Читати книгу - "Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра"

З батьками у нас був договір, що я кінець травня і весь червень проведу у бабусі. Поїздки в сільську лікарню і догляд за нею вдома залишалися на мені, так само як і прибирання з готуванням. Ну все, тримайтеся. Зі мною ви точно схуднете. Ні, готувала я досить стерпно, але все ж не звикла робити це так часто. А тут на мені Кирило і бабуся. Доведеться постаратися, не морити ж їх голодом.

Я спустилася від залізничної станції невеликою стежкою і попрямувала в бік села. Так, із сумками я все ж переборщила. Але не встигла я і сотні кроків пройти нерівною дорогою, як поруч зі мною зупинився пошарпаний візок. Дід Степан, він же сусід моєї бабусі, повертався звідкись і запропонував підвезти. А хто при здоровому глузді від такого відмовиться? От я й погодилася, закидаючи сумки на старий віз. А потім і сама застрибнула. Ех, як у старі добрі часи. Ностальгія.

А вже за п'ять хвилин ми зупинилися біля бабусиної хати. Подякувавши старому, я вивантажилася і попрямувала до хвіртки, яка тихенько скрипнула, впускаючи мене.

Кирила, звісно ж, вдома не було, а ось бабуся зустрічала свою "міську" онуку:

- Здрастуй, люба. Як дісталася? - На диво без пригод.

- Привіт, бабусю. Та нормально все, мене дід Степан підкинув, тож не довелося сумки тягнути. А ти як тут? - Ми увійшли в будинок, опиняючись у маленькому, але затишному передпокої.

- Та ось як бачиш, - вона вказала на руку в гіпсі, знизавши плечима. 

Я швиденько скинула сумки в мою тимчасову кімнату, і попрямувала в бік кухні. Будемо починати тестування на роль головного кухаря нашого невеличкого сімейства. Учасник під номером один - незрівнянна Вероніка. Прошу любити й шанувати. Я влаштувала собі імпровізацію оплесків і вклонилася, ну а далі приступила до готування. На порядку денному в нас відбивні з картоплею. Почнемо, мабуть, із м'яса.

Я наспівувала веселу пісеньку і пританцьовувала, насолоджуючись приготуванням. 

Ну, а після цілком вдалого експерименту з продуктами я обрала прогулянку селом, збираючись посидіти на березі водойми з книжкою. Думаю, мені варто вчитися отримувати задоволення від таких простих речей, як відпочинок на природі. Дорогою до місцевого озера я знову побачила цей чортів стенд. Ні, треба ж, навіть сюди в наші нетрі дрімучі добралися. От дракономордні піарники, ніде від них немає спокою!

Пройшла повз лускатого, який продовжував нахабно посміхатися, не звертаючи на нього уваги, і, здається, почула розчароване зітхання. Так-так, я все так само вас не помічаю.

До води дійшла досить швидко і без пригод. Сільська дітвора копошилася поруч, але купатися вони поки не лізли, оскільки було ще надто холодно для водних процедур. А, обравши непримітне місце в тіні, я влаштувалася на пледі, захопленому з собою. Все-таки яка я молодець. Все продумала, і навіть перекус не забула. Ай та я, сама собі не натішуся. От була б мужиком - одружилася б.

Посміявшись над своїм дурним жартом, взялася за читання.

Не знаю, в який момент я примудрилася заснути, але побачила все того ж чорного дракона, що виблискував на сонці зеленими лусочками. Тільки цього разу поруч із ним летів схожий, але трохи менший, і не такий яскравий. Він був темно-коричневим із зеленими плямами за боках. Але все одно гарний. Саме цей другий притягував мій погляд, а не той перший, який здавався надто вже ідеальним, щоб бути справжнім.

Зізнатися чесно, я завжди за собою помічала тягу до прекрасного, але неідеального. Хоча я відволіклася. І взагалі дивні думки уві сні про драконів. Сон все ще тривав, і я почала порівнювати рептилій між собою. 

Тим часом обидва красені приземлилися на ту ж галявину, яку я нещодавно відвідала. Акуратно підійшли до мене, підставляючи морди для ласки. І я ж погладила! Не могла відмовити собі в цьому задоволенні. Луска їхня виявилася теплою, немов увібрала в себе безліч сонячних променів. І було так приємно. Я все гладила шорсткий ніс то однієї рептилії, то іншої, а потім і обличчям притулилася до теплих лусочок. І не знаю, до чого б це все мене привело, якби не гучний сміх, який змусив мене сіпнутися, прокидаючись.

Ох, матінко рідна, краще б я так і продовжувала спати!