Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

310
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 224
Перейти на сторінку:
ув очах, душа в душі щемить, Стрічаються уста і горнуться в ту мить Сльозина до сльози, зітхання до зітхання. Ципріан Норвід
САМОТНІСТЬ Незрушна тишина — лиш поколише сіть Павук, і за вікном прошелестять тополі. І легко дихати в цім домі, як на полі, Де гамір не зліта думкам навперестріть. Немов стражденний раб, що вирвався з неволі, Знов чує до життя в погаслім серці хіть, Так я почав красу мовчання розуміть, Увільнений з тортур докучливої долі. Допоки серце нас не може поєднать, — Ні спільних дум, ані ясних понять, І слово мовиться нікчемне і студене. Даремно щедро так тече нектар питва: Все муки — пісня, сміх, розмова нежива; Я лиш тоді живу, як думка вільна в мене. СЛОВ'ЯНИН Як слов'янин, що жде себе самого в полі Й не відає, кого він має мавпувати, Коли десь там гримлять вагони, і паролі, Й депеші мчать у світ, летять аеростати, Як слов'янин, що жде себе й своєї мови, Не знаючи, чи сам із себе він постане, Таким сумним життя буває — гей, панове, Поети, шляхтичі, жиди, купці, селяни! Він ніби камінь той, що зрісся із межею, (Колись в боях служив незламністю своєю); Там — миша польова і квіточка — цикорій; І кажуть же, що він — кість давнього титана (Ти вибери собі найкращу з алегорій), Чи камінь то, чи кість — нам істина не знана. Марія Конопніцька
КАПРІ Про Капрі? Оповім. Я бачила ті скали, Пустошні береги, пошарпані, сумні. Рибалка там сидить в лахмітті при вогні І гріє мозолі тверді, немов корали. Тріщить колючий хмиз, а листя перев'яле Біліє в полум'я червоній глибині, Так ніби там горить папірус, де жахні Часи Тіберія хронологи списали. При ватрі в човен сядь чи на просохлу сіть, І похили чоло до моря, що вже спить, Рибалку вислухай, тремтячого, старого. Тіберій? Чи Нерон? — Не знає він про них. Лиш скаржиться — вогонь в його очах сумних — На голод і нужду — ось Цезарі для нього! FIUMICINO Спекотно. Із боліт підримських суне пара. Запалий світ. Навкруг тростина спить руда. І Тібру жовтого тече брудна вода; Fiumicino — там, а там десь — Fiumara, На Острові Святім біліє кіз отара, Пастух — увесь в багні. Куди не глянь — біда. Траяна славний порт в руїни запада. В тумані Остія стара, немов примара.
1 ... 107 108 109 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"