Читати книгу - "Аку-аку"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Аку-аку" автора Тур Хейєрдал. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 99 100 101 ... 103
Перейти на сторінку:
того, вони зробили цікаві розкопки храмових споруд і древніх селищ. Тепер Арне й Гонзало подалися на Хіва-Оа, щоб визначите дату статуй, які були на цьому острові, і зробити зліпок найбільшої на Маркізьких островах фігури. Висота її від маківки до п'ят становила два з половиною метри, але в порівнянні з гігантами острова Пасхи вона здавалась просто карликом. Ми віддали їм останні мішки зубопротезного гіпсу; Більшу частину свого тритонного запасу ми витратили на зліпок десятиметрової статуї острова Пасхи. Цю копію буде встановлено в Осло в музеї Кон-Тікі над Печерою з каменями-«ключами» та іншими дивовижними фігурками.

Лежачи в прохолодній воді, я згадував усю нашу подорож. І раптом острів Пасхи постав передо мною, як щось центральне, варте найбільшої уваги. Одинадцять невеликих дивних статуй у долині Тайпі та кілька інших у долині Пуамау на острові Хіва-Оа здавалися випадковими й жалюгідними в порівнянні з численними гордими велетнями двох різних епох острова Пасхи. Ці маленькі фігури, були ніби крихти, які вітер випадково заніс з багатого стола. Такими самими здавалися поодинокі статуї на островах Піткерн і Раїваевае. Острів Пасхи з його багатою старовинною культурою виступає перед нами, як видатний центр цілого острівного царства. Жоден інший острів не міг би дозволити собі привласнити таке гучне ім'я: «Пуп землі».

Сучасний дослідник ладен усе, що відбулося на острові Пасхи, приписати клімату. Він вважає, що прохолодний, порівняно з іншими островами, клімат острова Пасхи сприяв розвитку працьовитості і не настроював на любовні втіхи так, як на інших островах. Нестача дерева змусила остров'ян звернутися до каменю. Однак про потяг до любовних утіх жителів острова у деяких наших моряків склалась цілком інша думка. Потім, якщо клімат має таке велике значення, то слід було б чекати, що вікінги в Ісландії залишать після себе гігантські статуї. Однак жоден древній культурний народ Європи чи Північної Америки не залишив після себе монолітів, що зображали б людей. Їх навіть немає в холодних краях ескімосів. Натомість ми зустрічаєм такі скульптури від Мексіки до Перу і в найжаркіших тропічних лісах Центральної Америки. Навряд чи хтось просто так візьме в руки камінь і почне обробляти ним скелю. Ніхто ще не помічав, щоб звичайному полінезійцеві, навіть у найхолодніших горах Нової Зеландії, спало таке на думку. Щоб узятися за таку роботу, треба мати досвід цілих поколінь, а крім того — фанатичну настійливість і жадобу діяльності, таку, як у бургомістра острова Пасхи, хоч він, зрештою, не був навіть типічним полінезійцем, той горезвісний бургомістр. Він все ще стояв у мене перед очима у дверях свого будиночка позад нього — всі дивовижні фігури, а поряд, звичайно його маленький невидимий аку-аку.

Я змерз і виліз з холодної води погрітись на теплих від сонця каменях. Вологий туман од водопаду огорнув мене, як роса, чудово освіжаючи й зменшуючи жару тропічного сонця. Я лежав і куняв, полинувши думками на острів Пасхи. Думки були моїм аку-аку, і я міг послати їх куди хотів. Вони летіли так швидко, як аку-аку бургомістра, що за одну мить міг домчати до Чілі чи до інших країв.

Я намагався чітко уявити собі аку-аку бургомістра. Навряд чи й сам бургомістр чітко уявляє собі його. Та, врешті, аку-аку були його думки, його сумління, його інтуїція, — все те, що, зібране докупи, могло створити уяву про невидимий дух. Щось таке невловиме, без плоті і крові, що може надихати людину на незвичайні вчинки, поки та живе, а коли людина вмирає і після неї не залишається й сліду — вартує печери свого господаря.

Питаючи поради в свого аку-аку, бургомістр стояв такий самий принишклий і мовчазний, як і в ту хвилину, коли розмовляв з своєю покійною бабусею. Не встиг я тоді рота розтулити, як хід його думок був перерваний і бабуся зникла. Він стояв, глибоко задумавшись, і заглиблювався в своє власне сумління, дослухався до своєї інтуїції. Він розмовляв з своїм аку-аку. Можна як завгодно назвати в людині все невідчутне, що не зміряєш на метри і не зважиш на кілограми. Бургомістр звав це своїм аку-аку. І коли аку-аку нічого було робити, бургомістр ставив його поряд з собою з лівого боку. А чому ж би й ні? Адже ж аку-аку і так весь час вирушає в найдивовижніші місця.

Мені стало шкода свого аку-аку. Цілий. рік він ходив за мною на прив'язі, не маючи змоги вільно линути в простори всесвіту. Мені навіть здалося, що я чую його нарікання.

— Ти стаєш нудним, — сказав він. — Тебе ніщо не цікавить, крім сухих фактів. Подумай трохи про ті дивовижні речі, які відбувалися на цих островах в минулому. Подумай про долю людей, про все те, чого ти не можеш викопати з землі лопатою.

— Але ж це наукова експедиція, — заперечив я. — Більшу частину свого життя я прожив серед учених і завчив їхню першу заповідь: завданням науки є чисте дослідження. Жодних здогадів. Жодних спроб довести ту чи іншу версію.

— Ламай цю заповідь, — порадив мій аку-аку. — Наступи цим ученим на мозоль.

— Ні, — рішуче відповів я. — Я вже раз зробив таке, попливши сюди на плоту «Кон-Тікі». Цього разу в нас археологічна експедиція.

— Тьфу! — обурився аку-аку. — Археологи теж люди. Хто-хто, а я вже на них надивився!

Я попросив його мовчати і бризнув водою на комара, що насмілився залетіти в хмарку водяного пилу. Та мій аку-аку не міг усидіти спокійно.

— А як ти гадаєш, звідки прибули на острів Пасхи люди з рудим волоссям? — спитав він.

— Помовчи, — відповів я. — Я знаю тільки те, що вони там були, коли європейці вперше відвідали острів. З їхнього роду походить бургомістр. Крім того, всі гігантські статуї увінчані червоними перуками. Якщо б ми сказали щось більше, то втратили б під ногами опору.

— Рудоволосі теж не мали твердої опори, коли вирушали на цей острів. Коли б вони чекали на таку опору, то ніколи б не досягли острова. — пожартував аку-аку.

— Я не хочу гадати, — заявив я повертаючись на живіт. — Я не буду, говорити більше, ніж я знаю.

— Чудово. Якщо ти розповіси те, що знаєш, то я додам те, чого ти не знаєш.

Нарешті ми знайшли спільну мову.

— Ти думаєш, що колір їхнього волосся залежить від клімату острова? — питав він далі. — Чи, може, ти знаєш якесь інше пояснення?

— Дурниці, — сказав я. — Я, звичайно, розумію, що на острів повинні були прибути люди, які вже мали руде волосся. Принаймні хоч деякі з них.

— А чи жили такі

1 ... 99 100 101 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аку-аку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аку-аку"