Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

така прекрасна команда. Тепер капітанське місце твоє.

— Сам же знаєш. Це робота розгрібати лайно.

Розділ двадцять перший. Бугай

В останні години перед кидком на Кільце на «Бегемот»

опустилося якесь умиротворення. В його залах і переходах

бесідували люди, хоч їхні голоси й звучали стримано, спокійно

та шорстко. Незалежні новинні потоки, які раніше постійно

створювали клопіт, майже позатихали. У службу безпеки

практично ніхто не скаржився. Бугай наглядав за місцями, де

народ міг напиватись і коїти дурні речі, але ніде не спалахувало

ніяких сварок. Зате трафік лазерних комунікацій зі станцією

Тайко та іншими векторами, скерованими всередину системи, виріс ушестеро в порівнянні з минулими днями. Багатьом

людям на борту раптом знадобилося про щось повідомити

когось іншого: дитину, сестру, тата, коханця — адже потім вони

пройдуть в окружність, яка викривлятиме всі сигнали, та

потраплять у бозна-який світ.

Бугай і собі таке був намислив. Уже й зайшов до сімейного чату

вперше за багато місяців, дозволив нахлинути стислому огляду

справ сім’ї Вака і втопитись у ньому. Одна кузена заручилась, інша розривала шлюб, і вони обмінювалися між собою

нотатками та світоглядами. У тітоньки на Землі з’явилися якісь

проблеми зі стегном. Та вона жила на базовий дохід, тому

мусила записатись до лікаря у велику чергу. Його брат черкнув

повідомити, що знайшов роботу на Місяці, але нічого про неї не

розповів. Бугай слухав ці родинні голоси, що належали людям, яких він знав тільки з екрана термінала і чиї життя ніколи не

перетиналися з його власним. Його самого дивувала любов, яку

він до всіх них відчував, але водночас не давала нічого написати

про себе. Він би їх тільки налякав, а вони і так нічого би не

зрозуміли. Він уже буквально чув, як кузини вмовлятимуть його

дезертирувати з корабля, втекти кудись, що не летіло би

в Кільце. Та поки його повідомлення до них дійде, він уже давно

буде по той бік.

Замість цього він записав коротеньке приватне відео для Фреда

Джонсона.

В ньому була тільки одна фраза: «Після такого, це ти мені

будеш винний».

За годину до переходу Бугай ввімкнув режим бойової тривоги

на борту. Всі мали бути по своїх персональних аварійних

кріслах. По одному. Усі інструменти й особисті речі мало бути

закріплено. Усі електрокари по своїх паркувальних місцях

зафіксовано. Люки в усіх переділках між основними секціями

корабля зачинено, так що в разі позаштатної ситуації вони не

втратять їх усі водночас. Він одержав, щоправда, кілька скарг, але більшість були звичайним бурчанням.

Перехід відбувався настільки повільно, що мікрогравітація, яка

з’явилася з їхньою реактивною тягою, хіба що пунктиром

скеровувала речі до підлоги. Бугай не знав, чи це таким

виявилося технічне рішення зі сторони Сем, щоби максимально

убезпечити їх від перевищення швидкості в химородному

середовищі за Кільцем із його обмеженнями, чи то Ешфорд

вирішив дозволити земним і марсіянським кораблям їх

наздогнати, щоби всі вони влетіли в Кільце приблизно

в однаковий час. Якщо вірне останнє, то рішення напевно

запропонував не він, а дипломатична Па. Це був її стиль.

А може, головний рушій просто не розрахований на таку

повільність, і вони йшли на маневрових?

Про земні сили Бугай не сильно переживав. За домовленості

в разі чого відповідатимуть саме вони, а ще в них на борту

цивільні. З іншого боку, Марс хоч і називав себе науковою

експедицією, але мав суто військовий ескорт, тож поки

в дискусію не втрутилася Земля, був готовий насвердлити

стільки дірок у «Бегемоті», скільки би знадобилося, щоб

повністю випустити з нього повітря.

Надто багато людей. Надто багато політичних програм, і всі

переживали, що їм почнуть першими стріляти в спину. З усіх

можливих

способів

вирушити

назустріч

богоподібному

чужопланетному розуму