Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

310
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 106 107 108 ... 224
Перейти на сторінку:
Що за гріхом глибока тінь стоїть. ПРО НАШУ ВІЙНУ, КОТОРУ ПРОВАДИМО СУПРОТИ ДИЯВОЛА, СВІТУ Й ПЛОТІ Мир — щастя наше, але ж боротьба — Наш дух земний. Похмурий гетьман мряви, Принаддя світу, лакоме й лукаве, — Все діє так, щоб нам була ганьба. Всевишній пане, ну, а та раба, Та наша плоть, оте єство трухляве. Що цінить над усе любов, забави, — Вона ж воює з нами, хоч слаба. Владарю наш, правдивий супокою, Як маю вийти на страшливу прю, Роздвоєний, як стану я до бою? В тобі я вибавлення власне зрю! Дозволь же біля тебе стати — буду Відважно битись, виграю без труду! Ян Анджей Морштин
ДО ТРУПА Тебе забила смерть, мене — стріла Кохання влучила, я теж забитий. Свіча понад тобою зацвіла, А наді мною — пломінь, в тьму сповитий. Ти покривалом жалібним накритий, Мої чуття вкриває саван-мла, Ти зв'язаний, мій ум несамовитий Кайданами скувала доля зла. Мовчиш, а моя мова — тихі квили; Не чуєш болю, я — пекучий біль; Ти — лід, я — жертва чортових свавіль; Ти в прах обернешся в нутрі могили, Я ж стати попелом не маю сили, Бо полум'ям зробився я всуціль! ДО ГАЛЕРНИКІВ Нещасні! Доля вас карає люта, Але любов являє гіршу суть: Вас нагаями темні люди б'ють, Мене б'є Бог, важкого взявши прута. Вас палить сонце, а мене — отрута, Вам спини, а мені ж бо — серце рвуть, Вам ноги й руки в кайдани кують, Мені на душу накладають пута. Вас шарпають вітри, мене — тужні Боління мучать. Вас взяла темниця Законом, я ж — упав, як в сіті птиця. Вас, може, пожаліють, а мені Нема помилування. От різниця: Ви — на воді, а я горю в огні. Адам Міцкевич
СПОГАД Лауро! Чи тепер, мов сон, перед тобою Найкращих наших літ зринає дивина, Коли, закохані і юні, як весна, Ми забували світ, затьмарений журбою? Струмочок жебонить у лузі під вербою, В жасминових кущах альтана потайна… Там темрявою ніч ласкава й чарівна Обкутувала нас, як ніжності габою. А місяць осявав з блакитної путі То білосніжну грудь, то персні золоті, Тобі надаючи свого причарування. Мруть очі
1 ... 106 107 108 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"