Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– Я тут, чуєш, – твердо виголосив чоловік, а потім ніжно провів по моєму обличчю, прибираючи вологе волосся, що прилипло від поту. – Я поруч і нікуди не піду. Ніколи.

Останнє його слово потонуло в моєму крику.

Лікар багато чого говорив, більшість слів я навіть не вловлювала. Але в якийсь момент, у нього в його руках несподівано опинилася брудний, мокрий клубочок.

– Це дівчинка, – вимовив він, кладучи малятко мені на груди.

– Дівчинка, – із завмиранням у серці повторила я.

Перевівши погляд на Дарлема, я помітила, як він вимовив це слово одними губами, що після цього розпливлися в такій широкій усмішці, яку в його виконанні я ще ніколи не бачила.

Десь вдалині почувся шум і незрозумілий гулкий звук. Минуло кілька секунд, перш ніж я зрозуміла, що це бій курантів.

– Це неможливо, – осиплим голосом прохрипіла я. – Вона народилася до Нового року. Ой...

Внизу живота я відчула сильний тиск і скривилася від нової порції болю.

– Усе нормально, – миттю запевнив лікар. – Це плацента. Ще одне зусилля. Хоча... зачекайте.

– Щось не так? – мій страх одразу ж накрив більшою хвилею.

– Так, тобто ні. Здається, ми ще не закінчили.

– Що відбувається? – напружено запитав Дарлем.

– До вас поспішає ще одна дитина.

– Ще... А-а-а.

Повитуха забрала з моїх рук мою маленьку донечку і понесла її кудись. А далі я вже не могла думати ні про що, бо все поновилося. Не так боляче і, хвала хранителям, не так довго. За пів години в мене на руках опинилося вже двоє дітей. Дві крихітні принцеси.

– Мої любі дівчатка, – голос Дарлема здригнувся, а дивився він на нас так, ніби був готовий розплакатися.

У цю чарівну мить про свою присутність нагадала Франсіс.

– А казали, що цього року хранителі нічим не здивують, – саркастично хмикнула вона. – Двоє емірів за раз. Та ще й різних хранителів. Я таке навіть уявити не могла.

І ось тут із нею було не посперечатися. Народити одну доньку майбутнім емірам котячого хранителя, а другу – драконячого, у різні роки, але за фактом із різницею менше ніж година – це справді диво. Хоча весь останній рік виявився для мене цілковитим дивом. І я не хочу, щоб воно закінчувалося.