Читати книгу - "Пси господні, Марчін Швьонтковський"

один і дозволив йому потрапити до рук лютеранського герцога-психопата, який панує над прецизіями. У цей час ви незрозуміло чому мандрували по всій країні в компанії якогось простака з лісу, якого герцог-психопат зарізав за те, що ви дозволили йому себе зловити. Також у тебе була чарівна бесіда з протестантським богословом, який захопив Вюрцбурзький університет, і дозволив йому виставити тебе за ворота, як останнього школяра. Крім того, ти не тільки не з'явився на полі бою, незважаючи на те, що отримав послання, але навіть у розпал битви відпустив дівчину, переслідування якої коштувало мені життів восьми братів-магістрів і одного пріора. Я нічого не забув?

– Не думаю, – спокійно відповів Еркісія.

Тіленхайм почервонів.

– Ти мені ніколи не подобався, – сказав він. – Всупереч звичаю, він перейшов з латини на німецьку. – Ти був надто слабким, сповненим сумнівів, надто зануреним в своїх дикунів, серед яких провів більшу частину життя. Моя думка підтвердилася. Орден коштує стільки, скільки коштує його найслабша ланка.

– Святі слова, – відповів іспанець, дивлячись Тіленхайму прямо в очі.

– Поки що я нічого з тобою не робитиму, бо не маю достатніх прерогатив. Однак я подбаю про те, щоб ти не уникнув покарання за цю клоунаду. Іди до брата Бертольда за призначенням і виконуй свої обов'язки, поки я тебе не покличу. А я покличу, це я гарантую.

???

Коли Шенк прийшов до тями від вимушеного сну, ні Катаріни, ні бородатого іспанця поруч з ним не було. Навколо лежали трупи більшості його солдатів, зарізаних заради розваги шведськими пікінерами. Йому вдалося вижити лише тому, що, заснувши, він скотився в яму, і солдати його не помітили. З найманців залишився тільки Інгемар, якого шведи визнали своїм. Сойка Лоренц десь безслідно зник, мабуть, його зарізали, як і Ганса.

Як і заповів герцог Вільгельм, Шенк без найменших труднощів знайшов табір протестантської армії під Фульдою. Перед тим, як знову зустрітися з новим правителем, настрій в нього був нижче середнього – найманець побоювався, що глава гессенської династії не з тих, хто легко прощає поразки.

На його подив і задоволення, він не отримав навіть догани, не кажучи вже про більш серйозне покарання. Вільгельм слухав розповідь про погоню і розмірковував. Через деякий час попросив розповісти всю історію Катаріни з самого початку.

Вони перебували у великому, багато прикрашеному штабному наметі , тому самому, в якому Еркісія зустрічався з герцогом, про що Шенк, очевидно, знати не міг. Вільгельм сидів у кріслі і пив вино, втупившись у простір, генерал фон Гейзо виструнчився за його спиною, чекаючи наказів, а найманець розповідав пункт за пунктом, день за днем, усю свою божевільну одіссею. Він почав з одержання контракту в Лейдені, описав непарадну подорож замерзлою Німеччиною в супроводі двох учених, потім перейшов до драми в замку Тальфінген, до панічної втечі від домініканців, подій у Гемюндені та лісі довкола нього. Коли Шенк закінчив, у нього так пересохло в горлі, що він хотів попросити вина, але не наважився.

– Що мене найбільше вражає у твоїй історії, Шенк, так це те, що ти сам не усвідомлюєш, як сильно вона мене вражає.

Найманець запитально подивився на герцога.

– Залишаючи осторонь питання цієї... фон Бессерер, так? Яка, і справді, здається мені цікавою здобиччю, хоча й не настільки, щоб я приділяв їй більше уваги, ніж вже приділив... Ти, мабуть, не знаєш, але жоден з моїх людей, які мали нагоду зазирнути у звичаї цих чарівних домініканців, не повернувся назад. Ніхто. Жоден. Я також чув про цього Тіленхайма, навіть його брати зі страхом шепочуть це ім'я. Нещадна, безсовісна людина. Ти ж, з іншого