Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

До них треба було підготуватися. До неї треба було підготуватися.

.

Ілея не планувала жити в страху перед тим, що може прийти або не прийти на полювання за нею або її союзниками. Вона хотіла бути недоторканною, а не Оракулом, Монархом, Переслідувачем, Лугом чи Вознесеним, здатним загрожувати їй.

.

Вона могла просто вибрати свій дім, власний домен. Де вона могла відпочити між дослідженнями, де вона могла б щось побудувати та вивчити свою магію. Але її звязки зміцнилися, і хоча вона могла зрозуміти деякі аргументи Оракула, вона не купилася на їхній підхід. стала доказом того, що її дії мали відчутний вплив на людей. Вона обидві, можливо, спричинила напад, але в свою чергу запобігла різанині. Її та людей, яких вона зібрала.

Збір ключів був спробою допомогти ельфам. І тепер у неї були всі вони і, можливо, спосіб зупинити істоту, яка спричинила тисячоліття воєн. Оракулам було байдуже, вона підозрювала це раніше, але тепер знала. Самці реагували по-різному. Одні шукатимуть винних, інші просто продовжуватимуть жити своїм життям, не зачеплені машинами. Але багато хто отримає шанс прожити, можливо, трохи довше, ніж дозволяло їхнє нинішнє становище.

.

Смерть може бути частиною життя, але з достатньою життєвою силою та зціленням, це життя триватиме набагато довше.

.

У мене теж була дратівлива розмова, - сказала вона. З істотою, далекою від старості, щоб зберегти будь-який вплив.

?

Ти більше не дружиш з Лугом? — запитав чоловік, викликаючи дві страви, перенісши одну до неї на металевій таці.

— Не луг, — сказала вона. Ми повинні рухатися далі, може статися більше атак.

.

І ми тут, щоб зупинити їх. Сідай і їж, - сказав Киріан.

.

Ілея підняла брову, глибоко вдихнувши, перш ніж схопити їжу і сіти, дерево злегка заскрипіло, коли вона притулилася до нього.

Один укус показав, що вона була не єдиною клієнткою Кейли, яка зберігала деякі зі своїх творінь у своїх сховищах. Вона зазначила, що він також отримав оновлення, побачивши, як пара піднімається від страви в стилі каррі.

.

Світ дуже змінився, — сказав Кіріан через деякий час, їхні тарілки спорожніли, коли вони спостерігали за жвавим західним містом.

— Що й має, — сказала Ілея.

.

Минулого тижня я відвідав деякі північні міста. У вас вже був шанс? – запитав він.

.

Я не знаю, які міста ви маєте на увазі. На північних рівнинах? — спитала Ілея.

— Ні, — сказав він. На північ від Хеллоуфорта. Темному захиснику вдалося заснувати ще кілька стабільних поселень. Вони вийшли на перше місце в кількох важливих битвах проти Фейнора. І зараз вони більш прихильні до Хеллоуфорта. Завдяки Лугу та Угодам, - пояснив він.

.

За останні місяці у мене не було можливості багато подорожувати, – сказала Ілеа. Головне, що вона робила, це відвідувала Феліцію, та й то в останні тижні все рідше. Жінка вставала у Вірільї, і щоразу, коли Ілея приїжджала, на її стіл звалювалося все більше роботи.

.

Після цього ви повинні трохи розслабитися, - сказав Кіріан. Ти занадто напружуєшся. Я можу сказати. Ви отримуєте... різні.

— Відчуваєш вагу моєї сили, ти маєш на увазі? — спитала Ілея.

— Авжеж. Я знаю, як це. Хоча я, можливо, не міф, яким є Ліліт, мій вплив на світ може бути... Дуже багато, - заговорив він.

?

— Багато?

.

Він подивився на хмару. — Авжеж. Яким би способом я не вибрав. Я волів би залишитися з Аліаною на деякий час, проігнорувати всіх монстрів у дикій природі, всі небезпеки, всі підземелля, які потрібно досліджувати, і всі конфлікти між фракціями розумних істот. Кіріан усміхнувся, глянувши в її бік. Але мені не все одно. І ти теж.

.

Принаймні я не єдина, хто має справу з цим, - сказала Ілея. Вона зміцнила дерево золою, побачивши, як деякі корені випирають із землі.

— Ні. І ти не був і ніколи не будеш єдиним. Але завдяки Лугу Хеллоуфорт стійкий. Торгівля процвітає на рівнинах завдяки Угодам, які в основному ви обєднали. І я не застряг на острові десь на заході, божеволіючи, продовжуючи їсти мясо синього птаха, - сказав Кіріан.

.

Дякую за підбадьорливу промову, - сказала вона. Просто дивно. Сиджу тут і розмовляю. Вона подивилася на нього. Я щойно зустрів ельфійського оракула.

Він підняв брови. — Ти зробив? Як це було? Ти що, блдь?

Ілея кинула в нього камінь, підсилений неабиякою кількістю космічної магії та вогнем. Він зісковзнув з його черепа, прорізавши сусіднє дерево, перш ніж воно впялося в землю. Я не до біса це зробив.

.

З мене вийшла б хороша історія, - сказав він з посмішкою.

.

— Ти зараз говориш по-крупному. Я памятаю чоловіка, який заїкався в моєму ліжку, - сказала вона.

— Ну, так. Це був я тоді. Це я зараз. Так само вражаюче, як і казки?, - сказав він.

Ілея притулила голову до дерева. — Батьки, може. Я не думаю, що рівень цього... вона? Була, дійсно віддала їй належне. Я ледве вмів користуватися космічною магією. Ніякої телепортації на десятки кілометрів. Ну, зовсім ніяких, але нічого короткого. Вона подивилася... Дивно, ніби вона жила у власному маленькому вимірі. Я думаю, що я побачив її по-справжньому, коли вона наблизилася під час Споконвічної зміни.

Я припускаю, що це магія льоду? — запитав він.

— Авжеж. Але нічого подібного я не бачив раніше... ну... Елементаль, ймовірно, був там. Але у Айсі було більше... На руках підійдіть до магії. Оракул був просто химерний. Сповільнила моє загоєння, і в якийсь момент її аура просто заморозила мою руку. Цілком, з опором третього рівня і всім моїм зціленням. Розбився на шматки, наче я був якимось низькорівневим кроликом, ураженим чарами Тіні.

Він усміхнувся. Я б помер в одну мить.

— Хтозна. У вас теж є свої еволюції. Я можу сказати, - сказала вона.

— Еге ж... але знову ж таки, я не міфічний... Мандрівник, - сказав він.

.

— Отакої. Назва. Вам доведеться вбити одну пятірку, перш ніж влучити в сім пятдесят, - сказала вона. — Я колись розповім вам, хлопці, про вимоги.

Він засміявся. Не думайте, що це буде викликати занепокоєння протягом деякого часу. На відміну від деяких людей, я