Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Поки ми з чоловіком нервово посміювалися, продумуючи суїцидальні плани проникнення в Сховище, столиця активно готувалася до весілля принцеси Вероніки і всіх супутніх урочистостей. Що найщасливішу наречену, судячи з усього, тішило приблизно як дуло базуки, приставлене до скроні.

І ось одного разу я запитала себе: чому ця мила дівчина більше не навідувалася до нас у гості з того самого останнього разу, як я її бачила? Хоча раніше мало не цілодобово тут ошивалась!

Питання було справді цікавим. І сплило воно у мене в голові приблизно в той момент, коли я, залишивши возика з Клавіком Діні, що стояла поруч, вийшла з квартири з нашими сміттєвими відрами, маючи намір навідатися до сміттєвих баків... і побачила в метрі від своїх дверей її високість власною персоною!

Як не дивно, виглядала вона приблизно так, як мала виглядати принцеса (якщо, звичайно, виключити сам факт перебування у під'їзді багатоквартирного будинку на околиці). Дорога сукня, ідеальна зачіска, витончені коштовності на всіх частинах тіла і, звичайно, пастельних тонів плащ з каптуром. Через що, до речі, сама я (стоячи навпроти неї в домашньому одязі, з недбало зібраним у розтріпаний пучок волоссям і двома відрами сміття в руках) проти волі трішечки закомплексувала.

— Як би… добрий день, — незграбно загиготіла я, дивлячись на дівчину… яка буквально в цю ж секунду зашипіла з таким виразом обличчя, що мені здалося, вона зараз почне кислотою плюватися!

— Ти!.. Хвойда!.. — злісно видихнула вона, поперши на мене немов танк і, схоже, щиро збираючись видряпати мені очі своїми доглянутими нігтиками. Я ж, запанікувавши... не знайшла нічого кращого, ніж зробити один ривок і махнути відром, вивалюючи його просто на голову принцесі!

Зізнаюся, від свого вчинку сама я очманіла не менше і за Діну, так і за саму Вероніку, яка шоковано завмерла, дивлячись на своє декольте, у вирізі якого, прямо в улоговині між грудьми, застрягла яєчна шкаралупа і шматочок помідора, що підгнив. І мені б зараз, користуючись моментом, швиденько заскочити в квартиру та замкнутися там з єдиною метою: нізащо не відчиняти. Поки Діна зі своєї подзвонила б Арку на роботу, щоб він швидше прибігав на допомогу.

Ось тільки я, на свою біду, впала в справжнісінький ступор і просто витріщилася на принцесу. Яка тим часом, змінивши афіг на спалах справжнісінького гніву, з істеричним вереском помчала на мене! Що найгірше, в руках у неї блиснуло щось, що здалося мені схожим на тонке лезо ножа.

— Ану пішла геть! — тим часом пролунало за моєю спиною, коли Діна, зачинивши двері квартири, в яку запхала візочки з дітьми, вискочила попереду.

Після цього я не встигла навіть закричати, перш ніж біле лезо почервоніло, а Вероніка, продовжуючи істерично кричати, завдала ще кількох ударів, перш ніж, нервово щось бурмочучи, відступити до сходів… з яких покотилася стрімголов, чи то заплутавшись у спідниці власної сукні, чи то перечепившись на підборах.