Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

Повернувшись до будинку Мельників, шоковані побаченим, жінки сіли за стіл на вулиці.

— Ніколи б не подумала, що хтось може зробити ОТАКЕ з Толіком… Він же як справжня гора… такий дужий чоловік… — сказала Рая, — і... суцільне місиво.

— Значить, не такий він вже й дужий, — сказала Жанна.

— Жах… — видихнула Марина.

— Це ж вони його вдвох так відгамселили, напали вдвох на одного… — продовжила Рая.

— Артем казав, що Артур все зробив сам, — поєднуючи пальці в замок сказала Жанна.

— САМ?!.. Божечку, він здавався таким милим парубком, та він же якийсь бандюк! — стишуючи голос, сказала Раїса.

— Мамо, дядько Толік мало не зґвалтував Злату! Він що, мав піти й потиснути йому за це руку?

— Ну, ото він йому руки і повідбивав, — кивнула Марина, — щоб не простягав куди не слід.

— І зуби, щоб не кусався, — додала Жанна.

— Але ж Толік здавався…

— Так, здавався. Здавався великим, а насправді — хтива жирна скотина. Здавався добрим чоловіком, а насправді — псих, що нападає на тих, хто не може дати відсіч. З Валею що зробив? А скільки ми не знаємо? — Жанна вже остаточно позбавилася жалості, що виникла до дядька Толіка нещодавно. — А що він міг зробити зі Златою? Вона ж проти нього — як соломинка... Мамо, отямся, він ґвалтівник, а ти сидиш і жалієш його, бідненького...

Вони трохи помовчали.

— Андрій знає, що хлопці вчора кудись ходили? — запитала Жанна.

— Ну, вас же разом всіх не було, а він не питав, може вирішить, що ви просто гуляли, — припустила Марина. — Так, треба йти Юру годувати.

Вона пішла, а Рая пильно подивилася на доньку.

— Я сподіваюсь, у тебе нічого нема з цим Артемом?

— Мамо, не хвилюйся, ми ледь знайомі, і він абсолютно не в моєму стилі.

— Та невже?

— Базікало рідкісне.

— Ну, то добре. Бо мені такого бандюка в зяті не треба, я думала, що вони нормальні, а вони...

Жанна нічого не відповіла. Саме вчора ввечері вона побачила Артема іншим. Не базікалом. Сильним, надійним, вірним сім’ї, таким, що може захистити й промовчати про те, що потрібно приховати. Вона ж навіть не запитала в нього, чим він займається, а стало дуже цікаво.

Можна ж було все розпитати тоді, коли була в Києві. В піцерії говорили про якісь дурниці, вранці посварилися через його безглузді натяки про Артура й Злату, вона образилася й пішла до кімнати, лишивши його самого на кухні. А можна ж було поговорити…

Сьогодні він везе на Київ “цінний вантаж”: Артура і Злату. Злата — ЖІНКА його брата, цим ствердженням він приймає її в сім’ю, а спочатку ж дівчина зі шрамами йому не сподобалася. Це було помітно. А зараз він приймає її через любов до свого брата. Сім’я.

У Жанни теж був старший брат, Сергій, старший за неї на вісім років, але без маминого контролю й погодження не робив нічого. Навіть одружився на дівчині, яку погодила мама, а був же інший варіант… Валя… Якою ж вони були гарною парою, як світилися поруч одне з одним… Валя не підходила матері, бо була з проблемної бідної родини. Навіть той факт, що Валя — донька її покійної подруги, не зупинив маму від плану їх розлучити.

Раїса відправила сина до сестри у Вінницю і там же знайшла йому ГІДНУ пару. Повернувся він вже одруженим. Катька, дружина Сергія, всім своїм виглядом показувала, що вона тепер в статусі дружини, і не підпускала до свого чоловіка нікого, навіть ворожо зустрічала вже скалічену Злату, бачачи в ній шпигуна Валентини.

Валя дуже важко переживала присутність Сергія з дружиною і через місяць пішла з дому. Наскільки було відомо Жанні, після одруження Сергія вони жодного разу більше не розмовляли і брат завжди опускав очі, коли зустрічався з нею випадково в місті.

Вона дивувалася, як брат міг так вчинити з Валентиною? Вони ж виросли всі разом, бігали гратися одне до одного, відхиляючи дошку в паркані, потім дід Валі й Злати зробив їм перелаз, і вони ганяли одне до одного…

На цьому ж перелазі Сергій і Валя вперше цілувались, а Жанна й Злата спостерігали за ними з кущів...

Сергій, на думку матері, має все, що потрібно для щастя. У нього є: дружина, донька (треба ще сина), будинок, машина, широке коло потрібних друзів і НОРМАЛЬНИХ родичів. Але Жанна не помічала щасливого блиску в очах брата. Він зрадив Валю, зрадив своє щастя… І на похорон він не приїхав...

Артем і Артур були іншими. Жанна чула, бачила, розуміла, що мама в них теж не подарунок, але хлопці маневрували і робили так, як хотіли самі, не здавались.

Раптова зміна поведінки мами її засмутила. Раніше Раїса побачила Артура — хлопця, що привіз їх з Решетилівки на хорошій машині, не вагаючись витратив великі гроші на операцію Валі, заплатив борг… Багатий. Його брат виглядав для неї теж досить пристойним варіантом, навіть запросила його в дім на цю ніч. А виявляється, хлопці можуть не просто приїхати й витрачати великі кошти — вони ще можуть піти і відгамселити Толіка Гору так, що той ледь живий… Такий тип зятя не поєднувався з поняттями нормальності для Раїси, він не вписувався в її межі пристойності.