Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Пси господні, Марчін Швьонтковський 📚 - Українською

Читати книгу - "Пси господні, Марчін Швьонтковський"

86
0
05.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пси господні" автора Марчін Швьонтковський. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 112
Перейти на сторінку:
боку, зустрічався з ним тричі, в тому числі двічі віч-на-віч, і вижив після всіх цих зустрічей. Якщо хоча б половина з того, що ти розповів, є правдою, то ти будеш набагато кориснішим для мене, ніж я думав, хоча поки що, скажімо прямо, ти особливо і не виказував себе. Але ти повернувся, хоча міг втекти світ заочі, і я б ніколи більше про тебе не почув, що по-своєму зворушливо. Повторюю свою пропозицію з замку Бірштайн: офіцерський патент, хоч і на трохи гірших умовах... А якщо і цього разу напартачиш, то я просто відправлю тебе в піхоту, щоб тебе зарізали шведські рейтари. Ну що, ти все ще хочеш?

– Так, ваша високість.

– Бачу, ти мав справу не з багатьма герцогами, чи не так? Урок перший: "ваша герцогська високість" або "ваша світлість", я не король, і не намагайся підлизуватися до мене, бо я цього не люблю. Оскільки ти, мабуть, найдосвідченіший в битвах з домініканцями, якого я маю, то служитимеш під командуванням мого алхіміка Міліуса. Важко дати йому якийсь ранг, але я гарантую, що ціную його думку не менше, ніж найкращих генералів. Для формальних цілей і щоб Інтендантство не сушило мені голову, ти станеш капітаном, але підпорядковуватимешся безпосередньо мені і йому. Зрозуміло?

Шенк кивнув.

– Якщо у тебе виникнуть якісь запитання, Міліус, безперечно, буде радий відповісти на них.

– Ваша високість, – втрутився фон Гейзо, який досі мовчав. – Ми вже достеменно знаємо, що Міліус залишиться сліпим....

– І що з того? Йому не потрібен зір, щоб кидати малефіції. Я так розумію, він може говорити?

– Може...

– Ну, так, тож він із задоволенням відповість на запитання. Гаразд, це все. Спочатку йди до інтендантства за папером, а потім до алхіміка.

– Ваша герцогська високість... а що з дівчиною? – наважився запитати Шенк.

Вільгельм знизав плечима.

– Вона втекла. Не пощастило, буває. Не турбуйся про неї більше. У тебе скоро з'являться більш важливі справи. Не думаю, що ми про неї ще колись почуємо.

Шенк, який встиг трохи познайомитися з Катаріною, вважав, що герцог помилявся – і дуже сильно помилявся. Але він не подав жодного знаку. Він незграбно стукнув підборами і вийшов з намету з наміром запитати першого зустрічного, що таке інтендантура.

???

Катаріна була такою втомленою, наче сама приймала участь в бою. Вона не зовсім розуміла, як їй та іншим вдалося прослизнути між кавалеристами, що тікали на всі боки, та піхотинцями з військ, які розбіглися по полю. Вона смутно пам'ятала переговори з бандою шеволежерів, які намагалися їх захопити, і досить хаотичну втечу від розбитого полку селянського ополчення, озброєних вилами, ціпами і мотиками. Досить сказати, що після кількох годин блукань, ховаючись у ровах, зупиняючи коней через кожні сто кроків і перешіптуючись, їм вдалося вийти на безлюдну стежку, що вела на північ. Вона почала боятися, що вони вичерпали ліміт свого везіння на все життя. Люди падали з ніг, так само як і коні.

Проїхавши всього кілька миль, вони дісталися до маленького містечка, де знайшли заїжджий двір. Не довго думаючи, вони скористалися з гаманця Бланшфлер і, пообідавши поживною їжею, що складалася з наваристого цибулевого супу і смаженої курки, лягли спати - нарешті у ліжках.

Наступного дня вони не гаяли часу. Снідати не стали, оскільки виявилося, що завбачлива фон Барбі також мала в своїх саквах деяку провізію. У значно кращому настрої вони одразу ж сіли на коней, непевно дивлячись один на одного, ніби не зовсім були впевненими, чи насправді вони пережили попередній день, і чи не є вони часом примарами, які тепер блукатимуть гессенсько-вестфальським прикордонням до кінця днів.

– Цікаво, що

1 ... 107 108 109 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пси господні, Марчін Швьонтковський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пси господні, Марчін Швьонтковський"