Читати книгу - "Талановиті, Рита Бергер"

Для того, щоб повністю поринути у централійський світ, недостатньо володіти певними можливостями. Флоріан добре це зрозумів на собі. Колись його вчитель назвав його талановитим хлопчиком — це було вісім років потому, коли Флоріан, ще шестирічний, виграв перший матч у шахи. Здається, він навіть не зрозумів тоді, що сталося і зараз точно не вважає ту перемогу важливою. Він чув це кілька разів у наступні роки. Коли вивчив варкаську, після неї — фронійську. Пані Дженна наполягала на тому, що після фронійської потрібно одразу вивчити ренеську, адже дві мови подібні звучанням приголосних. Флоріан не замислювався, коли взявся за енстонську, а шкільні вчителі повторювали, що для нього вивчення мов має бути чимось природнім.

От тільки те, що лише одного разу навіть сама пані Дженна необачно назвала талантом, насправді не було ним. У цьому доволі зрозуміло розповідається в посібнику «Походження таланту та здібностей», частина друга, розділ шостий. Подібні поняття хист та талант, насправді, мають певні відмінності і використовуються для двох частин населення — Талановитих і ні.

Ці два слова ще легко можна розтлумачити за допомогою Тлумачника Централійсього, бривіського видання:

«Талант — надані природою творчі можливості, які не потребують подальшого розвитку задля свого покращення.

Хист — здібності, які людина самостійно розвиває з роками, набуває потрібних звичок й навичок і, як результат, здобуває висот».

Їхній викладач з предмету Становлення бривіського Централія колись і сам так сказав, ще на початку освітнього шляху: «Не плутайте природній талант і хист, інакше назавжди залишитеся з можливостями, які не справдити, і силою, з якою не впоратися».

На перший погляд здається, що їхня назва — Талановиті — недоречна, але це не так. Певними можливостями вони наділені відразу, а деякі з них володіють обдаруваннями, які розвиваються в період становлення хисту. Як можливість Рена знаходити інших Талановитих, наприклад. Його хист ще не виявлено, але пані Агата часто говорить і сама: з такими силами Рен з дня на день може долучитися до будь-якої спілки.

— Хтось точно проявить хист до певної спілки, — розмірковує Келла, мабуть, вдруге. — Сподіваюся, хтось з нас. Це маєш бути ти, Рене.

— Чому? — питає Рен, важко дихаючи. Він здіймає залізний клевець і знову б’є тим у манекен, потрапляючи в грудину.

— Тому що ти на це заслуговуєш.

Рен відмахується, звільняючи манекен. У спортивній залі здіймаються такі самі звуки ударів заліза об дерево невизначеними, що прийшли потренуватися. Є серед них і ті, чий провідник змінив колір, але вони тримаються своєї групи і не дивляться в їхній бік.

— Ти найкращий в усьому, — продовжує перелічувати Келла. Вона сидить на гімнастичному килимку, схрестивши ноги. — У тебе найсильніші з виявлених здібностей. Ти почав навчання раніше за інших, став наймолодшим з тих, хто дізнався про Централій. Символи[1] схильні до таких людей, як ти.

— Це нічого не означає.

— Келла має рацію, — втручається Флоріан зі свого місця у стіни. Цього разу в його руках опинився ренеський науковий журнал, який нещодавно з’явився на бривійських полицях. — Згідно з усіма знаками та аналізом статистики Талановитих, наступним маєш бути ти, — Флоріан ненадовго замовкає і додає: — Якщо нічого не зміниться.

— До свята тиждень, — відповідає Рен похмуро, і клевець знову летить у манекен. — За цей час змінитися може все.

— Пані Агата теж так вважає, — вперто говорить Келла. — Час настав. Твій час настав.

Рен ступить брови й піджимає губи, знову тягнучись за клевцем. Келла піднімає голову.

— Сідай з нами, Рене, — тихіше каже вона. — Ти вже робиш це майже годину. Облиш бідний манекен у спокої.

— Взагалі-то, ви теж мусите виконувати ці вправи, — гмикає Рен. — Особливо ти, Флоріане.

— Сідай, Рене, — наполегливо повторює Келла. — Флоріан буде в повному порядку, якщо пропустить одне заняття.

— Або два, — буркотить Флоріан.

— Шосте за останній місяць, — виправляє Рен, але все ж поєднується до них, падаючи на підлогу. Він у чорному вбранні, з червоними розігрітими щоками та спітнілим лобом, який намагається витерти рукою. — Ти мусиш займатися більше.

Флоріан піднімає журнал в руках.

— Я займаюся.

— Я кажу про фізичні вправи.

— Це може бути жовта спілка, — не слухаючи їх, стверджує Келла, уважно вивчаючи Рена. — Я розмірковувала над цим певний час.

— Історія та мовознавство? — питає Флоріан і має погодитися — так, це дуже схоже на Рена. — Цілком можливо.

— А ти схожий на фіолетову, — дівчина переключається на нього. — Музичне мистецтво. Ти добре володієш інструментами.

— Флоріан не буде музикантом, — заперечує Рен раптом. — Художнє мистецтво йому підходить набагато більше.

— Зелена, — Келла киває й закушує губу, подумки роблячи примітку. — Цілком можливо.

Флоріан дивиться на неї з-під лоба. Він над цим намагався не замислюватися настільки довгий час, який централійські правила та звичаї йому дозволять.

— Як щодо тебе? — звертається Флоріан до Келли. — Ти замислювалася над цим?