Читати книгу - "Шопоголік, Софi Кiнселла"

На якусь мить у мене паморочиться в голові. Що мені робити з десятьма мільйонами фунтів? Із чого почати?

Ну, по-перше, влаштую бомбову вечірку. У престижному, але крутому місці. Шампанське рікою, танці до знемоги і таксі, щоб нікому не довелося сидіти за кермом. І подарунки всім гостям, вишукана піна для ванни чи щось таке (цікаво, Келвін Кляйн випускає піну для ванни? Треба не забути подивитися наступного разу, коли буду в «Бутс»).

Потім, звісно, куплю будинки для всієї своєї родини та друзів. Я прихиляюся до лотерейного кіоска і заплющую очі, намагаючись зосередитися. Припустимо, я купую двадцять будинків по 250000 фунтів кожен. І залишається в мене… п’ять мільйонів. Плюс тисяч п’ятдесят на вечірку. А потім запрошу всіх на відпочинок, на Барбадос чи кудись туди. Це вийде десь близько… ста тисяч фунтів, адже ми всі полетимо на найкращих місцях.

Отже, чотири мільйони вісімсот п’ятдесят тисяч. А, так! І мені потрібно ще шість тисяч, щоб сплатити за всіма кредитами – разом із відсотками. Плюс триста для Сьюз. Уважатимемо, що це тільки сім тисяч. Тож залишається… чотири мільйони вісімсот сорок три тисячі.

Звичайно ж, я робитиму величезні відрахування на благодійність. Напевно, засную благодійний фонд. Підтримуватиму всі ті немодні благодійні організації, про які завжди забувають, – боротьбу зі шкірними захворюваннями чи допомогу по господарству для людей похилого віку. І я надішлю купу грошей своїй колишній учительці англійської, місіс Джеймс, щоб вона могла поновити шкільну бібліотеку. Можливо, її навіть перейменують на мою честь. Бібліотека Блумвуд.

О, і три сотні на те крутезне пальто з «Віслз», яке я просто зобов’язана купити, доки їх усі не розхапали. Тож скільки це виходить? Чотири мільйони вісімсот сорок три тисячі мінус…

– Дозвольте, – у мої думки втручається чийсь голос, і я спантеличено підводжу погляд. Жінка позаду мене хоче взяти кулькову ручку.

– Даруйте, – кажу я і ввічливо відходжу. Але вона збила мене з розрахунків. У мене залишалося чотири чи п’ять мільйонів?

А потім я бачу, як жінка поглядає на мій укритий цифрами папірець, і мене пронизує страшна думка. Що, як виграє один із тих рядів чисел, які я відкинула? Що, як сьогодні ввечері випадуть 1 6 9 16 23 44, а я їх забракувала? Я ж ніколи собі цього не пробачу. На все життя просто зненавиджу себе. Буду мов той хлопець, що наклав на себе руки, бо забув укинути виграшний білет у скриньку.

Я швидко заповнюю квитки всіма поєднаннями чисел, записаними на моєму папірці. Усього виходить дев’ять квитків. Дев’ять фунтів – а це не така вже й мала сума. Я вже майже шкодую, що витратила їх. А втім, це ж у дев’ять разів більше шансів на виграш!

І тепер мені вже страшенно подобаються 1 6 9 16 23 44. Чому саме цей ряд цифр спав мені на думку і нікуди звідти не подівся? Може, хтось ізвідкись намагається щось мені підказати?

Міс Ребекка Блумвуд

Берні Роуд, 4, кв. 2

Лондон SW6 8FD

Шановна міс Блумвуд!

Згідно з нашою інформацією, ми не отримали оплати за Вашим останнім рахунком за «Золотою картою Бромптон». Якщо Ви сплатили його в останні декілька днів – просто проігноруйте цей лист.

На сьогодні Ваш борг становить 235,76 фунтів. Мінімальний платіж – 43,00 фунти. Ви можете сплатити готівкою, чеком або заповнивши платіжне доручення, що додається до цього листа. Сподіваємося найближчим часом отримати Ваш платіж.

Міс Ребекка Блумвуд

Берні Роуд, 4, кв. 2

Лондон SW6 8FD

Шановна міс Блумвуд!

На обмежений період часу ми пропонуємо ДОДАТКОВІ БАЛИ за всі покупки на суму понад 50 фунтів, здійснені за допомогою «Золотої карти Бромптон»* – тож чимшвидше скористайтеся нагодою, щоб назбирати ще більше балів та мати можливість обміняти їх на наші подарунки.

Ось деякі з чудових подарунків, які ми Вам пропонуємо:

Італійська шкіряна сумка – 1000 балів

Ящик рожевого шампанського – 2000 балів

Подорож до Парижа на двох** – 5000 балів

(Зараз на Вашому рахунку ‒ 35 балів)

Пам’ятайте: під час дії цієї спеціальної пропозиції Ви отримаєте два бали за кожні витрачені 5 фунтів. Ми будемо раді вітати Вас у нашій крамниці! Неодмінно скористайтеся цією унікальною пропозицією.

* За винятком покупок у ресторанах, аптеці, газетних кіосках та оплати послуг у перукарні.

** З певними обмеженнями – дивіться доданий буклет.

Я приїжджаю до батьків – і застаю їх у розпалі суперечки. Тато в саду, трохи піднявшись по складаній драбині, ладнає ринву будинку, а мама за кованим садовим столиком гортає каталог «Ностальгія». Коли я виходжу в сад, ніхто навіть на мене не зважає.

– Я кажу про те, що вони мають подавати гарний приклад! – доводить мама.

– І по-твоєму, гарний приклад – наражати себе на небезпеку? Думаєш, це вирішить проблему?

– «Небезпеку»! – саркастично вигукує мама. – Ну не драматизуй, Греме. То от якої ти насправді думки про англійське суспільство?

– Привіт, мамо, – втручаюся я. – Привіт, тату.

– Бекі зі мною згодна. Правда ж, любонько? – говорить мама і розгортає переді мною сторінку «Ностальгії». – Гарненький кардиганчик, – додає вона майже пошепки. – Поглянь лишень на цю вишивку!

– Звичайно, вона з тобою не згодна! – відповідає тато. – Я ніколи в житті не чув більшого безглуздя!

– Та ніяке це не безглуздя! – обурюється мама. – Бекі, ти ж згодна з тим, що було б добре, якби члени королівської сім’ї їздили громадським транспортом, правда?

– Ну… – кажу я дуже обачно. – Я не те щоб…

– По-твоєму, королеві треба їздити на офіційні зустрічі автобусом номер 93? – насмішкувато кидає тато.

– А чому б і ні? Може, тоді й дев’яносто третій почав би нарешті ходити за розкладом!

– Ну, – кажу я, сідаючи поруч із мамою. – Як у вас справи?

– Ти розумієш, що скоро всі дороги в нашій країні вкриються суцільними заторами? – провадить далі мама. Здається, вона мене взагалі не почула. – Якщо люди не почнуть пересідати на громадський транспорт, для машин узагалі місця не залишиться.

Тато хитає головою.

– І по-твоєму, королева