Читати книгу - "Том 1"

В концепції Лесі Українки романтизм — це дух «вічного непокою», «нескореного стремління», дух сміливого, революційного втріучаннн в життя. Романтизм української поетеси — наскрізь активний, життєво правдивий, соціально спрямований, звернений не до абстрактно-ілюзорного, а до життєво конкретного, пройнятого спрагою жити великим, повнокровним життям. І тут Леся Українка солідаризувалася з Горьким, який підкреслював, що йдеться про романтизм соціальний, романтизм колективізму. Соціальний романтизм, аазначав Горький, «виникав иа грунті усвідомлення людиною її зв’язків із світом і відчуття своєї творчої сили, викликаної цією свідомістю... Цей вид романтизму тільки що зароджується, тільки що формується, і носієм його ми бачимо той клас, який входить в життя, як провідник соціалістичної ідеї звільнення всього людства а полону капіталізму, як провідник ідеї всесвітнього братства і вільної праці,— соціалістичного ладу» '.

Поетеса бере під вахист зародки нового, спрямовує громадську думку на підтримку нового. У своїй творчості вона поєднує духовну масштабність, філософічність, найсокровенніший ліризм 8 активною участю в революційному перетворенні життя, з художньою публіцистичністю, нещадним сарказмом, з натхненним уславленням прийдешнього. Поетичне слово Лесі Українки то гримить бурел і «блискавкою розтинає», то «лине угору, мов жайворонка спів, дзвіночком срібним», то розсипається над чор-ною ріллею, «мов дзвінкий дощ, просвічений промінням», то укриває 8емлю, «мов ті листочки, що зривав буря, мов діамантові сніжинки в хуртовину», то милує звуками арфи, що пестить «тільки в снах дітей щасливих». Мінорні ноти переходять у бойові заклики-поривання до «заповітних високостей», до соціалізму.

Творчість Лесі Українки підносила великі культурно-історичні, політичні, філософські та етичні проблеми сучасності. Ця творчість засвідчувала, що ідейно-естетичними цінностями художні твори стають тоді, коли в них втілюються найвищі народні ідеали, коли вони найбільше відповідають прогресивним запитам епохи. Поезія Лесі Українки несла в собі елементи соціалістичного світорозуміння — елементи, що характеризують вищий етап у художньому розвитку людства — метод соціалістичного реалізму.

С. А. Крижанівський у статті «Деякі питання теорії соціалістичного реалізму» писав про формування у творчості видатних українських письменників початку XX століття — Франка, Коцюбинського, Лесі Українки — зародків соціалістичного реалізму. «Хіба,— зазначав він,— ці письменники не були соціалістами за своїми переконаннями і реалістами за своїми творчими принципами? Хіба не в їх творчості з величезною силою виражені не тільки ідеали нової епохи, а й створені образи нового героя, що мав перетворити світ на нових основах — образи робітника, революціонера, колективіста?.. Хіба не вони стали першими вчителями першого покоління радянських письменників після Жовтня? Хіба не їхніми іменами, поряд з Шевченком, визначилась революційна творчість українського народу на новому, пролетарському етапі визвольного руху? Ці письменники вийшли далеко за межі критичного реалізму, їхні ідейво-мистецькі ідеали виростали з теорії наукового соціалізму. Ми маємо право говорити не лише про стихійний, а й про усвідомлений процес наближення до марксизму, ми можемо оперувати наявністю соціалістичного ідеалу не лише в їхній публіцистиці чи критичних виступах, айв самій художній творчості, наявністю нового героя — робітника, умінням пов’язати долю героїв з життям всього суспільства» '.

Формувався новий кодекс моралі і краси, нові виміри добра і зла, визначалися засади нової естетики — естетики праці і боротьби. Леся Українка активно обстоювала зв’язок мистецтва

з визвольним рухом трудящих, очоленим робітничим класом. У пошуках нового художнього методу вона намагалася знайти і нові принципи відображення життя, образного відтворення нового героя, нових ситуацій і колізій. Висота суспільних позицій незмірно підвищувала художню вимогливість цисьменниці, її поетичне новаторство. Невтомну працю Лесі Українки надхудож-

нім словом, над поетичною довершеністю своїх творів треба розглядати як працю борця: «вигострю, виточу аброю іскристу» («Слово, чому ти не твердая криця...»). .

Творчий метод Лесі Українки ще не був методом соціалістичного реалізму. «Соціалістичний реалізм,— справедливо підкреслює С. Петров,— не міг сформуватися і визначитися повністю як естетично усвідомлений літературний напрям у світовій літературі до того моменту, коли він дістав можливість спиратися не тільки на революційну боротьбу робітничого класу проти капіталізму, але також і на будівництво нового соціалістичного суспільства»'. Це, безумовно, так. Але не можна не бачити органічних, глибоких зв’язків, що єднають творчість Лесі Українки а провідними засадами формування літератури соціалізму.

*

В статті «Л. М. Толстой» (1910) В. І Ленін (в зв’язку І8 смертю письменника) писав, що потрібен грандіозний соціальний переворот, щоб «зробити його великі твори . дійсно здобутком всіх»г. Ці слова можна повністю віднести і до Лесі Українки. Потрібна була Велика Жовтнева соціалістична революція, щоб у всій величі і багатобарвності відкрилась глибина і краса літературної спадщини поетеси, героїзм і самовідданість її подвижницького труда.

У розмові з О. 6. Корнійчуком О. М. Горький сказав: «Вам, українцям, є чим пишатися у своїй культурі. Яких могутніх людей дала ваша література, яку славну традицію! Шевченко, Фран-ко, Леся Українка — це ж не тільки поети величезного таланту і невичерпної творчої енергії, вони люди з великим людським серцем і розумом, з героїчною силою духу. У них є чого повчитися не тільки українцям» 8.

У світлі соціалістичного Жовтня творчість Лесі Українки сяє незгасним вогнем. Велич її в тому, що з нею люди відчувають себе достойнішими, благороднішими; навколишній світ стає прекраснішим. Читаючи твори Лесі Українки, відчуваєш духовне піднесення, очам відкривається радість і тепло життя, впевненість у нездоланності добра; міцнів відчуття відповідальності ва долю Батьківщини, за долю людства. ,

Силою свого духу, мужнього й благородного, Леся Українка стала нашим сучасником і соратником. Чарівність її поезії, людяність її дум і почуттів по праву успадковані нині реалізмом соціалістичним. Спадщина геніальної поетеси належить всім народам Радянського Союзу, всьому прогресивному людству. «Месники дужі приймуть мою зброю»,— проголосила поетеса у вірші «Слово, чому ти не твердая криця...». І це звучить як заповіт. Слово Лесі Українки, ота найкоштовніша «зброя іскриста», «в руках невідомих братів» — нових і нових поколінь поетів, митців, поборників соціалістичного мистецтва, служить і служитиме всесвітньо-історичній справі утвердження найлюдянішого суспільства — комунізму, справі утвердження «чуття єдиної родини», зміцнення золотих мостів взаемопізнання і дружби народів.

У вітальній телеграмі від Всесвітньої Ради Миру з нагоди 100-річчя з дня народження поетеси говорилося: «Леся Українка увійшла в безсмертя як