Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Miserere (Псалом п’ятдесятий), Жан-Крістоф Гранже 📚 - Українською

Читати книгу - "Miserere (Псалом п’ятдесятий), Жан-Крістоф Гранже"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Miserere (Псалом п’ятдесятий)" автора Жан-Крістоф Гранже. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 99 100 101 ... 160
Перейти на сторінку:
б не надати його й військовим? Зрештою, ті люди керували досить великою країною.

— Серед них був чоловік, якого звали Вільгельм Ґетц.

— Теж правильно. Диригент персонального оркестру Гартмана.

— Крім нього, було ще троє людей: Рейнальдо Ґутер’єс, Томас Ван Ек, Альфонсо Аріас. Де вони тепер?

— Не маю жодного уявлення.

— Ми намагалися їх знайти. Схоже, вони безслідно зникли.

— Ясна річ. Вони приїхали для того, щоб розчинитись у нашій країні.

— Вони змінили імена та прізвища?

— Усе можливо. Ті люди були нашими гостями. Високими гостями.

— Як ви думаєте, вони зберегли зв’язок із Гартманом?

— Думаю, що ні. Вони хотіли стерти своє минуле.

— А з Ґетцом?

— Ґетц був дрібнотою. Собакою Гартмана. Можливо, він так і не зміг покинути хазяїна.

Вірменин з’ясував для себе кілька запитань.

— Назва ЕІ Ogro вам що-небудь говорить?

— Ні.

— Ви чули в ту пору про лікарню, де німці різали людей по-живому?

— Гартман у своєму анклаві в Асунсьйоні мав лікарню. Я там ніколи не був. Але, думаю, він там проводив оригінальні операції.

— Вам відомо, що сталося з групою Гартмана?

— Вона розпалася наприкінці вісімдесятих. «Колонію», як називали його маєток, було знесено. Надто багато скарг, багато ускладнень. А німець постарів…

— Ви сказали, що він створив школу.

— Деінде. Якось по-іншому. Я не знаю.

— На самому початку нашої розмови ви згадали про дітей. Хто вони?

— Не хочу про це говорити.

Несподівано генерал Лабрюйєр, здавалося, повернувся в теперішній час.

— Навіщо ви ставите ці запитання? Навіщо повертаєте до життя всі ті давні історії?

Волокін знову сів на ліжко дуже близько до генерала.

— Вільгельма Ґетца вбито чотири дні тому.

— Хіба вбивство людини — така рідкість?

— Хто в Парижі може розповісти нам про «Колонію»? Хто може знати, що сталося з її вихованцями?

— Я з вами поводився чемно, поводьтеся й ви чемно зі мною…

Волокін підвівся й вийшов із кімнати, промурмотівши:

— Я повернуся.

Каздан залишився на самоті з цим уламком людини. Його опанувало дивне відчуття. Вони зібрали дуже важливі дані в цій пекельній кімнаті, але він не знав, як їх стулити докупи — і безпосередньо прив’язати до серії вбивств. В одному не доводилося сумніватися, тінь Гартмана ставала дедалі ближчою.

Волокін знову з’явився на порозі. Він приніс металеві коробки й кинув їх старому, потім поклав пакетик із пергаміну на хромовану поверхню однієї коробки.

— Тримай, діду. Гадаю, ти вже досить очуняв, щоб уколотися самому. У дупу чи деінде, обирай сам.

Лабрюйєр схопив пакетик і коробки, притиснув їх до грудей, наче то було немовля.

Росіянин підійшов упритул до ліжка.

— Хто в Парижі може розповісти нам про «Асунсьйон»?

Генерал облизав губи, ніби ласун, якому подали улюблену страву. Його жадібний погляд нетерпляче рахував хвилини, що наближали момент нового уколу.

— Є один чоловік… Його звати Мілош. Давній «вихованець» Гартмана. Один із небагатьох, що покинули «Колонію». Він оселився в Парижі десь у вісімдесятих роках.

— Де його можна знайти? — запитав Каздан.

— Його знайти неважко. Він має дім у Парижі.

— Він комерсант?

— Авжеж, комерсант. Але він продає досить незвичайний товар…

— Який?

— Страждання. Він має власний заклад. «Кіт із дев’ятьма хвостами».

— Я знаю цей заклад, — сказав Волокін. — Кубло садомазохістів.

Старий уже на них не дивився. Він відкрив залізну коробку. Його скорчені пальці схопили шприц, ложку, гумовий джґут. Не відриваючи погляду від своїх скарбів, він ощирився посмішкою гієни.

— Мілош може виробляти тільки те, що вміє: біль. Але ви маєте зрозуміти одну істину. Гартман — це хвороба. Невиліковна хвороба. Тільки-но ви її підхопите, вам одразу каюк!

51

— Я розповім вам одну історію.

Тембр голосу Волокіна свідчив про те, що він хоче заспокоїтись якомога швидше. Каздан вів машину, не відриваючи погляду від автостради. Нерви в обох були напружені до краю. Але з різних причин.

— Кілька років тому, — почав росіянин, — я мав подругу, яка жила в будинку 28 на вулиці Кале, в дев’ятому окрузі, неподалік од площі Адольф-Макс. Одного разу сідаю в таксі й називаю водієві вулицю. Досить сухо він запитує: «Будинок 28?» Я сказав «так», але особливої уваги на його запитання не звернув.

Фари зустрічних автомобілів розітнули навпіл салон, і вони побачили виїзд на окружний бульвар.

— Через кілька тижнів знову сідаю в таксі й називаю вулицю Кале. «Будинок 28?» — перепитує водій. Так було не щоразу, але й не один раз. Вулиця Кале. Будинок 28? Я детектив і не люблю запитання, на які не треба давати відповіді. Я навів довідки про той дім і його мешканців. Нічого особливого. Нічого такого, що могло б пояснити цю дивну славу. Але згодом одного дня водій, здогадливіший за інших, мене просвітив. У будинку 34 на тій самій вулиці був заклад обміну сексуальними партнерами, з ухилом до садомазохізму. Клієнти, остерігаючись давати точну адресу, завжди називали близьку до тридцяти чотирьох цифру, яка чомусь щоразу була 28.

Вивіски з назвами були освітлені протягом усієї ночі. Порт-де-Баньйоле. Порт-де-Ліла. Пре-Сен-Жерве. Навіть із

1 ... 99 100 101 ... 160
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Miserere (Псалом п’ятдесятий), Жан-Крістоф Гранже», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Miserere (Псалом п’ятдесятий), Жан-Крістоф Гранже» жанру - 💙 Бойовики:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Miserere (Псалом п’ятдесятий), Жан-Крістоф Гранже"