Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

 Здається, Діма каже щось іще, але я вже нічого не чую. У якому це сенсі - мене тут немає. Я навіть на секунду впадаю в цілковите божевілля, ковзаю поглядом передпокоєм.

Ніби переїхала, але забула про це.

Я скидаю виклик Діми, замість цього передзвонюю Шварцу. Хочу дізнатися, що означає - мене немає в потрібній квартирі? Але куди більше хвилює те, щоб чоловік не дізнався правильну адресу. 

Не хочу я його бачити!

Навіщо він знову приїжджає? Недостатньо виваляв мене в бруді? Хоче ще полити своєю брехнею? Я достатньо цього наслухалася. Ще й вірила як ідіотка. 

Намагалася знайти виправдання, копалася в цьому "повинен", розбиралася в нашій ситуації. Навсправжки думала пробачити зрадникові! А потрібно було відразу чітко сказати, щоб він котився геть.

Але звідки мені було знати, що Діма почав зустрічатися з іншими ще до нашого весілля? Навіть до того, як він зробив мені пропозицію! І чоловік же знав, що я дружу з Машею...

Господи!

А якщо її близнюки - його діти?

Намагаюся підрахувати терміни, але все не можу зібрати думки до купи. Маша сказала, що в них було все давно і тільки раз. А її близнюки тільки почали бігати...

Ні. Сподіваюся, що дівчина не обдурила.

І в мого чоловіка не спливла ще й сім'я на стороні.

- Термінове, Тай? Я трохи зайнятий.

Мирон відповідає через довгу хвилину очікування. На тлі звучить жіночий сміх, музика. Я розумію, що відірвала його від веселощів. Вечір п'ятниці, тут я одна страждаю.

Підтискаю губи від злості на саму себе. Шварц не зобов'язаний взагалі мені допомагати, але раз по раз виявляється втягнутим у наші з Дімою проблеми. Нехай він сам пропонував мені допомогу, але також Мирон дав зрозуміти, що не хоче в це влазити. І не зобов'язаний.

А я...

- Тай? - кличе мене знову. - Щось сталося?

- Так. Найімовірніше, тобі зателефонує Діма і запитає про те, де я живу. Виявилося, що квартира не та, що він знімав.

- Чорт. Я можу пояснити...

- Не треба. Тобто, потім, коли в тебе буде час. Не хочу тебе відволікати. Просто не кажи йому, гаразд? А всі інші питання не такі важливі. Вибач, що знову навантажую тебе. Гарного вечора. 

Прощаюся з Мироном, ставлю телефон на режим тиші. Я трохи чаклую в налаштуваннях, щоб проходили тільки дзвінки від свекрухи. Раз мій син зараз із нею, то вона мені обов'язково повідомить про все.

Миготить шалена думка викликати таксі й поїхати за Русом, але я себе гальмую. З ним нічого не трапиться. А Діма напевно спробує мене перехопити.

Досить із мене цього всього!

Мені двадцять чотири, а я останнім часом поводилася так, ніби ніколи не знайду собі іншого чоловіка. Люди розлучаються, живуть далі, зустрічаються з іншими. 

Мабуть, у глибині душі я хотіла зберегти наш шлюб. Реабілітувати його, вдихнути друге життя. Не зізнавалася собі, але не могла відпустити Діму.

Але тепер...

Усе скінчено.

Раз і назавжди.

Я перебираюся в дитячу, адже тільки тут є зручний диванчик. Стискаю в руках келих із вином, вмикаю ноутбук. Одразу знаходжу сайт із консультаціями юристів. 

Шукаю, як краще розлучитися в моїй ситуації. Коли є дитина менше ніж року, то це дуже складно. Тільки через суд, бігати доводити, що я сама цього хочу. 

Не розумію я цих законів. Якщо чоловік захоче піти й жити з іншою, кинути з маленькою дитиною - його нічого не зупинить. Тим паче штамп у паспорті. 

Час від часу перевіряю телефон, але там тиша. Сама набираю Аліну Михайлівну, щоб переконатися в тому, що з сином усе гаразд. І поспішно закінчую розмову, щойно свекруха знову починає питати про Діму. 

Господи, мені здається, я стільки за цілий рік телефоном не говорила, як останнім часом. Усе здебільшого було через листування. Добре, що проблема з мобільником вирішилася швидко, потрібно було лише поміняти гніздо зарядки. Не уявляю, як я була б без зв'язку. 

Знаходжу в інтернеті адвоката з хорошими відгуками, відправляю заявку, щоб мені передзвонили. Попереду довгі вихідні, а з понеділка щільно займуся всіма питаннями. 

Надихнувшись, я відправляю ще кілька заявок на вакансії, де шукають віддаленого бухгалтера. Не знаю, як встигну поєднувати все, але розберуся. Це краще, ніж знову тонути у власних почуттях. А що менше вільного часу, то активніше я розв'язуватиму всі проблеми. 

Заодно замовляю подарунок для Мирона на день народження, про який забула. Якби не нагадування, то пропустила б із цим виром подій. Але в мене ще день у запасі. А враховуючи, що побачимося з чоловіком ми не скоро, подарунок встигне приїхати.

У двері дзвонять, але я ігнорую. Сподіваюся, що хтось переплутав. Але невідомий не заспокоюється. Невже Шварц все-таки розповів Дімі? Адже чоловік мені нічого не винен і не обіцяв мовчати.

Підіймаюся, не збираючись більше ховатися. Якщо чоловікові потрібно почути все в обличчя, то без проблем. Я повторю. І цього разу звучатиму рішуче, жодних більше півтонів.