Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

Я уважно дотримувалася її "магічних" інструкцій: написала своє бажання, підпалила листок, дивлячись, як полум'я поглинає його, і кинула попіл у келих. Але тут виникла проблема — мені не можна було алкоголь.

Я розуміла, що від одного келиха шампанського нічого жахливого не трапиться, але навіть цей мінімальний ризик здавався мені невиправданим. Усе ж, це стосувалося не лише мене. Я вагалась, вдивляючись у бульбашки шампанського, коли Лео, як завжди уважний до найменших деталей, нахилився до мене.

— Янголе, все добре? — його турботливий тон змусив моє серце битись швидше.

— Так... просто, схоже, цей келих буде зайвим. Я просто... і так занадто ватна... — промовила я, несучи якісь безглузді виправдання. Це перше, що спало на думку, хоча звучало безглуздо.

Лео уважно вдивлявся в мої очі, і я вже подумала, що він щось запідозрив. Але замість того він легко посміхнувся й забрав келих із моїх рук.

— Я вип'ю за тебе, щоб твоє бажання здійснилося, — сказав він, підносячи келих до губ. — Хочеш лягти?

Його дбайливість змусила мене відчути себе трохи спокійніше.

— Ні, я в порядку. Просто трохи втомилася, — відповіла я, стискаючи його руку, щоб він не хвилювався.

— Не змушуй себе сидіти за столом, щоб нікого не образити, добре, мила? — тихо сказав Лео, дивлячись мені в очі.

— Справді все добре, дякую, — відповіла я, злегка усміхаючись. Піднявшись на носочки, я залишила легкий, майже невідчутний поцілунок на його щоці.

Але Лео був би не Лео, якби не взяв ініціативу у свої руки. Його холодна долоня лягла на мою щоку, і перш ніж я встигла щось зрозуміти, він нахилився й поцілував мене. Так глибоко і солодко.. Я точно не могла скаржитись.

— З Новим роком, кохана, — прошепотів він, відірвавшись від мене.

Кохана. Це слово пролунало так, ніби він повторював його тисячу разів у думках, перш ніж нарешті сказати вголос. Мої щоки палали, а ноги здавалися ватними. Добре, що Лео обіймав мене за талію — без цього я б точно не втрималася.

Він не виглядав п'яним, і пив справді небагато, але... чи міг він просто випадково сказати це? Ні, це прозвучало щиро, і я відчувала, як моє серце починало битись ще швидше.

— З Новим роком, — ледь чутно відповіла я, ховаючи обличчя на його грудях.

Лео обійняв мене міцніше, і я відчула, як його губи торкнулися мого волосся. Усі навколо продовжували сміятися, обмінюватися привітаннями й побажаннями, але для мене цього моменту вистачило, щоб зрозуміти — він був особливим.

Близько другої ночі я зрозуміла, що більше не витримаю залишатися за столом — сили просто закінчилися. Лео підхопив мене під руку, і ми піднялися до нашої кімнати. Нарешті я зняла підбори, і мої ноги буквально зітхнули з полегшенням. Кожен крок у цих туфлях був випробуванням, але я вперто носила їх весь вечір. Лео кілька разів пропонував мені зняти їх, але всі дівчата виглядали так гарно, що я не могла дозволити собі виглядати менш елегантно.

— Чорт, Арі, твої ноги зараз точно ненавидять тебе, — Лео подивився на мене з сумішшю співчуття та легкого докору. — Я наберу тобі гарячу ванну, це трохи полегшить біль. У чому була проблема одягнути тапочки, мила?

— Ні, краще душ. Я не хочу ванну, це забере багато часу, а я вже просто падаю з ніг.

Я знала, що він хоче посперечатись, але здався, лише зітхнувши. Душ дійсно допоміг трохи заспокоїти ноги, але пекучий біль нікуди не зник повністю. Що ж, доведеться терпіти. Вийшовши з душу, я натягнула м'який халат і побачила, як Лео сидить на краю ліжка, тримаючи в руках пляшечку з кремом для ніг.

— Сідай, будемо рятувати тебе. — Лео рішуче жестом показав на ліжко.

Я слухняно сіла, помічаючи, як він дістає крем. Чорт знає, де він його знайшов, але це було саме те, що потрібно. Протягнувши руку, я хотіла взяти крем сама.

— Я можу сама… — почала я.

— Ти вже сама натерла їх, мила, — спокійно відповів Лео, легким рухом відсторонюючи мою руку.

Він обережно поклав мої ноги собі на коліна, і моє серце раптом стислося від цього жесту. Я завмерла, спостерігаючи за ним, поки його пальці акуратно втирали крем у мої напухлі ступні. Його дотики були теплими, турботливими, і я відчула, як напруга всього вечора повільно зникає.

— Знаєш, ти могла б просто прислухатися до мене, коли я сказав зняти ці підбори. Але ні, Аріель завжди повинна робити все по-своєму, — підкреслив він з легкою усмішкою, не підводячи погляду від моїх ніг.

— Я хотіла виглядати гарно… Ти ж бачив усіх дівчат, вони… — я збентежено замовкла.

— Ти думаєш, я дивився на них? — Він різко підняв голову й глянув на мене так, що я мимоволі почервоніла. — Для мене найкрасивіша дівчина була поруч зі мною весь вечір. І навіть без підборів це б не змінилось.

Я мовчала, не знаючи, як реагувати. Його слова відгукнулися теплом у моїй душі. Він продовжував масажувати мої ноги, зосереджений і турботливий, і я раптом зрозуміла, наскільки сильно його люблю.

— Ми не обмінялись подарунками, — тихо промовила я, коли Лео закінчив наносити крем.

Він підняв на мене здивований погляд, злегка нахиливши голову.

— Ти не повинна була купувати мені подарунок, Янголе, — відповів він із легкою усмішкою, спостерігаючи, як я дістаю з тумбочки маленьку коробочку.

Я подала її йому, намагаючись приховати хвилювання.

— Я знаю, що у тебе є і набагато цінніші речі, — прошепотіла я, коли він відкрив коробку й побачив годинник.

Лео на мить застиг, оглядаючи подарунок, і я не могла прочитати емоції на його обличчі. Але потім він поглянув на мене, і його очі були сповнені ніжності.

— Мені достатньо тебе, але дякую, — він щиро посміхнувся, витягуючи годинник із коробки.

Знявши свій електронний годинник, який він носив постійно, Лео обережно одягнув мій подарунок на зап'ястя.

— Я не зніматиму його, — сказав він, піднявши руку, щоб я побачила, як добре він йому підходить.