Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Танці утрьох 📚 - Українською

Читати книгу - "Танці утрьох"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Танці утрьох" автора Олександр Медведєв. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 105 106
Перейти на сторінку:
*

16 травня, 14.12

Минуло дві години. Цигарки закінчувалися. З будинку моди мафіозо виносили невеликі шухляди і складали їх в машину. Я не побачив Букреєва. У мене знову розболілася голова. Пельш, напевно, добряче лаяв мене. Загалом, усе відбувалося зовсім не так, як я прогнозував.

— Що робитимемо, В’ячеславе Петровичу? — я, здається, уперше в житті назвав Золотарьова по батькові.

— Почекаємо, поки повністю завантажаться.

Як тільки гангстери спакувалися, я знову звернувся до Золотарьова:

— В’ячеславе Петровичу, — сказав я, згвинчуючи під плащем глушник одного з пістолетів. — Я не знаю, що там думає собі Букреєв, але нам пора діяти. Приготуй зброю. Коли мазда рушить з місця, ми вибіжимо зі сховку. Ти забіжиш ззаду, я — спереду. Головне, щоб ніхто не вийшов з машини.

«Мазда» вже повільно розверталася, коли я підбіг на відстань десяти кроків до неї і направив дула пістолетів на водія і Сапегіна..

— Стій, міліція! — крикнув я з усіх сил і тричі вистрілив у повітря з пістолета, з якого зняв глушник.

Мазда, на мій подив, слухняно зупинилася.

Я пішов прямо на неї, не опускаючи пістолетів. За три кроки перед кабіною я зупинився.

— Руки за голову, вийти з машини! — наказав я.

Двері кабіни по обидва боки відчинилися. Однак ніхто не вийшов.

Я почув, як брязнули задні стулки вантажного відсіку. Одночасно до мене долинув зривистий крик Золотарьова:

— Нікому не рухатися, кинути зброю!

Охоронці одразу дістали «пушки», і тепер Золотарьов був один проти трьох.

Я миттєво підбіг до відкритих дверей кабіни з боку Сапегіна. Мені в груди цілилася чорна зіниця пістолета Сапегіна. Магнум — гроза лос-анджелеської міліції. Я ж навів дула своїх револьверів на Сапегіна.

— Кидай, Борисе, зброю, — спокійно наказав я.

Обличчя Сапегіна, перекошене від злості, скидалося на маску. У вищерених зубах диміла тонка цигарка. Темні окуляри надавали йому ще більш жорстокого виразу.

— Спершу кидай ти, лягавий, — мовив він і на знак незгоди похитав головою. — Однак стріляти побоїшся.

Не задумуючись, я вистрілив йому в обличчя з обох пістолетів і упав на лівий, здоровий бік. У правому закололо так, що потемніло в очах, дихання забило, а у вухах задзвеніло від гуркоту розрядженого магнума.

Я знайшов у собі сили швидко піднятися і відразу ж кинувся на допомогу Золотарьову, який, у свою чергу, почувши стрілянину, вирішив підсобити мені. Ми зіштовхнулися з ним за чотири кроки від того місця, де куля магнума вибила в асфальті крихітний місячний кратер.

— Ти живий?

Золотарьов з переляку перейшов на «ти».

— Як бачиш! — буркнув я.

Троє мафіозо вискочили з машини і кинулися навтьоки. «Ідіоти, таким зазвичай дають по два роки умовно».

Зненацька з’явився Пельш на своїй машині з блимавкою. Де він тільки її поцупив?

— Володю, я вже стомився чекати! — крикнув він. — Кажи, що треба робити!?

— Славо, виклич негайно міліцію, хоч кого-небудь, треба зловити цих гангстерів.

* * *

16 травня, 14.44

Я оглядав шухляди, які вантажили люди Сапегіна.

У стіну фургона хтось постукав.

— До тебе можна, Володю?

Я обернувся — і побачив Булавіна власною персоною.

— Доброго дня, Глібе Георгійовичу.

Булавін заліз у фургон і заглянув у середину контейнера.

— Краса, — сказав він, беручи до рук тендітну статуетку.

— Глібе Георгійовичу, — стомлено мовив я, — поясніть мені, що відбувається.

— Нічого особливого. Оперативна група під керівництвом майора Букреєва при сприянні молодшого слідчого Золотарьова двадцять хвилин тому затримала злочинців, що займаються нелегальною торгівлею антикваріатом. Тебе тут немає і ніколи не було. Оскільки ти завалив справу Рубіної, я пропоную тобі на вибір: або звільнитися з Управління…

— Звільнитися?! — не витримав я. — А ось це бачили?

Я потряс перед його носом касетою з копією запису розмови в ресторані.

— Ти мене не дослухав. Я пропоную або звільнитися з Управління, для цього тобі потрібне буде прийняти від Золотарьова справу Смолича і благополучно завалити її… Ми ж знаємо, хто стріляв у нього й у тебе тієї ночі… Або одержати погони майора, але тоді, вже вибач, прийдеться тобі декого засудити й посадити. Адже навіть Золотарьову може вистачити розуму знайти двійника Воробйової. Ти розумієш мене, Володю?

— Авжеж, Глібе Георгійовичу. Я беру справу Смолича.

— Молодець. До речі, глянь, що ти зробив із Сапегіним і його водієм.

Я не без гордості витяг і поклав перед Булавіним усі свої пістолети — навіщо таїтися?

1 ... 105 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танці утрьох», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Танці утрьох"