Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Потраплянка на заміну, Літа Най 📚 - Українською

Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Потраплянка на заміну" автора Літа Най. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 101 102 103 ... 107
Перейти на сторінку:

На декілька секунд я забула як дихати. Дарлем мене кохає. Справді кохає. Після стількох розчарувань в моєму житті з'явилася людина, котра щиро любить мене.

– Але я все одно хочу чути ці слова, – намагаючись стримати блаженну усмішку, промовила я.

– І як часто? – глузливо уточнив чоловік.

– Мінімум тричі на день.

– Думаю, це можна організувати, – тоном Повелителя, що вирішує важливі задачі, відгукнувся він. – Але спершу скажи мені, як я все ще живий? Бо я чітко пам'ятаю, як життя повільно покидало моє тіло.

– Ну, одне життя покинуло – друге зайняло його місце, – відсторонено знизала плечима я, ховаючи погляд від чоловіка.

– Так, – суворо почав Дарлем. – Чи не хочеш ти сказати, що віддала одне зі своїх життів?

– А якщо й так? – з викликом підняла підборіддя. – Якщо ти ще не зрозумів – я кохаю тебе! І я не хотіла залишатися без тебе. Якщо ціна твого повернення – одне моє життя, то я готова її заплатити.

Я бачила, що Дарлем хоче щось сказати. Багато чого сказати. Але повільно вдихнувши, а потім видихнувши, він вирішив не продовжувати цю тему. Чоловік підставив мені руку, допомагаючи встати, але коли я опинилася на ногах, сам не поспішав підніматися. Стоячи переді мною на одному коліні, він несподівано сказав:

– Олександро, я кохаю тебе понад усе на світі й не знаю, що б робив, якби ти в один прекрасний день не з'явилася в моєму житті. Я хочу запитати. Ти станеш моєю дружиною?

– Любий, ми вже одружені, – глузливо кинула я.

– Так, але наш шлюб був вимушеним, а я хочу дізнатися, зараз, якби ти могла обирати, ти б вийшла за мене?

Я все життя вважала, що кохання, про яке пишуть у книжках і знімають фільми, не існує. Ну не буває так, щоб серце завмирало, і ноги підкошувалися, і метелики в животі, і жити без нього не хотілося. Але ось, я дивлюся в очі своєму чоловікові, а всередині розливається тепло. Хіба це не те саме кохання?

– Так, – тихо промовила я, відповідаючи і на своє, і на його запитання.

– Тоді я хочу вимовити клятву в цьому храмі, перед моїм хранителем, – піднімаючись, сказав Дарлем. Ставши навпроти мене, він почав: – Олександро Медас...

– Стій, – обірвала його я. Це прізвище так різонуло вуха і віддалося гіркотою в роті, що я не змогла промовчати. Зараз ця брехня була такою мерзенною і неправильною. Тільки не тут. Не в цьому священному місці. Не після наших зізнань. – Я не Медас. Не дочка Ігеліуса. Не принцеса Західних земель. Мене звуть Олександра Ковальчук. Я з іншого світу. Мене сюди переніс король, щоб видати заміж за Повелителя і таким чином захистити свої землі від демонів.

Дарлем якийсь час мовчав, а потім уточнив:

– Це все?

– Можливо, мені не варто це казати, – примруживши очі, пропищала я, – але якщо вже почала з зізнаннями. Ти в мене був не першим. Точніше в цьому світі першим, але лише тому, що Ігеліус провів ритуал зцілення, ну і це повернуло мені зрозуміло що.

Я відчула, як від чоловіка розлилася хвиля гніву.

– Ти злишся? – обережно запитала я.

– За те, що цей старий інтриган змусив тебе пройти через дуже болючий ритуал заради нікому непотрібної незайманості? – дратівливо буркнув Дарлем. – Так. Я злюся. Ще мене трохи турбує, що ти мала кохану людину в іншому світі, і можеш шкодувати, що  довелося його залишити.

– Про це можеш не хвилюватися, – відмахнулася я. – Він був, як виявилося, не дуже хорошою людиною. Не таким «не дуже хорошим» як одна з твоїх колишніх, – не впустила шансу нагадати чоловікові про Ефу. – Але все ж я не буду за ним сумувати.

Варто було мені розповісти всю правду – на душі стало легше. Мені б не хотілося прожити довге життя еміра і весь час брехати своєму чоловікові.

– Усе це не має жодного значення, – твердо заявив Дарлем. – Тепер я лише більше дорожу тобою. Адже виявляється, щоб знайти своє кохання мені довелося чекати на його появу з іншого світу.

Ми таки сказали свої клятви. І моє ім'я, вимовлене Дарлемом, звучало Олександра Ковальчук.

1 ... 101 102 103 ... 107
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Потраплянка на заміну, Літа Най», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Потраплянка на заміну, Літа Най"