Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Як упоратися з гостингом? Надішліть чітко сформульоване повідомлення чи лист з описом поведінки, яку ви помітили. Люди зазвичай відповідають на таке, адже їм не хочеться здаватися ображеними, коли вони образилися. Напишіть, які почуття у вас викликає відмова від спілкування. Опишіть свої тривоги щодо стосунків. Якщо співрозмовник не відповідає декілька днів, знову напишіть, які почуття це у вас викликає. Якщо ви все ж таки не отримаєте відповідь, згадайте, що реакція співрозмовника стосується його, а не вас. Річ у тім, як саме він проінтерпретував ситуацію.

Ця реакція менш категорична за відмову від спілкування, проте все одно болюча. Це також пасивно-агресивна форма покарання — за те, що ви намагалися встановити особисті кордони. Після того як ви висловилися про свої потреби, такий співрозмовник поводитиметься відсторонено. Якщо ви намагатиметеся заговорити з ним, він відповідатиме одно­складовно, «так» чи «ні». Відстороненість співрозмовника може збивати з пантелику. Ви можете почуватися самотньо. Ця людина наче поряд, але насправді — ні.

Якби подруга Кім вдалася до стратегії відстороненості, це мало б такий вигляд: Кім зустрічається з подругою наступного тижня, адже ще до всього цього вони домовлялися пообідати разом. Аж раптом виявляється, що подруга поводиться геть не так, як зазвичай. Вона мовчить і начебто чимось збентежена. Кім намагається підтримувати розмову, але подруга відповідає односкладово.

Приклади виявів відстороненості:

• Співрозмовник може не розмовляти з вами годинами / днями.

• Співрозмовник відповідає на запитання односкладово, пасивно-агресивно виявляючи образу.

Як упоратися з відстороненістю? Висловіться щодо того, що ви помітили: «Здається, ти образився. Ми можемо поговорити про те, що я тобі сказав / сказала?» Чітко вкажіть, у чому саме ви вбачаєте проблему. Поговоріть про поведінку співрозмовника. Можливо, поясніть, чому ви вирішили встановити відповідну межу прийнятного, наприклад: «Я була переобтяжена і не могла додати ще одну справу до переповненого списку завдань» / «Я був переобтяжений і не міг додати ще одну справу до переповненого списку завдань».

Прийняття — це здорова відповідь на особисті кордони й озна­ка повнофункціональних обопільних стосунків.

У цьому разі подруга Кім каже: «Дякую, що поділилася». Та й по всьому. Кім більше не треба допомагати подрузі з переїздом. Жодної шкоди, жодних образ. Попри страх щодо встановлення особистих кордонів, скажу з власного досвіду: більшість людей спокійно поставиться до вашої вимоги щодо особистих кордонів. Якщо люди реагують у нездоровий спосіб, це зазвичай ознака того, що вам вже давно потрібно було встановити межі прийнятного. І що вам треба переоцінити ці стосунки, щоб зрозуміти, чи вдовольняються в них ваші потреби.

Імовірно, ви вже надто давно ігнорували проблеми у стосунках. Можливо, проблема в тому, що вас про щось просять, ви погоджуєтеся, а потім обурюєтеся через це прохання. А може, ви дозволяєте співрозмовнику казати щось, що викликає у вас негативні емоції.

Особисті кордони — це панацея.

Особисті кордони — це панацея для більшості проблем у стосунках. Але обидві сторони мусять залучатися до формування особистих кордонів і поважати кордони одне одного.

• Ви не можете висловитися про власні потреби, позаяк співрозмовник відмовляється вас слухати.

• Співрозмовник відмовляється виконувати обґрунтовані вимоги.

• Співрозмовник вдається до емоційного, фізичного чи сексуального насильства.

• Після спілкування зі співрозмовником ви часто відчуваєте смуток, злість, виснаження чи розчарування.

• У вас односторонні стосунки: ви даєте, а співрозмовник лише бере.

• Вам не вистачає довіри в цих стосунках.

• Співрозмовник відмовляється змінювати нездорову по­ведінку.

• Співрозмовник потерпає від залежності, яка вам шкодить.

Кордони зміцнюються та розширюються з часом, адже змінюються наші потреби.

Щойно ви навчитеся визначати проблеми з особистими кордонами, висловлювати свої потреби та діяти відповідно, можна починати формувати особисті кордони в різних сферах життя. Вони відіграють значну роль у дуже багатьох ситуаціях. Поговорімо про головні сфери життя, у яких можуть виникнути проблеми. Ми ретельно проаналізуємо кожну сферу у другій частині книги.

Це вас точно не здивує. Саме в сім’ї люди потерпають від найбільших проблем з особистими кордонами, особливо у стосунках між дітьми та батьками. Дорослим важко зберігати здоровий спосіб спілкування з батьками похилого віку. Та й батькам потрібно поважати межі прийнятного та потреби дітей, навіть коли ті ще маленькі. Для дітей молодшого віку  цілком нормально мати межі прийнятного в тому, щоб, скажімо, не їсти м’ясо або не спілкуватися з якимись певними людьми. Батьки, які поважають такі особисті кордони, створюють для дітей особливий простір, де малята відчувають себе в безпеці. Відчувають, що їх люблять.