Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко 📚 - Українською

Читати книгу - "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"

337
0
26.02.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Подаруй мені себе" автора Ксенія Демиденко. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 99 100
Перейти на сторінку:

—    У тата із Свєтою скоро народиться маля, у Таньки теж. А так би разом діти зростали, гралися разом. А я потім буду ходити, на них дивитися й плакати. Ти ж не хочеш, щоб я була нещасною?

— Не переконала! – тримався, як скеля.

—    Чим менше вік мами, тим легше виносити, народити й часу на виховання буде більше. Ти будеш чудовим татком, я знаю….

—    Переконала, - все, скеля впала, здався. 

—    Університет? – спрацювали запобіжники.

—    Подвинеться!

—    Твій тато?

—    Вгамується і зрозуміє.

—    Твій організм замалий. Пологи – це складно!

—    З роками буде ще складніше. І ти станеш старшим. Дитя мало народити, його треба встигнути виховати, - добила остаточно.

Я думала, що тато не помітить, що я не п’ю вина, обмежуючись лише компотиком. Та й від їжі, чесно кажучи, серйозно вернуло. Таня апетитно плямкала,  а я лише виделкою в тарілці колупалась. Коли  пішла в кухню начебто  за  десертиками й задивилася  на  красивий феєрверк за вікном, згадала попередній Новий рік, який подарував мені й тату родину, отой шматочок, якого не вистачало для повної гармонії.

—    Доця, шо не так? Ромка тебе тиранить? Скучаєш за домом? – батько підійшов тихо ззаду, як заправський шпигун.- Не бійся, тато  порішає цю проблему!

—    Рома мене любить, тату, скільки можна говорити? – ледве що, тато зразу шукав проблему в Ромі.

—    Але щось же не так? Я ж не сліпий! – авжеж, приховати не вийде, зрозуміла, колись –таки мала сказати.

—    По-перше, пообіцяй не сваритися,- почала я дипломатичну місію.

—    Уже цікаво. Не здала  сесію? Оце твоє заміж  до чого доводить. А якби не спішила, то готувалася б до іспитів, а не  витрачала час на супи та борщі! – понеслось…

—    Здала, тату. І бали у групі найвищі, - трошки розчарувала.

—    Тоді шо? Машину розтрощила? То розкажи чоловіку, які дороги криві, повороти дивні й водії геть через одного або п’яні, або вкрай пришелепкуваті.  Він тобі ту цяцьку купив, нехай розгрібає. Ти - жива і здорова, а та розмальована шкарабанка мені по фіг,- да що ж таке, знову Рома винен.

—     З машиною усе гаразд.  Просто ти скоро дідусем станеш!

—     Я вдуплився вже. Таня нам давно вдовбала, що  Богданчику компанію готують. Ти ж в курсі, їм на УЗО сказали, що  пацан.

—    Компанія трошки розшириться, - реакція його обличчя була красномовна.

—    Що? Я ж його просив! От зараза! Ро-ма!!! – і почесав назад до зали, а я за ним.  – Ти обіцяв, що вона довчиться!  Дитині  лише ж дев’ятнадцять рочків! – голосив тато.

—    Лілі було стільки ж, коли Ніна народилася,- нагадав Рома, чим роздраконив батька ще більше.

—    Я тебе, як людину просив! Уб’ю!  - дякувати, стіл заважав батьку  наперти на  Рому усім своїм агресивно налаштованим тілом.

—    І вона просила!  Сєрий, полізеш битися – дам здачі! – попередив Рома.  Батько намагався добратися до Роми з одного боку, але Рома вправно виліз з-за столу з іншого.

—    Я й забув, Ніна ж попросила, а Рома – зробив!  Кого, якщо не секрет? Онука чи онучку?

—    Поки що узі не показує стать. Рано. Але показує, що двоє… - саме вирвалося у мене з рота.  Це як гранату бахнули.

—    Ро-о-о-о-ма, ти зовсім охренів? Що вона буде  робити з двома? - тато зблід і попер диким носорогом на  Рому. Отело озвірєло!

—    Серьога, МИ будемо робити. Виховувати. Вона не одна. Є тато,  бабусі, прабабуся вже взялася в'язати пінеточки, - все це Рома говорив на ходу,  встромивши  прудко ноги в чоботи, схопивши дублянку  й тікаючи  з хати, бо батько  розійшовся не на жарт… Я теж схопила шубу в одну руку, чоботи - в іншу  й вибігла за чоловіком, встигнувши вскочити у ліфт, що зачинявся.  Одягалася уже в ліфті. Відсапалися у машині.  Задоволено перезирнулися й  розтягли у посмішці задоволені  пики.

—    А ти казала- нереально і сказати, і не бути побитими, - радів Рома, заводячи машину.

Судячи з того, як ми відзначали Новий рік, то наступний  мав бути веселим!

P.S. Нам двійнят на горизонті було мало, наша родина поповнилася ще на одну няшну істоту. Я випросила у Роми завести маленького песика. Ну, він тимчасово маленький, а через декілька місяців буде схожий на ведмедика. Порода – ньюфаундленд.  Поки що такий чорненький колобок. Назвала Боніфацієм. Я і мама Ромина називаємо песика Боніком, а Рома – Факом))) Чомусь на Ромине відгукується краще… Коли Рома зве його на прогулянці – пів кварталу регоче, частина витріщається, бачила, як деякі крутили пальцем біля скроні…. Отак і живемо…Усі думають, що ідіоти, а нам добре)

                                                                                   ФІНАЛ

Якщо не хочете прощатися з героями, запрошую  до читання  історії тернистого, але кумедного шляху становлення  Тетяни Кутузової  письменницею. Роман "Укушена музою"

Кінець

1 ... 99 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"