Читати книгу - "Марсіянин"

- Все готове? - спитав Венкат.

- Так, готове, - сказав Брюс. - Але тобі воно не сподобається.

- Слухаю.

Брюс підвівся й узяв з підлоги портфель.

- Май на увазі, - сказав Брюс, виймаючи з портфеля буклет, - це результат тисяч годин праці, перевірок й всебічного розгляду найліпших людей ЛРР.

- Впевнений, що було важко “обстригти” корабель, котрий вже був створений якнайлегшим. - сказав Венкат.

Брюс штовхнув ковзкою поверхнею столу буклет до Венката.

- Проблема у погоні, потрібному для перехоплення. МЗЧ створений для виходу на низьку марсіянську орбіту, а це 4,1 км/с. Але Гермес пролітатиме з погоном 5,8 км/с.

Венкат погортав буклет.

- І якщо підсумувати?

- Спершу ми додамо палива. МЗЧ виробляє власне паливо з марсіянської атмосфери, але він обмежений кількістю наявного гідрогену. У нього є достатньо, щоб виробити 19,397 кг палива, як і мало бути. Якщо ми дамо йому більше гідрогену, він виробить більше.

- На скільки більше?

- З кожного кілограма гідрогену він може зробити 13 кілограмів палива. Уотні має 550 літрів води. Ми скажемо йому електролізувати воду, щоб отримати 60 кг гідрогену. - Брюс потягнувся через стіл та перегорнув кілька аркушів, вказуючи на діаграму. - Паливна фабрика може зробити з них 780 кг.

- Якщо він електролізує свою воду, що він питиме?

- Щоб протриматись решту часу, він потребує лише 50 літрів. У людському тілі вода не затримується. Він може електролізувати сечу, то ж ми можемо приберегти кілька літрів на останні кілька днів.

- Розумію. І що ці 780 кг палива да.ть нам? - спитав Венкат.

- Вони дають нам 300 кг вантажопід’ємності. Усе пов’язане зі відношенням палива до навантаження. Початкова вага МЗЧ більше 12 600 кг. Нам потрібно зменшити її до 7 300 кг. Це з урахуванням додаткового палива. То ж решта буклету пояснює, як зняти з корабля більше п’яти тисяч кілограмів.

Венкат відхилився назад.

- Розкажи детально.

Брюс вийняв ще одну копію буклета з портфеля.

- Дещо було очевидним. Конструкція передбачає 500 кг марсіянського ґрунту та зразків каміння. Звісно, ми не братимо їх. Також є лише один пасажир замість шістьох. Це заощаджує 500 кг, якщо порахувати їх вагу та вагу їхніх скафандрів і спорядження. І можна скинути ще 5 прискорювальних фотелів. І очевидно, ми приберемо усе неважливе: медичний набір, інструменти, внутрішній реманент, ремені та усе, що не прикручене. Ну і дещо з прикрученого. Потім, - вів далі він, - викидаємо усе життєзабезпечення. Баки, помпи, нагрівачі, шланги, системи всотування СО2, навіть ізоляцію на внутрішньому боці корпуса. Нам вона не потрібна. Уонті увесь політ буде у скафандрі для ПЧД.

- Чи не створить це незручностей для нього при керуванні човном? - спитав Венкат.

- Він не керуватиме взагалі, - сказав Брюс. - Майор Мартінез кермуватиме МЗЧ дистанційно з Гермеса. МЗЧ створений з можливістю дистанційного кермування. Врешті решт, його посадили дистанційно.

- А як щось трапиться? - спитав Венкат.

- Мартінез - найкращий пілот, - сказав Брюс. - Якщо буде надзвичайна ситуація, ви захочете, що саме ця людина керувала кораблем.

- Гм-м-м, - задумливо протягнув Венкат. - У нас ще не було так, щоб корабель з екіпажем був керований дистанційно. Але нехай. Продовжуй.

- Раз Уотні не керуватиме кораблем, йому не потрібні прилади керування. Ми викинемо приладові панелі та усі електро- та датадроти, що йдеть до них.

- Ого, - сказав Венкат. - Ми просто тельбушим МЗЧ.

- Я лише почав, - сказав Брюс. - Енергопотреби значно зменшаться через відсутність життєзабезпечення, то ж ми викинемо три з п’яти батарей та запасну енергосистему. Орбітальна маневрова система має 3 додаткові енергосистеми. Ми позбудемось їх. Також другорядна й третьорядна система зв’язку теж зайві.

- Чекай, що? - сказав вражений Венкат. - Ти хочеш мати дистанційно керований зліт буз страхувальної системи зв’язку?

- Немає потреби, - сказав Брюс. - Якщо зв’язок обірветься під час злету, час на поновлення зв’язку буде завеликим, щоб щось виправити. Запасний зв’язов не допоможе нам.

- Це стає справді ризиковано, Брюсе.

Брюс зітхнув.

- Знаю, Венкате. Іншого способу просто немає. І я ще не дійшов до найгіршого.

Венкат потер чоло.

- Заради усього, кажи, що найгірше.

- Ми знімемо носовий повітряний шлюз, вікна та Корпусну панель 19.

Венкат моргнув.

- Ви знімаєте передню частину корабля?

- Звісно, - сказав Брюс. - Носовий повітряний шлюз вже дає 400 кг. Вікна також до біса важкі. І вони поєднані Корпусною панеллю 19, то ж її також можна прибрати.

- То він злетить з великою діркою спереду корабля?

- Ми скажемо йому накрити її полотном Габа.

- Полотном Габа? Для запуску на орбіту?!

Брюс знизав плечима.

- Головна задача корпусу - це утримувати всередині повітря. Марсіянська атмосфера дуже розріджена, то ж нам не треба велика обтічність. Коли корабель розженеться достатньо, щоб відчувати опір повітря, він буде вже