Читати книгу - "Гумор та сатира"

«Як же все це неприємно!

Не збувається, хоч плач!»

І сумний той бідолага

Якось спав майже добу,

І прийшов до нього Янгол.

Той, що змалку в нього був.

«Чом — заплакав політолог, —

Прогнозую, а дарма?

Он, сміються вже навколо,

Мовляв, успіхів нема!»

Янгол каже: «Досить суму.

Не досягнеш ти мети,

Бо Господь інакше дума.

Дума Він не так, як ти.

І тому не вийде путнє,

Не побачиш перемог.

Бо не можеш знать майбутнє.

Бо ти ж хлопчик, а не Бог».

«Що ж робить? — кричить сердешний, —

Вже дійшов я до межі!»

«Помолись, щоб знать прийдешнє.

Кажи: Боже, поможи!

А як будуть десь дебати,

(Ох, дивися, не нашкодь)

Як почнеш прогнозувати,

Додавай: як дасть Господь».

Політолог зблід відверто:

«То вже точно засміють!

Бо для наших, для експертів

Бог чи віра — то все муть.

Ой, дозвольте, я вгадаю

Хоч мізерне: — Де-не-де

Дощ рясний для урожаю

У четвер у нас піде».

«Прогнозуй… Ну, наче діти. —

Янгол тихо промовля, —

Все одно збиравсь полити

Наш Господь Свої поля».

І назавтра «Будуть зливи» —

В інтернет пішла стаття.

Дощ пішов, і був щасливий

Аналітик, як дитя.

Політолог той — це кум мій.

Тож повірте ви мені:

Зовні всі вони розумні,

А всередині дурні.

Слухав я одного барда.…

До чого ж співає гарно!

Щось про ліс, про їжачка.

І захопленність така,

І таке в нього натхнення,

Що, забувши сьогодення,

Він полинув у політ

У далекий, дивний світ.

Потім другий бард виходить.

Гарну пісню теж заводить.

Про високеє кохання,

Про світанкові зітхання:

«Люба! Ось, моя рука!..»

Ну, і теж про їжачка.

Ну, а потім сталось лихо —

Перший бард підкрався стиха,

Вдарив декою гітари,

І убив одним ударом

Того другого барда'.

Як? За що? Така біда!

Кажуть: авторськеє право.

Перший (учень Окуджави)

«Їжачка» привіз на зліт,

Як читав ще «Айболит»

Другий бардик той нещасний,

І пісень про все прекрасне,

Ще, маленький, не писав,

Тож, виходить, прав не мав

На цю тему їжачкову…

Хлопці, щось тут нездорове.

Щось ви, любії барди`,

Заспівали не туди.

Втім, скажу тобі я, Галю,

Як кудись до фестивалю

Потягне тебе душа,

Май з собою «калаша»!

Два сексуальні натурали…

В Нацбанку гроші вкрали.

Ну, гроші то не кримінальність.

Судили їх за натуральність.

І раптом Гройсман нам сказав:

«Минає криза…»

І посміхнувсь, як Мона Ліза.

В одній квітучій у минулому країні

(Для стукачів: не Україні)

При владі рік у рік мінялися бандюги.…

Що викликало певну тугу.

Наприклад, бандюги суто кримінальні

Мінялись на бандюг національних,

Патріотичних, автентичних,

Хоч ті та інші були не симпатичні.

Для кримінальних бандюків

Найперше то було бабло.

І щоб було його навалом.

Але ж вони і будували,

І дбали про врожай, і про тепло.

А для бандюг патріотичних

Було це все незвично.

Вони кріпили, перш за все,

Духовності основи,

Не будували принципово,

Займалися народним вихованням,

А в вільний час — держави розкраданням.

А ще той уряд-патріот

Страшенно не любив, коли народ

Жаліється, мовляв, у нас же діти…

Народ повинен був сапати і радіти.

А ляпне хтось не до пуття —

Тому стаття.

Та більш за все патріотичні бандюки

Не полюбляли жарти, натяки, байки.

І навіть пам’ятник зламали байкаря Езопа.

А де знаходилась чудова та країна

(Для стукачів: не Україна)

Як автор, на свою біду,

Я навіть рими не