Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Хочу бути твоєю, Лаванда Різ 📚 - Українською

Читати книгу - "Хочу бути твоєю, Лаванда Різ"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хочу бути твоєю" автора Лаванда Різ. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 66
Перейти на сторінку:
Розділ 7

Яніна

Як декого вчать плавати — зіштовхуючи з човна, відпливши подалі від берега, так і мене ніби виштовхали в новий для мене світ, і я борсаюся, намагаючись не впустити свою гідність. Впевнена, Максиму з Дем'яном мене просто шкода, в іншій ситуації, не знаючи мене, вони б навіть не глянули в мій бік, проскочили б повз закомплексованої, одягненої в старе барахло дівчину. І щоб влитися в середу, вируючої життям столиці, потрібно дозувати і задоволення, і випробування, інакше моя нервова система не витримає навантаження.

— Щось ти засмутилася, — від Максима не вислизає жодна моя емоція, останні двадцять хвилин він кидає на мене такі погляди, наче розглядає під мікроскопом.

— Хіба? — Наївшись, відкладаю столові прилади. — Просто дається взнаки втома з дороги. Все ще ніяк від поїзда та безсонної ночі не відійду. Якщо можна, давайте перенесемо вечірню прогулянку Києвом на інший раз, — ось, я це сказала і навіть жодного разу не затнулася. Я може, і сама потім Києвом погуляю, як користуватися навігатором знаю та й інтернет мені в поміч, сіре мишеня і без карколомних красенів може непогано впоратися. Не хочу відволікати Максима від справ, мама казала, що він людина зайнята, йому бідному й так доведеться няньчитися зі мною, вирішуючи питання з лікарнею та академією.

— Без проблем, іншим разом так іншим разом, — знизує плечима, подаючи знак офіціантові. — Зараз можемо пройтися трохи проспектом, взяти таксі і поїхати додому. Демоне, ти з нами?

— Мені доведеться вас засмутити і покинути, — Дем'ян, глянувши на свій телефон, знову перевернув його екраном униз. — Вечір неділі не повинен бути нудним та кислим, тож у мене наклюнулася цікава зустріч, яка гадаю, розтягнеться до завтрашнього сніданку. Але я з вами надовго не прощаюся, коли надумаєш показати красоту столиці нашій гості, клич, я із задоволенням складу компанію! Сьогодні я пригощаю, тож вечеря за мій рахунок. Наполягаю, — наголосивши на своєму бажанні пригостити нас вечерею, твердо глянув на друга, після чого повернувся до мене, лагідно посміхнувшись. — Яніно, був шалено радий познайомитися. Ще побачимось... крихітко!

— Він завжди такий? — питаю у Максима, крокуючи поряд з ним широким тротуаром повз сяючі неонові вогні вітрин та вивісок, гарні фасади будинків і фонтан з різнокольоровою підсвіткою.

— Дем'ян? О, це він ще стримувався, — хмикає Макс. — Насправді він жорсткіший. Не сподобався?

— Я такого не казала. …Вибач.

— За що ти просиш вибачення? — щиро дивується, навіть зупинився.

— За те, що тобі доводиться витрачати недільний вечір на мене замість того, щоб рвонути на побачення, як твій друг, — не знаю, що я хочу від нього почути, навіть якщо Максим скаже, що йому приємно перебувати в моїй компанії — я йому не повірю, він напевно чемно збреше. Кажу, а в самої язик від хвилювання до піднебіння прилипає і долоні пітніють. Вперше в житті мені раптом, хай і на коротку мить, захотілося відчути себе фатальною, бажаною красунею, дівчиною його мрії.

— Жодних інших побачень у мене на сьогодні не заплановано, а спонтанність, на відміну від Дем'яна, я не люблю. І ти себе явно недооцінюєш, Яніно. Це я тобі як чоловік із досвідом кажу.

  Добре, що у вечірніх сутінках нікому не кидаються в очі мої палаючі щоки. Треба ж, красунчик зробив мені комплімент. Згодна, якщо мене гарно одягнути, підфарбувати, красиво укласти волосся і начепити образ самовпевненої фіфи — можливо, я навіть зможу викликати захоплення у таких чоловіків, як він. Не зарікатимуся, але можливо, колись я дійсно побачу непідробний інтерес у його очах.

— Хочу сказати, що від допомоги з Могилянкою не відмовлюся, а ось до лікарні я й сама можу сходити, — не хочу бути тягарем, мені й так не дають спокою думки, що йому доведеться заплатити лікарю чи ректору, і я буду йому винна.

— Ні, Яно, сама ти не сходиш. Завтра зателефоную головному лікарю до приватної клініки «Амеда», ми із ним знайомі, запишу тебе на консультацію. На яку ми підемо разом, і заперечення я не приймаю, така вже я людина. І цього тижня вийду на ректора, впевнений, у нас із ним є спільні знайомі і він захоче піти мені назустріч. Ти головне не нервуй, бо ти як пружинка. …Адже це не через мене?

— Звичайно ж, ні, — ага, так я тобі й зізналася, що в мене через тебе земля під ногами гойдається і дихається важко, як недосвідченому марафонцю.

— Чому не вступила до вишу одразу після школи? — спроба змінити тему зарахована.

— Київ я б не потягнула, надто дорого. Та навіть вузи Дніпра нам були не по кишені. Адже вступити на бюджет замало, треба ще на щось жити. Зате я закінчила дворічні онлайн-курси «управління та маркетинг» і освоїла секрети тайського масажу, — ось саме останнє Максим був не готовий почути. Зупинившись, витріщається на мене як на Марсіанський десант. — Просто я виграла сертифікат на навчання, гріх було відмовлятися, — знизую плечима, і зусиллям волі змушую себе не посміхатися, бо у нього така кумедна пика.

— Нічого собі! Добре, що про це не знає Дем'ян. …Точно обміняв би банку гречаного меду на сеанс масажу, — сміється, хитаючи головою. — Яніно, а ти вмієш вражати. Хто б міг подумати, що твої пальчики знають секретні точки для розслаблення, — у нього навіть інтонація змінилася, чи то він настільки офігів, чи глузує. А в мене, здається, не тільки щоки — у мене палають усі видимі та невидимі ділянки тіла. — Тренувалася на комусь? — Добиває він мене своїм питанням.

— На чоловіках жодного разу. Здебільшого тренувалась на мамі, на сусідках. Хвалили. Мама каже, у мене сильні пальці, — відповідаю вже знехотя. От дурепа, і навіщо я йому про це ляпнула?!

— Пощастить же твоєму хлопцю, — заявляє Макс з якимись дивними нотками заздрості, приголомшуючи мене цим, і я мрію якомога швидше опинитися у своїй кімнаті, щоб зникнути під ковдрою, ховаючись від цієї зніяковілості, від погляду цього чоловіка, який наче проник всередину мене, торкнувшись забороненого. Хочеться відповісти, що мені не до хлопців, що спочатку я збираюся вивчитися, знайти хорошу роботу і врятувати маму, а потім, можливо, в моєму житті знайдеться місце і для любовного шаленства, але видаю у відповідь зовсім інше:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 9 10 11 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочу бути твоєю, Лаванда Різ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хочу бути твоєю, Лаванда Різ"