Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Божественна комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Божественна комедія"

659
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Божественна комедія" автора Аліг'єрі Данте. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 103 104 105 ... 142
Перейти на сторінку:
чин

Розподіляє всюди, хор зімкнути

Уста примусило, й затихнув дзвін,

19 Коли я вчув: «Ти не дивуй, що з люті

Мінюсь я, – змінять вид цих мирних грон

Слова, що доведеться їм почути.

22 Той, хто загарбать зважився мій трон,

Мій трон, мій трон, що перед Божим Сином

Стояв порожній, і зламав закон,

25 Ще й цвинтар мій залляв смердючим плином

Та кров’ю, і радіє лиходій,

Який вигнанцем звідси був єдиним».

28 І колір той, яким під захід свій

І схід, світило тьму небес малює,

Забарвив обрій в вишині ясній.

31 Мов чесну пані, як вона почує,

Що неподобством хтось ганьбить міста

Чи села, вельми звістка ця хвилює, —

34 Мінилась так і владарка свята, —

Так само небо, думаю, хмурніло,

Коли волала Сила із хреста.

37 І далі грізне слово це гриміло,

І гнівна зміна в голосі була,

Й великий гнів обличчя появило:

40 «Дружина Божа не на те зросла

Моєю кров’ю, кров’ю Ліна, Клета,

Щоб золото стягалось без числа.

43 І щоб блаженства блиснула прикмета,

Кров Сікст пролив, ще й Пій, Калікст, Урбан,

І ваша ними вславилась планета.

46 Не ми хотіли, ні щоб християн

Наступник наш нечесною рукою

Ділив на правий і на лівий стан,

49 Ні щоб ключі, що я ношу з собою,

Могли на корогві тій знаком стать,

Котра проти хрещених зве до бою,

52 Ні щоб лицем я скріплював печать

На грамотах продажних та брехливих,

Щоб мусив потім з сорому палать!

55 На паші бачимо вовків кусливих

В пастушім одязі поміж овець, —

О суде Божий, грянь на нечестивих!

58 З Каорсою Гасконь сіда, мов ґедзь,

На нашу кров. О праведний початку,

Який поганий ждав тебе кінець!

61 Та промисел, що славу Риму в статку

Із Сціпіоном збройно врятував,

Поможе й нам, гадаю, до остатку.

64 Коли повернеш до земних держав,

Тоді, мій сину, ти розкрий там рота

Й слів не ховай, як я їх не ховав!»

67 Як випари верта згори мерзлота

Й скидає снігом вниз, коли ріжком

Коза черкає сонців диск із злота,

70 Помчали раді випари сніжком,

Що коло нас були і щойно спалі

З ефіру спломенілого цілком.

73 Простежував я їх стежки несталі

І стежив, як всередину знялись

І віддаль не дала летіти далі.

76 Уздрівши зір, не втоплений у вись,

Сказала владарка: «Як опинився

Ти саме тут, уважніш роздивись».

79 Побачив, що відколи я дивився

Звідсіль уперш, по кліматних стрічках

На перший край з середини скотився.

82 За дальнім Гадесом я бачив шлях

Рискований Улісса й берег вище,

Де всілася Європа на рогах.

85 Я той куток би обдивився ближче,

Та сонце вже випереджало нас

Понад весь знак, в безодні бігши нижче.

88 Закоханий мій дух впада всякчас

Біля владарки й навіть на вершині

Жадав, щоб зір її мене потряс.

91 Все, чим природа чи мистецтво й нині

Чарують зір, вловляючи серця,

Чи в людськім тілі, а чи на картині,

94 Мізерним видалось би до кінця

Проти відради, що мені засяла,

Як глянув я на блиск її лиця.

97 І сила, що в її очах блищала,

Лишивши в Лединім гнізді зірки,

Мене в найшвидше небо перемчала.

100 Найвищі та найскорші в нім частки

Однакові усі, і я не зчувся,

Як з Беатріче став на ґрунт легкий.

103 Вона сказала, щоб я схаменувся,

І посміх був її такий ясний,

Мов Бог у неї на лиці всміхнувся:

106 «Дає природа світу рух міцний,

Недвижна у середній огорожі,

Відштовхується тут, як од стіни.

109 І небо це вмістилось в мислі Божій,

Яка запалює ізнову й знов

Любов рушійну і чесноти гожі.

112 Іде круг нього сяйво і любов,

Воно ж іде круг інших кіл зіллятих,

І з ним в усі Творець його прийшов.

115 І рух його – не в мірах десь узятих,

А інші в ньому вимір свій беруть,

Як десять – з других складені та з п’ятих.

118 Неважко буде вже тобі збагнуть,

Чом корені у ньому час тримає,

Гілки ж він може деінде тягнуть.

121 О ненажерливість, що поглинає

Людей, а з них хай хтось би очі звів

З глибин її, – на те снаги немає!

124 Коли буває літом надмір злив, —

Хоч скільки добра воля в смертних квітне, —

Кислиці виростають замість слив.

127 У вірі й цноті немовля привітне,

А підросте, вже уника цих справ,

Хоч на щоках волосся й ледь помітне.

130 Той постував, коли ще белькотав,

А як підріс язик, вжива охоче

При всякім місяці усяких страв.

133 А інший поважа, коли белькоче,

І любить неню, стане ж розмовлять,

То зажада закрити любій очі.

136 Так білу шкіру деякі чорнять

Від чар дочки того, з чиєї волі

То схід, то захід пломенем горять.

139 Ти, щоб не дивуватися доволі,

Помисли, що весь рід ваш неборак

Без вожая непевно йде в юдолі.

142 Та перш, як в весну прийде січня знак, —

Щорік-бо людство забуває соту, —

Найвищі кола закружляють так,

145 Що ждана буря виявить турботу,

Корму поставить в давній носа слід,

Належний напрям указавши флоту,

148 І з квітки визріє прекрасний плід».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА

1 Коли відкрила істину до краю

Про вбогих смертних в нинішніх віках

Та, що проводила мене по Раю,

4 То, як спахнулі ззаду в свічниках

Вогні, уздрівши в дзеркалі раніше,

1 ... 103 104 105 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божественна комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Божественна комедія"