Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Вона не очікувала чогось меншого від ельфа шостого рівня тридцяти. І вона зрозуміла, що він стримується, хоча б для того, щоб це підземелля ще більше не впало в руїну. Те ж саме, звичайно, було і з нею.

.

— Ти недосвідчений, — сказав він нарешті. — Але я не заперечуватиму твоєї сили.

Ілея глянула на Нейфато, ельф ледь похитав головою. Щоб завоювати повагу Мисливців, потрібно трохи показати. Все вийшло так, як він і планував. Але частина її хотіла йти далі.

.

Можливо, ми зможемо більше випробувати себе. Іншим разом, — сказала вона з шипінням.

Ельф усміхнувся у відповідь. — Справді. Людина. Він теж зашипів, ще кілька зашипіли від інших.

.

Прийнята культом монстрів, подумала Ілея з посмішкою, заплющивши очі на могутнього ельфа в броні, перш ніж він повернувся до неї спиною. — Гарна підготовка, — сказала вона Нейфато.

— Я навіть не думав про це, — відповів ельф. Він не любить людей.

— Подумав, — подумала вона, дивлячись на Зою. — Де ти її знайшов?

.

Я не знаю. Вона була тут, коли я приїхав. Ісалтар сказала, що вона Мисливець, і все, - сказав він.

.

Ілея сіла поруч з жінкою і подивилася на неї.

Зоя не зустрілася з її очима, але повернула голову до неї. — Ти виріс.

– 340

Майстер меча – рівень 340

?

— І ти теж, — сказала Ілея з усмішкою. — Хочеш відновити нашу маленьку боротьбу?

Зоя підняла брови. — Не для того ви й прийшли.

.

Ілея відвела погляд. — Ні, ні. Вона викликала собі їжу і почала їсти, кілька Мисливців, що стояли поблизу, дивилися на неї дивними поглядами.

Деякий час вони мовчали, а Нейфато сіла неподалік і дивилася на неї.

?

— Преторіанці, — почала Зоя. — Ви їх знищили?

Ілея згадала, як розповідала їй про машини під Світанком. Вона посміхнулася і проковтнула. — Авжеж. Деякий час тому. перейшов до катів і преторіанців-мисливців.

.

Жінка повільно кивнула. — Ти... дуже сильний.

— Дякую? – сказала Ілея.

.

Зоя знову замовкла.

— Як ти став мисливцем за Церітілом? — запитала Ілея, цього разу ініціювавши телепатію. Навіть вона могла сказати, що інші дивляться і слухають. У цьому районі панувала якась дивна напруга, і вона вже не думала, що це повязано з тим, що вони люди, принаймні не тільки це.

— Телепатія, — відповіла Зоя. — Хто ти, Ліліт?

Ілея – це моє справжнє імя. Ліліт — це жартівливе імя, яке я використовувала, але воно прижилося. Теж добре, тому що люди на рівнинах зазвичай знають мене за цим. Було б дивно, якби барди співали про Ілею, — сказала вона з посмішкою, зрозумівши, що жінка точно не запитала про її імя. Я був авантюристом, приєднався до Долоні, подорожував на північ, бився з безліччю монстрів. Ось, власне, і все. Я зустрів ельфа під час своїх подорожей туди.

.

Жінка трохи підняла голову при згадці про ельфа.

?

Тоді він не був мисливцем, але не був упевнений у вченні оракулів, особливо тому, що вони активно заважали ельфам зіткнутися з коренем загрози Талін, — пояснила вона. Ми з часом потоваришували. Я дізнався про ельфів, а він дізнався про людей. А ти?

.

Я... — почала Зоя. Вона похитала головою. — Я нікому не казав.

Ілея чекала, продовжуючи трапезу.

.

Я був дитиною, жив у селі на заході. Маленьке село. Новоутворені. Одного разу прийшли ельфи і зажадали, щоб ми визволили Проклятих, — пояснила вона, її дихання пришвидшилося.

.

Ілея скористалася своїм зціленням.

Що це... магія? — спитала Зоя, озираючись угору й навколо.

— Таємне зцілення, — сказала Ілея.

.

Інаруліс знайшов мене. Убив ельфів, які полювали на мене. Він розповів про борг і взяв мене з собою. Він навчив мене битися і виживати, - розповіла вона.

— Мисливця, якого вони шукали? — спитала Ілея.

— Можливо. Але я ніколи його не звинувачувала. Це був їхній вибір приїхати. І вони поплатилися за свої дії, - сказала вона.

— То він зробив тебе Мисливцем? Не очікувала, що ельф зробить це, якщо чесно, - сказала Ілея.

.

Зоя ледь помітно похитала головою. — Ні. Він навчив мене виживати. І коли він вважав мене готовим, то повернув мене в людські землі. Минули роки, всі, кого я знав... зникли. Я пішов за ним, використовуючи навички, яким він мене навчив, і бився на його боці проти дивних машин, які він прагнув знищити.

Ілея відчувала вагу, з якою говорила. Мисливця, мабуть, уже не було в живих, але вона не хотіла питати. Зоя була зараз тут, серед мисливців за Церітілом. Навіщо сюди їхати? Ви ж працювали з Артуром?

.

Він вивчив ворота, і мені потрібно було знайти більше підземель. Якби я міг дізнатися про ворота, це допомогло б у досягненні моїх цілей. Ти це перервала, — сказала Зоя з деяким роздратуванням. — Хоча він скористався воротами, щоб телепортувати нас.

.

— Авжеж. Я знайшов місце на півночі. Але вас там більше не було. Говорячи про ворота, ми з ними розібралися, - розповіла Ілеа.

— Що ти маєш на увазі? — спитала Зоя.

.

— подумала Ілея. Мережа . Ми знайшли спосіб використовувати їхні ворота. У нас є карта, і ми знайшли їхню столицю.

.

Ти був союзником... — заговорила Зоя. Ісалтар говорив про союзника, який дозволив їм знайти Із. Щоб туди поїхати.

— Ви його знали? — спитала Ілея.

.

— Ні. Інаруліс навчив мене багатьом речам. Він не любив співпрацювати з іншими Мисливцями, але регулярно ходив у підземелля в лісі. Кожні півроку ми їздили туди. Він сказав, що коли прийде час, я знатиму, що робити, - розповіла вона. Коли я пішов, там було повідомлення. Зліва від Валь Акуун. Ворога знайшли.

.

Послання, залишені в стародавніх підземеллях, — розмірковувала Ілея. Хлопці, ви повинні дійсно працювати над своєю організацією.

.

— прошипіла Зоя.

Ілея підняла брови, перш ніж засміятися. З нею все гаразд Мисливець.

.

— Союзник прибув, — голос Ісалтара перервав їхню розмову, і його форма стікала з сусідньої будівлі, вкритої мохом. — Мені сказали, що ти хочеш поговорити.

.

Дехто з ельфів зашипів, інші встали, а навколо їхніх