Читати книгу - "Вибрані поезії"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибрані поезії" автора Хорхе Луїс Борхес. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
«Це знали учні Піфагора ревні…» Вірш про четверту стихію
Бог, що його хтось з родичів Атрея[21] на березі схопив, зробився левом, драконом і пантерою, і древом, й водою. Бо вода — це суть Протея.[22] Звичайна хмара й слава гордовита багряного заходу в передмісті, Мальстрему[23] вир і стрімчаки льодисті, а ще сльоза, на честь твою пролита. Ти в давніх вченнях — джерело таємне родючої землі, вогню та сили богів, що правлять світом. (Так учили Сократ й Талес з Мілета[24] недаремне.) І море, й айсберг в морі — без пощади він нищить кораблі — це наче рондо, й безповоротний час, що йде назавжди, — метафори твої, нестримна водо. Була ти лабіринтом, що поволі вів Одіссея манівцями довго, де чатували жадібно на нього і неминуча смерть, і примхи долі. Виблискуєш безжалісним булатом, в тобі, мов уві сні, страхів чимало. У людських мовах ти — всіх див начало, і плин твій зветься Гангом та Євфратом. (Нова вода — священна, кажуть всюди, та до води текти воді властиво, і пориста планета, тож, можливо, усі, що є, купались в Гангу люди.) Облич, народів океан твій раптом Де Квінсі[25] в сні відкрився швидкоплиннім; ти тамувала спрагу поколінням, ти зналася з Ісусом, з моїм татом… Моєму, водо, не відмов благанню: якщо в цих віршах є моя заслуга, про Борхеса згадай, плавця та друга. До губ моїх прилинь у мить останню. Компас
Всі речі — це слова, що навздогін одне за одним пише без спочину Хтось або Щось, — історію невпинну усього світу, нескінченний плин, де Карфаген і Рим, я, ти і він, життя — йому пояснення не стріну — і страх перетворитись в плутанину, в сум'яття вавилонське, в жереб, кін. У кожній назві є щось незбагненне; в блискучій голці голубій непевне тяжіння тіні вчулося мені, що тягнеться по той бік моря, схоже, подібна до годинника, а може, до птаха, що ворушиться вві сні. Поет XIII століття
Він дивиться на аркуш, на трудні слова свого найпершого сонета, в якому два катрени й два терцети перемішались — грішні й визивні. Перо щось виправляє в тишині і завмирає. Жах бере поета: немов із майбуття, лунає вперто спів солов'я, що чувся в давні дні. Чи він збагнув, що від цієї миті він більше не самотній в цілім світі, дав Аполлон йому той прототип, кристал магічний той, щоб зріли очі
Бог, що його хтось з родичів Атрея[21] на березі схопив, зробився левом, драконом і пантерою, і древом, й водою. Бо вода — це суть Протея.[22] Звичайна хмара й слава гордовита багряного заходу в передмісті, Мальстрему[23] вир і стрімчаки льодисті, а ще сльоза, на честь твою пролита. Ти в давніх вченнях — джерело таємне родючої землі, вогню та сили богів, що правлять світом. (Так учили Сократ й Талес з Мілета[24] недаремне.) І море, й айсберг в морі — без пощади він нищить кораблі — це наче рондо, й безповоротний час, що йде назавжди, — метафори твої, нестримна водо. Була ти лабіринтом, що поволі вів Одіссея манівцями довго, де чатували жадібно на нього і неминуча смерть, і примхи долі. Виблискуєш безжалісним булатом, в тобі, мов уві сні, страхів чимало. У людських мовах ти — всіх див начало, і плин твій зветься Гангом та Євфратом. (Нова вода — священна, кажуть всюди, та до води текти воді властиво, і пориста планета, тож, можливо, усі, що є, купались в Гангу люди.) Облич, народів океан твій раптом Де Квінсі[25] в сні відкрився швидкоплиннім; ти тамувала спрагу поколінням, ти зналася з Ісусом, з моїм татом… Моєму, водо, не відмов благанню: якщо в цих віршах є моя заслуга, про Борхеса згадай, плавця та друга. До губ моїх прилинь у мить останню. Компас
Всі речі — це слова, що навздогін одне за одним пише без спочину Хтось або Щось, — історію невпинну усього світу, нескінченний плин, де Карфаген і Рим, я, ти і він, життя — йому пояснення не стріну — і страх перетворитись в плутанину, в сум'яття вавилонське, в жереб, кін. У кожній назві є щось незбагненне; в блискучій голці голубій непевне тяжіння тіні вчулося мені, що тягнеться по той бік моря, схоже, подібна до годинника, а може, до птаха, що ворушиться вві сні. Поет XIII століття
Він дивиться на аркуш, на трудні слова свого найпершого сонета, в якому два катрени й два терцети перемішались — грішні й визивні. Перо щось виправляє в тишині і завмирає. Жах бере поета: немов із майбуття, лунає вперто спів солов'я, що чувся в давні дні. Чи він збагнув, що від цієї миті він більше не самотній в цілім світі, дав Аполлон йому той прототип, кристал магічний той, щоб зріли очі
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані поезії», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Вибрані поезії» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані поезії"