Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

— Вони впадають у відчай, — сказав я. — Сорренто перепробував усе, крім як опуститись на коліна, виконати невеликий танець і засунути у замкову щілину мізинець.

— Напевно, це наступний пункт на порядку денному, — посміхаючись сказав Шото.

— Любов, надія, віра, — сказала Арт3міда, вимовляючи слова повільно. Вона повернулася до мене. — Звідки я це знаю?

— Так, — сказав Ейч. — Ці слова справді звучать знайомо.

— Мені теж знадобився час, щоб все зрозуміти, — сказав я.

Вони подивилися на мене очікувально.

— Прокажіть їх у зворотному порядку, — запропонував я. — Або ще краще, проспівайте їх у зворотному порядку.

Арт3міда глянула підозріло.

— Віра, надія, любов,— сказала вона.

Потім повторила їх кілька разів і з ще більшим розумінням. Тоді проспівала:

— Віра і надія і любов...

Ейч підхопив наступний рядок:

— Серце і мозок і тіло…

— Разом три… магічне число! — переможно завершив Шото.

— «Шкільний рок!» — закричали вони в унісон.

— Бачите? Я знав, що ви зрозумієте. Ви розумна зграя.

— «Три — магічне число», музика і слова Боба Доро, — продекламувала Арт3міда, наче витягнула інформацію з ментальної енциклопедії. — Написана в 1973 році.

Я посміхнувся їй.

— У мене є теорія. Я думаю, що це спосіб Галлідея сказати нам, скільки ключів необхідно, щоб відкрити Треті ворота.

Арт3міда посміхнулася, а потім заспівала:

— Потрібно три.

— Не більше, не менше, — продовжив Шото.

— Не потрібно гадати, — додав Ейч.

— Три, — я закінчив, — магічне число.

Я вийняв свою копію Кришталевого ключа і підняв угору. Решта зробили те ж саме.

— У нас є чотири копії ключа. Якщо хоча б троє з нас досягнуть воріт, ми зможемо їх відкрити.

— Що тоді? — запитав Ейч. — Ми зайдемо всі одночасно?

— А якщо тільки один з нас зможе зайти у ворота, коли вони відчиняться? — сказала Арт3міда.

— Я сумніваюся, що Галлідей все так налаштував, — сказав я.

— Хто знає, про що цей божевільний старий думав? — сказала Арт3міда. — Він грав з нами на кожному кроці шляху, і зараз знову це робить. Інакше навіщо б йому було потрібно три копії Кришталевого ключа, щоб відкрити останні ворота?

— Можливо, він хотів змусити нас працювати разом? — запропонував я.

— Або він просто хотів закінчити змагання великим драматичним фіналом, — запропонував Ейч. — Подумайте. Якщо три аватари увійдуть у той самий час, то це вже перегони — хто перший пройде ворота, той знайде яйце.

— Галлідей був божевільним садистським виродком, — пробурмотіла Арт3міда.

— Так, — сказав Ейч, киваючи. — Ти маєш рацію.

— Подивіться на це так, — сказав Шото. — Якби Галлідей не налаштував Треті ворота так, щоб вони вимагали три ключі… «шістки», можливо, вже б знайшли яйце.
— Але у «шісток» є десятки аватарів з копіями Кришталевого ключа, — сказав Ейч. — Вони могли б відкрити ворота прямо зараз, якби були досить розумними.

— Дилетанти, — сказала Арт3міда. — Як можна не знати всі тексти «Шкільного року!» напам’ять. Як ці дурні взагалі зайшли так далеко?

— Обманом, — сказав я. — Пам’ятаєш?

— О, так, правильно. Я завжди забуваю. — Вона посміхнулася мені, і ноги раптом стали ватяними.

— Просто тому, що «шістки» ще не відкрили ворота, не означає, що вони зрештою не здогадаються, як це зробити, — сказав Шото.

Я кивнув.

— Шото має рацію. Рано чи пізно вони зрозуміють зв’язок зі «Шкільним роком!». Нам не можна більше гаяти часу.

— Ну, чого ж ми чекаємо? — схвильовано сказав Шото. — Ми знаємо, де ворота і як їх відчинити! То зробімо це! І нехай переможе найкращий мисливець!

— Ти дещо забуваєш, Шото-сан, — сказав Ейч. — Парзіваль ще не розповів нам, як ми збираємося пройти крізь щит і армію «шісток», а тоді потрапити всередину замку. — Він повернувся до мене. — У тебе ж є план, правда, Зі?

— Звичайно, — сказав я. — Якраз підходжу до цього.

Я зробив широкий жест правою рукою і у повітрі переді мною з’явилася тривимірна голограма Замку Анорака. Навколо замку з’явилася прозора блакитна куля, створена Сферою Осувокса, оточивши його над та під землею. Я вказав на неї.

— Цей щит впаде сам, опівдні в понеділок, приблизно за тридцять шість годин з цього моменту. А тоді ми просто зайдемо через вхідні двері замку.

— Щит упаде? Сам по собі? — повторила Арт3міда. — Клани намагались підірвати цю сферу ядерною зброєю протягом останніх двох тижнів і навіть не подряпали її. Як же ти зробиш так, що вона «впаде сама»?

— Я уже подбав про це. Ви повинні мені повірити.

— Я вірю тобі, Зі, — сказав Ейч. — Але навіть якщо цей щит упаде, аби дістатися замку, нам доведеться пройти через найбільшу армію в ОАЗі. — Він вказав на голограму, яка показувала війська «шісток» по всьому замку, прямо всередині сфери. — А як щодо цих дурнів? І їхніх танків? І бойових кораблів?

— Очевидно, нам знадобиться невелика допомога, — сказав я.

— Велика допомога, — уточнила Арт3міда.

— А кого, власне, ми збираємося переконати допомогти нам вести війну проти всієї армії «шісток»? — запитав Ейч.

— Кожного, — відповів я. — Кожного мисливця у симуляції.

Я відкрив ще одне вікно, в якому відображалось коротке електронне повідомлення, яке я склав перед входом у Підвал.

— Я відправлю це повідомлення сьогодні кожному користувачеві ОАЗи.

Дорогі колеги-мисливці,

Настав чорний день. Після багатьох років обману, експлуатації та ошуканства «шісткам»