Читати книгу - "Загублена Валькірія, Кеті Рід"

Тримаючи в голові настанови вчителя, я глибоко вдихнула. Пробуджена магія приємною хвилею розлилась по тілу, вітаючи мене. Луїзу я не бачила за будинком, але Крістіан зі свого місця посередині бачив нас обох. Коли він кивнув спершу їй, а потім мені і здійняв руки догори, долонями до будинку, я повторила за ним.

Хоч би вийшло...

Тривога скувала плечі, але я розправила їх, відкидаючи невпевненість. За останній місяць я навчилась зберігати контроль над магією, а отже, більше не ризикувала спалити дім валькірій.

Помітивши, що губи Крістіана зарухалися, промовляючи замовляння, я й собі розпочала.

— З добрими намірами впусти...

Долоні нагрілись так, ніби я надто довго тримала їх над вогнем. Сила вирвалась назовні, і біле світло полилося догори над дахом.

— З лихими – зупини...

З іншого боку будівлі над дахом розлилося тепле золоте сяйво. Магія Луїзи. Від Крістіана боковим зором я помітила яскраво-червоне світло.

— Валькірій славних захисти...

Всі три потоки зустрілись над домом валькірій. Дівчата остаточно покидали роботу і витріщились на магію, що змішалась в одну помаранчеву хвилю. Мої руки затремтіли від того, що я так довго випускала з себе силу. По спині градом котився піт, але я продовжувала.

— А ворогів – занапасти.

Щойно останні слова зірвались з моїх губ, я розвела руки в боки. Крістіан зробив те саме. Тепер три сили зливались не лише згори, а й над самою землею.

Голова паморочилась, а ноги стали ватними. Стискаючи зуби, я ледве дочекалась, поки моя магія досягне його червоної з одного боку і золотої — з іншого. Лише тоді я повільно стиснула долоні в кулаки, перекриваючи потік сили. Коліна підкосились, і я втомлено опустилась просто в густу зелену траву, спостерігаючи за тим, що відбувалося з магією далі.

Змішавшись в один помаранчевий, з мідним відтінком купол, вона повністю охопила дім валькірій разом з галявиною. Роздався гучний дзвін, і купол повільно розсіявся в повітрі.

Нахмурившись, я насилу встала і зробила крок вперед. Крістіан на своєму місці задоволено всміхнувся і рушив назад до ошелешених дівчат. Лише тоді, придивившись, я помітила, що повітря в тому місці, де він пройшов, пішло дрібними хвилями.

У нас вийшло. Відтепер дім валькірій мав власного сторожового пса.

Полегшено зітхнувши, я й собі переступила межу невидимої завіси. Тіло на мить огорнуло по-літньому теплим вітром, перш ніж відчуття зникло. Всміхнувшись сама собі, я глянула на вікна дому і помітила сніжно-біле волосся.

Інгрід стояла у вікні, дивлячись на мене, а по її щоках лилися сльози.