминки відповіла Евангеліна, — і дивитися. Я трохи володію французьскою, так що можна скористатися послугами екскурсовода.

— І ти зумієш відрізнити Моне від Мане? — недовірливо уточнив Арсен.

— Це що, два різних мужика? — вліз Навроцький. — Серйозно?

— Мане — люди, Моне — плями, — хором сказали Ева з Ямпольським, вона повернулася до нього і засміялась в долоню. А Арсен просто отетерів.

— Гаразд, але Пер-Лашез! Що цікавого може бути там для такої юної дівчини? — продовжив він, і тут знову вліз Борис.

— Що таке Пер-Лашез? Театр?

— Це кладовище, Борю, — пояснив Арсен, і Навроцький ошелешено потер чоло.

— Епічна сила... справді, Евочко, що тобі робити на кладовищі? Мені здається, зарано, — розвернувся він до дівчини.

— Це не звичайне кладовище, Борисе Альбертовичу, — Ева засміялася, вона сміялася щиро і заразливо, Ямпольський стежив за нею спідлоба, — а некрополь.

— У тому сенсі, що без могилок, чи що?

— Там усипальниці, склепи, колумбарії, — пояснювала Ева, а Арсен думав, його думки приймали певні обриси і вже складалися в чіткий план, — для парижан це як парк.

— Який парк на кладовищі, прости Господи? — вражено перепитав Борис. — Треба ж, скільки доводилося бувати в Парижі, жодного разу там не був! У мене Софія по цій частині, і в театри мене водить, і в музеї. А ось на кладовище жодного разу не відвела.

— Так з'їзди, Борисе Альбертовичу, наведи сполоху, придивися до сусідів, — сказав Арсен і запитав Еву в лоб: — Заспіваєш караоке?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 9 10 11 ... 23
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відбір для олігарха, Тала Тоцка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відбір для олігарха, Тала Тоцка"