Читати книгу - "Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра"

- От блін, хотіла над тобою приколотися, Малеча, а ти виявився окастим, - така собі відмазка, але іншої в мене не знайшлося.

- Ой все, от ображуся і піду я від вас, плакати ж будете, - що-що, а драматизувати Макс умів.

Хлопчина зробив кисле обличчя, відвертаючись, а потім весело розсміявся і побіг до дверей супермаркету, а я швидко зробила крок за ним, і подалі від мого персонального глюка. Отже, про рекламу краще нікому не говорити, ні Машці, ні Андрію, а то ж теж засміють.

Повернулися ми з магазину швидко, прикупивши всяких ласощів, і, звісно ж, кілька чупа-чупсів та черв'ячків, куди ж без них. Ну от дитинча, хоч і вередливе.

Просиділи ми разом години чотири. З Андрієм виявилося напрочуд весело, адже він знав купу різних історій й анекдотів, от якби не його нога, то, напевно, прогуляли б до опівночі. А так хлопцеві потрібно було на перев'язку, а нам не завадило б повертатися. Адже мені якраз зателефонувала мама, повідомивши про те, що вони вже вдома. Тож уранці мені потрібно буде вирушати в село.

Повернувшись до себе, я побігла обійматися з сім'єю. Не думала, що за тиждень так встигну скучити. Але, як виявилося, родичі прибули не в повному складі: Кирила вони залишили в селі, тож братик буде там під моїм наглядом. 

А вранці тато відвіз мене на вокзал, де посадив в електричку, і я вирушила на допомогу до бабусі. 

- «Станція Пироччино. Обережно, двері зачиняються. Наступна зупинка станція Халімонове», - оголосив машиніст, і я потягнула свій багаж до дверей. І навіщо тільки стільки всього набирала, тепер тягни. Електричка проїхала належну відстань і зупинилася, відкриваючи двері.

Приїхали. Мій притулок на найближчий місяць. Не померти б з нудьги.