Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

збитків, відшкодування моральної шкоди), що настають за певних умов. Виникає думка зробити висновки від протилежного із перелічених законодавчих положень та виявити у такий спосіб правові норми, відповідно до яких інші правові наслідки (ніж установлені цими законодавчими положеннями) не настають. Далі можна було б стверджувати, що ці правові норми підлягають переважному застосуванню перед загальними правовими нормами, що встановлені ч. 1, 2 ст. 216 ЦК, оскільки зазначені вище норми, які виявляються за допомогою висновку від протилежного, відповідають застереженню ч. 3 ст. 216 ЦК про можливість встановлення особливих правових наслідків недійсності правочину. Але ж із логічного зв’язку низки зазначених вище правових норм з правовою нормою, встановленою ч. 3 ст. 216 ЦК, видно, що у перелічених випадках не встановлюються особливі правові наслідки недійсності правочинів, а тільки зазначається на окремі правові наслідки, передбачені загальними правилами ч. 1, 2 ст. 216 ЦК. Необхідність у такому зазначенні виникла у зв’язку з тим, що правилами перелічених вище законодавчих положень встановлюються особливі умови настання окремих правових наслідків недійсності відповідних видів правочинів. Усе це перешкоджає наданню висновкам від протилежного, які робляться із перелічених законодавчих положень, значення правових норм.

Що стосується ч. 2 ст. 230 і ч. 2 ст. 231 ЦК, які передбачають відшкодування збитків у подвійному розмірі стороною, яка при вчиненні правочину застосувала обман або фізичний чи психічний тиск, то із них за допомогою висновку від протилежного при тлумаченні виявляються правові норми, згідно з якими інші правові наслідки (крім відшкодування збитків у подвійному розмірі) у випадках, передбачених ч. 2 ст. 230 і ч. 2 ст. 231 ЦК, не застосовуються. Але ці правові норми не можуть застосовуватись усупереч правовим нормам, що виявляються із ч. 3 ст. 216 і ч. 2 ст. 231 ЦК за допомогою висновку ступеню: якщо винна сторона в інших випадках зобов’язана відшкодувати моральну шкоду, то тим більше (у силу грубості здійсненого нею правопорушення) відшкодувати моральну шкоду зобов’язана та сторона, що застосувала обман, фізичний чи психічний тиск. Тим більше, за потерпілою стороною слід визнати право на повернення до попереднього майнового стану.

§ 68. Випадки, коли правові норми, які логічно закріплені в актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, підлягають застосуванню

За відсутності конкуруючих правових норм правові норми, що логічно закріплені в положеннях нормативно-правових актів і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, підлягають застосуванню до відповідних правовідносин так же, як і текстуально закріплені правові норми.

1. Правові норми, що логічно закріплені в актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку a contrario, випливають із положень нормативно-правових актів, в яких текстуально закріплюються інші правові норми. Ці логічно закріплені правові норми мають таку ж юридичну силу, як і текстуально закріплені в тих же положеннях нормативно-правових актів правові норми. Проте, за загальним правилом, правові норми, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, не можуть застосовуватись усупереч будь-яким текстуально закріпленим правовим нормам того ж ієрархічного рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК «цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників» (ч. 1 ст. 1 ЦК). Звідси непрямо випливає і за допомогою висновку a contrario при тлумаченні виявляється правова норма, згідно з якою особисті немайнові та майнові відносини, що не засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, цивільним законодавством не регулюються. Ця правова норма, що логічно закріплена в ч. 1 ст. 1 ЦК, має таку ж юридичну силу, як і текстуально закріплена в цій частині правова норма. Ця правова норма застосовується, оскільки текстуально закріпленими правовими нормами не передбачено інше. Зокрема, в силу спеціальної правової норми, текстуально закріпленої в ч. 1 ст. 9 ЦК, якщо відносини, які виникають у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля, трудові або сімейні відносини не врегульовані іншими актами законодавства, вони також регулюються положеннями Цивільного кодексу. Це — спеціальна правова норма, що встановлює виняток із положення ч. 1 ст. 1 ЦК. Вона підлягає переважному застосуванню і перед правовою нормою, яка текстуально закріплена в ч. 1 ст. 1 ЦК, і перед правовою нормою, що непрямо випливає із ч. 1 ст. 1 ЦК та виявляється висновком a contrario. Наведена спеціальна правова норма погоджується із спеціальною правовою нормою ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», в якій відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, прямо називається цивільною відповідальністю.

2. Наведемо ще один приклад, що підтверджує однакову юридичну силу текстуально закріпленої загальної правової норми і правової норми, яка логічно закріплена у тому ж нормативному положенні і виявляється за допомогою висновку від протилежного:

«Стаття 2. Учасники цивільних відносин.

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі — особи).

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права».

Звідси непрямо випливає, що інші суб’єкти, крім названих у ст. 2 ЦК, бути учасниками цивільних відносин не можуть. Це стосується, зокрема, філій і представництв, про які йдеться у ст. 95 ЦК і стосовно яких у цій статті немає чіткого зазначення на те, що вони не є учасниками цивільних відносин. Не є учасником цивільних відносин екіпаж транспортного засобу, переданого в найм, хоч у ч. 2 ст. 805 ЦК на екіпаж і покладаються певні обов’язки.

3. Висновок від протилежного з метою виявлення логічно закріплених в положеннях актів законодавства правових норм можна робити не тільки із нормативних положень, сфера дії яких є гранично широкою (як, наприклад, сфера дії ст. 1, 2 ЦК), а і з положень актів законодавства, що поширюються на більш вузьке коло відносин. Покажемо це на конкретних прикладах.

Стаття 25 ГПК (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом від 12 травня 2011 р.