Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хіба то ти даєш коневі силу?
Вдягаєш гривою його шию?
Силуєш його, неначе сарану, стрибати?
Його величне іржання жах наводить.
Він риє копитами землю й силою радіє, кидається назустріч зброї.
Він зо страху сміється, нічого не боїться, перед мечем не відступає.
Над ним гуркоче сагайдак, вогненний спис і ратище.
В тріпотливому запалі він мов глитає землю, не може встоятись, коли сурма засурмить.
Щоразу, як засурмить, він іга-га! — каже, здалека чує битву,
грімкий голос старшин і військовії кличі (Йов 39, 19–25).
Бойовий кінь, жеребець, втілює собою шалене серце його Творця. Так само кожен чоловік — це пагін роду переможців. Чи принаймні він ним був на початку. Ви можете зрозуміти, який біля вас чоловік, якщо завважите, як він на вас упливає. Чи вам із ним нудно? Чи він лякає вас своїм догматичним нацизмом? Чи вам не хочеться закричати лише через те, що він аж надто приємний? Глупої ночі у Гетсиманському саду натовп головорізів із ліхтарями, смолоскипами та зброєю йде забирати Христа. Зверніть увагу на їхню легкодухість — чому вони не прийшли схопити його серед ясного дня, у місті? Чи Ісус перелякано відступає? Ні, Він відкрито йде їм назустріч:
Ісус же, знаючи все, що мало з ним сталося, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?»
«Ісуса Назарянина», відповіли ті.
…Стояв же і Юда з ними, який його зрадив.
І коли він їм сказав: «Це я!» — подалися назад і припали до землі.
Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?»
А вони: «Ісуса Назарянина».
«Сказав же вам, — озвавсь Ісус, — що то я.
Коли, отже, шукаєте мене,
то відпустіть оцих, щоб ішли собі (Йо. 18,4–8, курсив мій).
Ось вам і прояв сили. Одна лише потуга сміливої присутности Ісуса збиває з ніг увесь загін. Кілька років тому добрий чоловік дав мені вірша Езри Павнда про Ісуса, який називається «Балада про доброго Друга». Він став моїм улюбленим. Вірш написаний від імені одного з чоловіків, які йшли за Христом, можливо, Симона Зилота, матиме ще глибший зміст, якщо ви довідаєтеся, що автор називає Ісуса fere — по-староанглійськи це означає — товариш, супутник:
Відібрали в нас друга найкращого,
Духовенство і з дерева хрест.
Любив бо він палко сміливих мужів,
Море відкрите і кораблі.
Як прийшли вони тлумом схопити його,
Не спохмурніло його лице.
«Спершу їх відпустіть! — мовив Добрий Друг, — Бо прокляття на вас упаде!»
Поза схрещені списи він нас відіслав,
І зневагою голос бринів:
«То чому ж не схопили мене ви тоді,
Коли містом гуляв сам-один?»
За здоров’я ми пили червоне вино
На зібранні в остатній раз.
Не лякливий священик був Добрий Друг,
А найбільший у світі муж.
Я був свідком, як він цілу сотню мужчин Вигнав з храму жмутом шнурів,
Обернули ж вони дім молитви святий
В місце збору своїх скарбів…
Бачив, як втихомирив він тисячний люд
На галилейських горбах.
Він спокійно пройшов повз тривожну юрбу,
Глибінь моря в його очах,
Того моря, що корабля не стерпить,
Лиш пориви нестримних вітрів,
Моря, хвилі якого він легко стишив,
Раптом кинувши пару слів.
Вчителем був наш Добрий Друг,
Приятель моря й вітрів,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дике серце. Таємниця чоловічої душі», після закриття браузера.