Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

Вона кинула йому на живіт холодний мокрий рушник.

— Йой, як бадьорить, — зойкнув Голден, підскочивши.

— Він був гарячим, коли я вийшла з ним із гальюна.

— Це, — Голден витирався, — прозвучало дуже вульгарно.

Наомі широко посміхнулася, сіла на край койки і штрикнула

його в ребра.

— Тобі досі думається про секс? Я гадала, ти вже задоволений.

— Зустріч віч-на-віч зі смертю робить дива з моїм

рефрактерним періодом.

Наомі залізла до нього на койку, не знімаючи халата.

— Знаєш... я теж так думала. І я всіма руками за ствердження

життя через секс.

— Чому в мене відчуття, наче у кінці цього речення не вистачає

«але»?

— Але...

— А, ось і воно.

— Нам треба про дещо поговорити. Здається, зараз слушний

час.

Голден перекотився на бік обличчям до неї і піднявся на

лікоть. Їй на очі спадало густе пасмо волосся, й він зачесав його

назад вільною рукою.

— Що я не так зробив?

— Це не зовсім про те, що ти зробив... А радше те, що ми прямо

зараз летимо зробити.

Голден поклав свою руку на її, але чекав, поки вона

продовжить. М’яка матерія її халата приклеїлася до мокрої

шкіри під ним.

— Мене хвилює, — продовжувала вона, — що ми летимо на

Тайко робити щось дуже поспішне.

— Наомі, тебе там не було, ти не бачила...

— Я бачила, Джиме. Через камеру Еймоса. Знаю, що це.

Я знаю, як воно тебе лякає. Мене воно теж лякає до чортиків.

— Ні, — Голдена здивував гнів у власному голосі. — Ні, не

знаєш. Тебе не було на Еросі, коли воно вирвалося, ти не...

— Е ні, я була там. Може, я не бачила найгіршого. Як ти, —

сказала Наомі й далі спокійним голосом. — Але ж я допомагала

нести те, що лишилося від тебе та Міллера, у медвідсік.

І дивилась, як ти намагався там померти. Ми не можемо просто

звинувачувати Фреда в...

— Прямо зараз — саме зараз — Ганімед, може, змінюється.

— Ні...

— Так! Так, може. Прямо зараз ми, може, залишаємо позаду

кілька мільйонів мертвих людей, які цього поки не знають.

Мелісса і Сантічай? Пам’ятаєш таких? Тепер уяви, що вони

обідрані до будь-яких частин, які протомолекулі наразі здаються

найкориснішими. Думай про них, як про частини. Бо якщо ця

пошесть гуляє по Ганімеду, саме цим вони і є.

— Джиме... — тепер у голосі Наомі звучало попередження. —

Саме про це я і кажу. Сила твого почуття не є доказом. Ти

збираєшся звинуватити чоловіка, який протягом останнього

року був твоїм другом і патроном, в тому, що він, можливо, вбив

повний супутник людей. Це не той Фред, якого ми знаємо. І він

заслуговує на краще ставлення від тебе.

Голден сів прямо. Частина його хотіла фізично віддалитися від

Наомі — та частина, яка сердилася через те, що вона

недостатньо йому співчуває.

— Це я віддав Фреду останній зразок. Я віддав його! І він

поклявся, дивлячись мені у вічі, що ніколи ним не

скористається. Але це не те, що я побачив. Ти називаєш його

моїм другом, але Фред завжди робив тільки те, що було на

користь його справі. Навіть допомога нам була ще одним ходом

у його політичній грі.

— Експериментувати на викрадених дітях? — запитала

Наомі. — Цілий супутник, один з найважливіших серед

зовнішніх планет, наразити на ризик і, можливо, відверто

вбити? Ти бачиш у цьому сенс? Це схоже на Фреда Джонсона?

— ОПА хоче здобути Ганімед навіть більше, ніж Марс чи

Земля, — сказав Голден, нарешті визнаючи те, чого боявся

відтоді, як вони знайшли чорні волокна. — А вони не віддадуть

його.

— Годі, — попросила Наомі.

— Може, він хоче їх викурити або продав їм її в обмін на

супутник. Це принаймні пояснює важкий трафік із внутрішніх

планет, який ми бачили...