Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт 📚 - Українською

Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Баришник дур-зіллям" автора Джон Сіммонс Барт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 102 103 104 ... 364
Перейти на сторінку:
більше, я визнаю, що найкращий з поетів ніколи за своєю суттю не є джентльменом…

— На відміну від найкращого слуги, — вставив Бертран.

— А що стосується цього, — різко відказав Ебенезер, — то цей твій слуга, що заломить свого хазяїна у знанні етикету та моди, подібний до селюка, який здатен прочитати напам'ять більше Святого Письма, аніж теолог; отой його один-єдиний дар і виказує його обмеженість. Джентльмен-слуга, як і джентльмен-поет мають одну спільну рису, яка полягає в тому, що це їхнє джентльменство є маскою для кожного з них. Проте маска лакея маскує лише лакуза, а за маскою поета ховається бог!

— Ого! Невже, пане?

— Дозволь мені скінчити! — очі Ебенезера сяяли, його біляві брови вигинались і насуплювалися. — Хто більше від поета потребує всіляких божественних датків? Він має око маляра, вухо музики, розум філософа, красномовство меценаса; як бог, він, проникаючи крізь зовнішню форму, дивиться в потаємну суть речей, розпізнає їхні найзаповітніші зв'язки. Наче богу, йому відомі коліщатка, що рухають добром і злом: зернятка святості в умі вбивці, хробак розпусти в серці черниці! Ба ні, більше: подібно до того, як піїт серед джентльменів є перлиною серед обробленого коштовного каміння, так і Лауреат мусить бути діамантом серед перлів, князем поміж поетів, їхнім квітом і взірцем — навіть князем серед князів! І саме йому королі завдячують своїм мирським безсмертям, коли припоручають свої душі Господу Богу! То невелика таємниця, що перший вірш був релігійним і найперші поети були поганськими жерцями, як дехто твердить, або ж як у Платона — джерелом поезії є божественне безумство, подібне до дару ясновидця й віщуна. І якщо твій справжній поет і сходить зі шляху чесноти й добрих манер, то це є лише ознакою його покликання, пориваннями музи; проте лауреат, хоч і направду з необхідності, відчуває найбільший приплив цього шаленства, але мусить вправлятись у богоподібному самообмеженні, позаяк для інших людей він є посланцем і символом свого мистецтва; він має обов'язок не тільки перед музою, але й перед своїми побратимами-піїтами також.

— Отже, ваше бажання, — запитав наприкінці Бертран, — полягає саме в тому, щоб я в усьому вдавав із себе джентльмена?

— Безперечно, усіма засобами.

— І я маю брати їхні вчинки собі за взірець?

— Саме так, не більше і не менше.

— Ну, що ж, тоді я мушу попросити у вас грошей, пане, — сміючись, виголосив він, пояснивши, що ті останні десять шилінгів із його власних невеличких заощаджень були сьогодні принесені в жертву на вівтар гри, де вгадувався щоденний перехід корабля, у якій він як джентльмен був вимушений брати участь.

— То саме для цього ти мене не так давно спитав, якої я думки про гру на гроші?

— Маю визнати, що так, — мовив Бертран і нагадав своєму хазяїнові, що на користь гри на гроші існує так само багато аргументів, як і проти неї. — І крім того, пане, тепер, коли я вже почав грати, то мушу робити це й далі, зарівно для того, щоб зберегти нашу машкару та відшкодувати свої збитки.

Однак і сам Ебенезер мав про запас лише ту невеличку суму, що йому вдалося заощадити за роки служби в торговця Пітера Паґґена і яка не перевищувала сорока фунтів; і зваживши на наполягання Бертрана, що меншої суми аж ніяк не стане, він, діставши зі своєї скрині двадцять фунтів, повернувся до того місця, де його, обіпершись об релінг, чекав слуга, і крадькома передав йому гроші, супроводивши це відповідними застереженнями та настановами.

Цієї хвилі їхню розмову перервала своїм втручанням та сама міс Роботем, яку так знеславив Бертран; відчувши, що хтось поплескав по плечу, вони обернулись і побачили її зовсім поруч, і від тої думки, що вона могла щось почути, Ебенезер враз пополотнів.

— Мадам! — сказав він, миттю зірвавши з голови капелюха. — До ваших послуг!

— Мені потрібен твій хазяїн, — мовила вона і повернулась до нього спиною. Це була дівчина років двадцяти з каштановим волоссям і гарно розвиненими грудьми, і хоча деяка грубуватість манер і колір її обличчя й виказували, що під елегантною сукнею ховається проста дівчина, яка походить якщо й не з сільської місцевості, то принаймні з колонії, однак Ебенезеру вона видавалася радше невинною, ніж пожадливою. Насправді, відколи він у диліжансі до Плімута змалював Генрі своє невідрадне становище, йому лише оце зараз уперше пригадалася Джоан Тоуст, що пов'язана з нею делікатна справа і прискорила його від'їзд з Лондона: між ними була певна схожість — в очах, кольорі шкіри та відвертій і безцеремонній манері поведінки.

Бертран, який і з місця не зрушив, щоб повторити галантний жест свого хазяїна, стояв, обіпершись об релінг, і розглядав свою відвідувачку безсоромним оцінювальним поглядом. Анітрохи цим не збентежена, вона зухвало ляснула в долоні, кілька разів гойднулася на підборах і сказала:

— Маю до вас одне питання стосовно літератури, пане Кук.

— Ага, — мовив Бертран, вщипнувши її за підборіддя. — А який же стосунок, прошу, поясніть, має така молода кралечка, як ви, до літератури?

Ебенезер, стривожений однаково проханням і простацькою поведінкою свого слуги, натомість поспішив запропонувати свої послуги, висловивши припущення, що Лауреата не слід турбувати такими дріб'язковими питаннями.

— Тоді ж яка від нього користь? — запитала дівиця, вдавано образившись. Вона міцно стисла губки, насупила бровенята і, досі стоячи обличчям до Бертрана, весело додала: — То що, я й далі маю терпіти ці масні витрішки задарма? Або він скаже, який поет написав «Пріч, згинь, Фортуно-блуднице!», і скаже це негайно, або мій батечко взнає, який поет вщипнув мене в такому місці, про котре я без сорому й сказати не можу, та ще й залишивши мені там синця!

— Мораль із цього ось яка, — сказав Бертран, — Якщо маєш спідниці з соломи, то тримайся подалі від вогню.

— Мораль! Ви просто-таки священник якийсь, уже й про мораль мову завели! Ну, годі вже: хто сказав «Пріч, згинь, Фортуно-блуднице!», Шекспір чи Марло? Я заклалася на два шилінги з капітаном Мічем, бо ж він має себе за такого фахівця, що куди там.

Стривожений тим, що його слуга зараз чи своїм одвітом, чи ж своєю поведінкою видасть себе й провалить усю гру, Ебенезер був уже ладен втрутитися зі своєю відповіддю, але Бертран позбавив його можливості це

1 ... 102 103 104 ... 364
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"