Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

— На відміну від найкращого слуги, — вставив Бертран.

— А що стосується цього, — різко відказав Ебенезер, — то цей твій слуга, що заломить свого хазяїна у знанні етикету та моди, подібний до селюка, який здатен прочитати напам'ять більше Святого Письма, аніж теолог; отой його один-єдиний дар і виказує його обмеженість. Джентльмен-слуга, як і джентльмен-поет мають одну спільну рису, яка полягає в тому, що це їхнє джентльменство є маскою для кожного з них. Проте маска лакея маскує лише лакуза, а за маскою поета ховається бог!

— Ого! Невже, пане?

— Дозволь мені скінчити! — очі Ебенезера сяяли, його біляві брови вигинались і насуплювалися. — Хто більше від поета потребує всіляких божественних датків? Він має око маляра, вухо музики, розум філософа, красномовство меценаса; як бог, він, проникаючи крізь зовнішню форму, дивиться в потаємну суть речей, розпізнає їхні найзаповітніші зв'язки. Наче богу, йому відомі коліщатка, що рухають добром і злом: зернятка святості в умі вбивці, хробак розпусти в серці черниці! Ба ні, більше: подібно до того, як піїт серед джентльменів є перлиною серед обробленого коштовного каміння, так і Лауреат мусить бути діамантом серед перлів, князем поміж поетів, їхнім квітом і взірцем — навіть князем серед князів! І саме йому королі завдячують своїм мирським безсмертям, коли припоручають свої душі Господу Богу! То невелика таємниця, що перший вірш був релігійним і найперші поети були поганськими жерцями, як дехто твердить, або ж як у Платона — джерелом поезії є божественне безумство, подібне до дару ясновидця й віщуна. І якщо твій справжній поет і сходить зі шляху чесноти й добрих манер, то це є лише ознакою його покликання, пориваннями музи; проте лауреат, хоч і направду з необхідності, відчуває найбільший приплив цього шаленства, але мусить вправлятись у богоподібному самообмеженні, позаяк для інших людей він є посланцем і символом свого мистецтва; він має обов'язок не тільки перед музою, але й перед своїми побратимами-піїтами також.

— Отже, ваше бажання, — запитав наприкінці Бертран, — полягає саме в тому, щоб я в усьому вдавав із себе джентльмена?

— Безперечно, усіма засобами.

— І я маю брати їхні вчинки собі за взірець?

— Саме так, не більше і не менше.

— Ну, що ж, тоді я мушу попросити у вас грошей, пане, — сміючись, виголосив він, пояснивши, що ті останні десять шилінгів із його власних невеличких заощаджень були сьогодні принесені в жертву на вівтар гри, де вгадувався щоденний перехід корабля, у якій він як джентльмен був вимушений брати участь.

— То саме для цього ти мене не так давно спитав, якої я думки про гру на гроші?

— Маю визнати, що так, — мовив Бертран і нагадав своєму хазяїнові, що на користь гри на гроші існує так само багато аргументів, як і проти неї. — І крім того, пане, тепер, коли я вже почав грати, то мушу робити це й далі, зарівно для того, щоб зберегти нашу машкару та відшкодувати свої збитки.

Однак і сам Ебенезер мав про запас лише ту невеличку суму, що йому вдалося заощадити за роки служби в торговця Пітера Паґґена і яка не перевищувала сорока фунтів; і зваживши на наполягання Бертрана, що меншої суми аж ніяк не стане, він, діставши зі своєї скрині двадцять фунтів, повернувся до того місця, де його, обіпершись об релінг, чекав слуга, і крадькома передав йому гроші, супроводивши це відповідними застереженнями та настановами.

Цієї хвилі їхню розмову перервала своїм втручанням та сама міс Роботем, яку так знеславив Бертран; відчувши, що хтось поплескав по плечу, вони обернулись і побачили її зовсім поруч, і від тої думки, що вона могла щось почути, Ебенезер враз пополотнів.

— Мадам! — сказав він, миттю зірвавши з голови капелюха. — До ваших послуг!

— Мені потрібен твій хазяїн, — мовила вона і повернулась до нього спиною. Це була дівчина років двадцяти з каштановим волоссям і гарно розвиненими грудьми, і хоча деяка грубуватість манер і колір її обличчя й виказували, що під елегантною сукнею ховається проста дівчина, яка походить якщо й не з сільської місцевості, то принаймні з колонії, однак Ебенезеру вона видавалася радше невинною, ніж пожадливою. Насправді, відколи він у диліжансі до Плімута змалював Генрі своє невідрадне становище, йому лише оце зараз уперше пригадалася Джоан Тоуст, що пов'язана з нею делікатна справа і прискорила його від'їзд з Лондона: між ними була певна схожість — в очах, кольорі шкіри та відвертій і безцеремонній манері поведінки.

Бертран, який і з місця не зрушив, щоб повторити галантний жест свого хазяїна, стояв, обіпершись об релінг, і розглядав свою відвідувачку безсоромним оцінювальним поглядом. Анітрохи цим не збентежена, вона зухвало ляснула в долоні, кілька разів гойднулася на підборах і сказала:

— Маю до вас одне питання стосовно літератури, пане Кук.

— Ага, — мовив Бертран, вщипнувши її за підборіддя. — А який же стосунок, прошу, поясніть, має така молода кралечка, як ви, до літератури?

Ебенезер, стривожений однаково проханням і простацькою поведінкою свого слуги, натомість поспішив запропонувати свої послуги, висловивши припущення, що Лауреата не слід турбувати такими дріб'язковими питаннями.

— Тоді ж яка від нього користь? — запитала дівиця, вдавано образившись. Вона міцно стисла губки, насупила бровенята і, досі стоячи обличчям до Бертрана, весело додала: — То що, я й далі маю терпіти ці масні витрішки задарма? Або він скаже, який поет написав «Пріч, згинь, Фортуно-блуднице!», і скаже це негайно, або мій батечко взнає, який поет вщипнув мене в такому місці, про котре я без сорому й сказати не можу, та ще й залишивши мені там синця!

— Мораль із цього ось яка, — сказав Бертран, — Якщо маєш спідниці з соломи, то тримайся подалі від вогню.

— Мораль! Ви просто-таки священник якийсь, уже й про мораль мову завели! Ну, годі вже: хто сказав «Пріч, згинь, Фортуно-блуднице!», Шекспір чи Марло? Я заклалася на два шилінги з капітаном Мічем, бо ж він має себе за такого фахівця, що куди там.

Стривожений тим, що його слуга зараз чи своїм одвітом, чи ж своєю поведінкою видасть себе й провалить усю гру, Ебенезер був уже ладен втрутитися зі своєю відповіддю, але Бертран позбавив його можливості це