Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » За двома зайцями 📚 - Українською

Читати книгу - "За двома зайцями"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "За двома зайцями" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 24
Перейти на сторінку:
обер­ну­ли­ся.

Секлита. А та­ки, не­бо­го, до неї б вам обер­ну­тись не ва­дило; єй-бо­гу, спа­сибі ска­же­те!

Явдокія Пи­липівна. Що-бо ти, справді, сест­ро, вер­зеш? Рівняєш Про­ню, що ро­зумні на весь По­дол, до якоїсь най­мич­ки!

Проня. Хіба їй ро­зум за­ва­дить!

Секлита. Ду­же ви за­но­си­тесь пе­ред тіткою, та цур вам! Ко­ли пляш­ка й чар­ка на столі, то й годі! По сій мові будьмо здо­рові! (П'є). Ви­пий­те хоч до ме­не, Про­ко­пе Сви­ри­до­ви­чу, ви­ку­шай­те! Ви­ба­чай­те, що по­хо­пи­ла­ся пе­ред ха­зяїна, бо пе­лька зовсім за­сох­ла.

Прокіп Сви­ри­до­вич. Та це вже тре­тя.

Проня (до ма­тері). Що ж це ви зі мною ро­би­те?

Явдокія Пи­липівна. Та я поп­ро­сю…

Секлита. О? Тре­тя? А я й за­бу­ла лічи­ти! Ну, ви­ку­шай­те ж! (На­ли­ва і по­дає).

Прокіп Сви­ри­до­вич. (ди­вить­ся з стра­хом на Про­ню). Та во­но ко­неч­не… (Прос­тя­га бо­яз­ко ру­ку).

Проня (до ма­тері). Гос­по­ди, що ж це? І він поч­не частувати­ся?

Явдокія Пи­липівна. Годі, годі, Сви­ри­до­ви­чу! Не ду­май!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Та од­ну… уже б час…

Секлита. То це вже вам і чар­ки не вільно ви­пи­ти? Ха-ха-ха!

Прокіп Сви­ри­до­вич. (ози­рається і чу­ха по­ти­ли­цю). Од­ну б!

Проня. Бо це не ши­нок.

Секлита. Хіба в шин­ку тільки й п'ють?

Проня. Раз у раз у шин­ку, а в об­ра­зо­ва­них до­мах тільки до обіду! (Бе­ре пляш­ку й чар­ку).

Секлита. Та не беріть-бо, а кра­ще підіть, Пронько, до пе­карні, та розідміть са­мо­ва­ря для тітки, та й при­несіть!

Проня. Не діжде­те!

Явдокія Пи­липівна. Що це ви, сест­ро, ви­га­дуєте? Щоб моя доч­ка після пенціона та по са­мо­вар хо­ди­ли?

Секлита. Ру­ки не од­па­ли б!

Явдокія Пи­липівна. Після пенціона?!

Проня аж трем­тить од злості.

Прокіп Сви­ри­до­вич (до Проні). Дай мені пляш­ку й чар­ку; я замк­ну. (Бе­ре, на хо­ду п'є дві чар­ки і за­ми­ка в шафі).

Секлита. Пенціони, пенціони. Три дні бу­ла десь за попих­ача та й прин­диться! По­ту­рай­те ще більш вашій Прісьці! Во­на вам з ве­ли­ко­го ро­зу­му у го­ло­ву ввійде!

Проня. Не смійте ме­не зва­ти Пріською! Не вам ме­не вчи­ти! Мушт­руй­те свою Га­лю!

Секлита. Чи ба! Та як­би моя доч­ка так ко­вер­зу­ва­ла, то я б їй, пся­юсі, так нак­ле­па­ла по­ти­ли­цю отим ко­ши­ком, що во­на б до но­вих віників пам'ята­ла!

Проня. Оту й товчіть, а ме­не вже вче­но!

Секлита. Вчи­ли вас, та ма­ло: прий­деться ще до­учу­ва­ти!

Явдокія Пи­липівна. Не ва­шо­го, сест­ро, ро­зу­му діло!

Проня (до ма­тері). Та поп­росіть її на вис­тупці!

Прокіп Сви­ри­до­вич (вер­та­ючись). Ви, Сек­ли­то Пи­ли­пі­в­но, що інше, а ми що інше!

Секлита. Я що інше? А що ж я та­ке? Га? Хіба не знаємо, які ве­ликі па­ни бу­ли Сірки? Ад­же ж ста­рий Сірко, ваш ба­ть­ко, м'яв шку­ри і з то­го хліб їв! Я тор­гую яб­лу­ка­ми і з то­го хліб їм, і ніко­го не бо­юсь, і до­ка­жу на всі Ко­жум'яки, що ніко­го не бо­юсь, навіть ва­шої ве­ли­ко­ро­зум­ної Пріськи! (Б'є ку­ла­ком об ку­лак).

Проня. Не зля­ка­лись і ми вас, бо ру­ки ко­роткі!

Секлита. До та­ко­го но­са, як у те­бе, то й ко­рот­ки­ми діста­ну!

Проня (крізь сльози). Що ж це та­ке? Улізла у ха­ту, на­смерділа гни­ли­ця­ми, горілкою та ще й лається?!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Гур, гур, гур! Те­пер, Про­ко­пе Сви­ри­довичу, бе­ри шап­ку та й тікай мерщі з ха­ти! (За­ти­ка ву­ха).

Явдокія Пи­липівна. Чо­го це ти зду­ма­ла дорікать мою доч­ку но­сом! Який же в неї ніс? Який? До­ка­жи!

Секлита. Як у чаплі!

Проня. Ви­женіть її, ма­мо! Во­на з п'яних очей не знать що…

Явдокія Пи­липівна. То в твоєї доч­ки ніс, як кар­топ­ля, як пе­че­ри­ця! І в тво­го чо­ловіка був ніс, як ко­пи­ця розверн­ута!

Секлита. Ти мо­го чо­ловіка не чіпай! На моїм чо­ловіку ніхто вер­хи не їздив; він не був та­ким хам­лом, як твій чо­ло­вік!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Яке я хам­ло?

Проня. Во­на всіх лає, ота пе­ре­куп­ка! Женіть її звідси!

Секлита (схоп­люється). Ме­не гна­ти? Сек­ли­ту Ли­ма­ри­ху гна­ти? Ах, ви ж, чор­тові не­до­пан­ки, панське сміття! Перев­ертні дур­но­го­лові! Доч­ка їх дур­на во­дить за но­са, га­ня на ор­чи­ку [4], як цу­циків, а во­ни й гу­би розвіша­ли!

Проня. Гетьте за­раз звідси! За­ли­ли очі! Гетьте з ха­ти!

Секлита. Ти ще, ше­лихвістко, на тітку так смієш крича­ти?! Та я те­бе як маз­ну оцим ко­ши­ком!

Проня (отсту­пив­ши). Хим­ко, Хим­ко! Же­ни її, оцю п'яну!

Секлита. Як? Сек­ли­ту Ли­ма­ри­ху? Та я вам усім тут полат­аю ваші панські мор­ди! (Бе­реться в бо­ки).

Прокіп Сви­ри­до­вич. Ой, ли­хо од неї ста­неться!

Явдокія Пи­липівна. Чи ти при умі?!

Проня. Вон, вон! Муж­ва не­ми­та!

Секлита (дає Проні ду­лю). На з'їж, чор­но­гу­зе! (Ве­лич­но ви­хо­дить з ко­ши­ком). Пху на вас всіх!


Вихід IX

Т і ж без Сек­ли­ти.

Проня (пла­чу­чи). Ось який ваш рід!

Явдокія Пи­липівна. Та й вам би не го­ди­лось так, ад­же тітка.

Прокіп Сви­ри­до­вич. Сест­ра ма­тері…

Проня. То й цілуй­тесь з нею!

Явдокія Пи­липівна. Стид­но, до­ню!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Та й гріх-та­ки!

Явдокія Пи­липівна. Та­ки ду­же її зо­би­ди­ли: більше сю­ди й не прий­де!

Проня. Ба­ба з во­за - ко­билі лег­ше!

Прокіп Сви­ри­до­вич. А як ста­не вас по По­до­лу сла­ви­ти?

Явдокія Пи­липівна. Щоб вам не діста­ло­ся!

Проня. Ой, бо­же мій, ще й допіка­ють! Мов­ча­ли

1 ... 9 10 11 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За двома зайцями», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "За двома зайцями"