Читати книгу - "Ліцей слухняних дружин"

У роті в мене стало солодко, в залі запахло квітами. Я це відчула майже фізично. Поглянула на подруг — вони сиділи поруч з такими самими натхненними обличчями.

Але в глибині очей, втуплених в екран, я побачили деяку напругу.

Так. Ми всі чекали на ще один сюжет. І він пішов передостаннім…

Тур.

Очевидно, Алекс вирішив сяйнути своїми здібностями, тому що цей ролик відрізнявся особливою вишуканістю.

Тендітна фігурка Тур з’явилася перед глядачами з… туману, котрий поволі розсіювався, на тлі великої впорядкованої галявини для гри в гольф. Певно, перед нею стояв якийсь вентилятор, адже її ніжно-блакитна шифонова сукня і довге лискуче волосся тріпотіли, мов крила тисячі пташок. Потім Тур зробила кілька танцювальних «па», посміхнулась і зникла в тому ж тумані, мов казкова фея.

Наступний кадр стосувався хатнього господарства. І тут вони перевершили інших, адже Тур не запікала індичку і не виймала з печі тістечка, як це робили інші. Вона просто стояла посеред їдальні з… «чарівною паличкою» в руці. Далі пішли спецефекти: Тур торкалася паличкою столу і на ньому виникали різні страви. Цілі натюрморти з вишуканих страв, фруктів і напоїв! Так цікаво!

Останній сюжет — на природі. Тур весело сміялася, показуючи свої бездоганні зуби-перлинки, кружеляла босоніж по траві, танцювала, обсипала себе квітами. І сміялась, сміялась, сміялась. Аж ми перейнялись її веселощами і голосно реготали у відповідь.

Потім Тур, як і всі інші, помахала нам рукою, повернулась і граційно побігла по зеленій, освітленій яскравим сонцем траві. І нам здалося, що вона біжить по морю.

Виник титр: «Щасти!» — і Тур зникла в такому ж тумані, який був на початку.

Зал шалено заплескав!

Ми перезирнулися. І теж заплескали в долоні, крадькома поглядаючи на пані Директорку і вчительок. Всі вони так само посміхалися і плескали в долоні. І я знову подумала, що Ліл, мовчунка Ліл, плаксійка Ліл, якій завжди ввижаються нісенітниці, помилилась або просто пожартувала з нами.

Зазвичай після переглядів ми, випускниці, залишалися обговорювати побачене.

Усе відбувалося динамічно, як на іспиті.

Коли з залу вийшли молодші, пані Директорка сказала:

— Отже, прошу: ваші зауваження, панянки, пропозиції і, звісно, те, який висновок ви зробите після сьогоднішнього перегляду.

Говорити мали всі. І говорили гаряче. Адже кадри, на яких перед нами постало справжнє життя, були важливі для майбутнього.

— Мені здається, що дівчата цього випуску забагато часу приділяють кухні… - розпочала обговорення відмінниця Уга.

— Так, кухні відводиться півтори години на тиждень, — додала Мем, заглядаючи в свої конспекти. — Рештою займаються служниці.

— Що ще? — поблажливо кивнула до них пані Директорка, звертаючись до інших.

— У Елг і Пем гарний одяг — Луї Віттон, взуття — Пазоліні.

— Яві виглядає надто виклично. Завелике декольте і закоротка сукня.

— А мені не сподобалося, що Сун використовує біжутерію, а не коштовності! Це — економно.

— Арт і Різ добряче погладшали. Неподобство!

— Вія пофарбувалася, і це їй не личить!

— Гат без манікюру! І таке інше…

Я помітила, що всі навмисно уникають коментарів щодо Тур.

Може, так і треба?

Але пані Директорка сама порушила цю тему — просто і ясно.

— А чому всі мовчать про Тур? — з лагідною посмішкою запитала вона.

Мить ніяковості була майже непомітною. Але наша пані Директорка — людина геніальна у своїй прозорливості, від неї нічого неможливо приховати.

— Найкращий ролик… — висловила я те, що думала ще під час перегляду.

— Так, — підхопила Мія, — Тур виглядає найщасливішою!

— Згодна, — підвела риску пані Директорка. — Там все — до міри в відсотковому співвідношенні. Приклад для інших. Отже, якщо ви всі одностайно вирішили, ставимо Тур і Алексу вищий бал?

Я подумала, якщо розмова сама собою зайшла про Тур, то буде цілком доречним трохи розвинути її.

Зовсім трохи…

— Звісно, — сказала я і додала, намагаючись зберігати спокійну, ділову тональність: — Якби ще знати, чи все у них гаразд у… у… відсотковому співвідношенні до нинішнього дня?

— Ну ми це знаємо! — сказала пані Директорка. — Звіти отримуємо щомісяця. І ви, до речі, теж майте це на увазі: ЛСД ніколи не залишить вас на самоті! Отже, зараз Тур і Алекс перебувають в круїзі по Середземному морю. У найближчих планах — вагітність, купівля котеджу на Мальдівах. Тур переказує вітання.

Усі зітхнули з полегшенням і знову заплескали в долоні.

А я з усієї сили штовхнула Ліл ногою: брехуха!

Вона аж зморщилася.

Краще за все — оголосити їй бойкот.

Я поглянула на Озу, Рів, Мію та Іту. Судячи з виразу їхніх облич, вони цілком підтримували мене.

І годі про це!

Дорогий щоденнику.

Дні минають.

Наближають нас до канікул та Літнього балу. До речі, в шлюбному флігелі ще лишилося сім дівчат. Сімнадцять, як я вже говорила, вилетіли звідси і ведуть щасливе життя.

Про що й свідчать надіслані диски.

Наші ж уроки звузились до кількох основних предметів, але вони нас не обтяжують. Це літсуд та «психостосунки».

Зовсім скоро ми станемо привілейованими мешканками окремих кімнат. От тільки літо промине…

Поки ж ми щоденно аналізуємо різні житейські ситуації, щоб у майбутньому мати відповіді на всі запитання, які поставить перед нами самостійне життя.

Мені здається, що такі уроки потрібні. Тому що ці ситуації — не штучні, як це було в молодших класах, коли їх вадували пані Вчительки.

Скажімо, таку: «Тато сварить маму. На чиєму боці має бути Марійка, якщо у мами підгоріло молоко?» І ми всі дружно кричали, що «тато завжди має рацію!»

Тепер же ми наблизились до конкретики. І цю конкретику керівництво ЛСД в буквальному сенсі «черпає з життя».

Справа в тім, що у пані Директорки є зв’язки з усіма жіночими журналами світу: до ЛСД надходить величезна пошта. У ній — копії листів жінок і дівчат світу до різних відділів цих журналів.

Таким чином, ми дізнаємось про всі проблеми, які можуть виникнути у стосунках між статями, аналізуємо їх і даємо свої відповіді на запитання. Це вам не «тато сварить маму…». Все дуже цікаво і корисно.

А головне, ми вчимося не бути схожими на стріток! Тих, чиє життя минає невпорядковано, брутально, безтямно. Про це свідчить кожен рядок, написаний ними до редакцій!

Скажімо, ось такі листи ми розглядали на сьогоднішньому уроці. Наведу їх зі скороченнями, адже й так усе зрозуміло.

«Дорога редакціє! У мого коханого немає ані квартири, ані машини, ані роботи. Але він має чудове почуття гумору. І нам добре разом. Але романтика