Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер 📚 - Українською

Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

710
0
02.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зрада. Ціна пробачення" автора Ая Кучер. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 169
Перейти на сторінку:
Розділ 39. Тася

 Здається, Діма каже щось іще, але я вже нічого не чую. У якому це сенсі - мене тут немає. Я навіть на секунду впадаю в цілковите божевілля, ковзаю поглядом передпокоєм.

Ніби переїхала, але забула про це.

Я скидаю виклик Діми, замість цього передзвонюю Шварцу. Хочу дізнатися, що означає - мене немає в потрібній квартирі? Але куди більше хвилює те, щоб чоловік не дізнався правильну адресу. 

Не хочу я його бачити!

Навіщо він знову приїжджає? Недостатньо виваляв мене в бруді? Хоче ще полити своєю брехнею? Я достатньо цього наслухалася. Ще й вірила як ідіотка. 

Намагалася знайти виправдання, копалася в цьому "повинен", розбиралася в нашій ситуації. Навсправжки думала пробачити зрадникові! А потрібно було відразу чітко сказати, щоб він котився геть.

Але звідки мені було знати, що Діма почав зустрічатися з іншими ще до нашого весілля? Навіть до того, як він зробив мені пропозицію! І чоловік же знав, що я дружу з Машею...

Господи!

А якщо її близнюки - його діти?

Намагаюся підрахувати терміни, але все не можу зібрати думки до купи. Маша сказала, що в них було все давно і тільки раз. А її близнюки тільки почали бігати...

Ні. Сподіваюся, що дівчина не обдурила.

І в мого чоловіка не спливла ще й сім'я на стороні.

- Термінове, Тай? Я трохи зайнятий.

Мирон відповідає через довгу хвилину очікування. На тлі звучить жіночий сміх, музика. Я розумію, що відірвала його від веселощів. Вечір п'ятниці, тут я одна страждаю.

Підтискаю губи від злості на саму себе. Шварц не зобов'язаний взагалі мені допомагати, але раз по раз виявляється втягнутим у наші з Дімою проблеми. Нехай він сам пропонував мені допомогу, але також Мирон дав зрозуміти, що не хоче в це влазити. І не зобов'язаний.

А я...

- Тай? - кличе мене знову. - Щось сталося?

- Так. Найімовірніше, тобі зателефонує Діма і запитає про те, де я живу. Виявилося, що квартира не та, що він знімав.

- Чорт. Я можу пояснити...

- Не треба. Тобто, потім, коли в тебе буде час. Не хочу тебе відволікати. Просто не кажи йому, гаразд? А всі інші питання не такі важливі. Вибач, що знову навантажую тебе. Гарного вечора. 

Прощаюся з Мироном, ставлю телефон на режим тиші. Я трохи чаклую в налаштуваннях, щоб проходили тільки дзвінки від свекрухи. Раз мій син зараз із нею, то вона мені обов'язково повідомить про все.

Миготить шалена думка викликати таксі й поїхати за Русом, але я себе гальмую. З ним нічого не трапиться. А Діма напевно спробує мене перехопити.

Досить із мене цього всього!

Мені двадцять чотири, а я останнім часом поводилася так, ніби ніколи не знайду собі іншого чоловіка. Люди розлучаються, живуть далі, зустрічаються з іншими. 

Мабуть, у глибині душі я хотіла зберегти наш шлюб. Реабілітувати його, вдихнути друге життя. Не зізнавалася собі, але не могла відпустити Діму.

Але тепер...

Усе скінчено.

Раз і назавжди.

Я перебираюся в дитячу, адже тільки тут є зручний диванчик. Стискаю в руках келих із вином, вмикаю ноутбук. Одразу знаходжу сайт із консультаціями юристів. 

Шукаю, як краще розлучитися в моїй ситуації. Коли є дитина менше ніж року, то це дуже складно. Тільки через суд, бігати доводити, що я сама цього хочу. 

Не розумію я цих законів. Якщо чоловік захоче піти й жити з іншою, кинути з маленькою дитиною - його нічого не зупинить. Тим паче штамп у паспорті. 

Час від часу перевіряю телефон, але там тиша. Сама набираю Аліну Михайлівну, щоб переконатися в тому, що з сином усе гаразд. І поспішно закінчую розмову, щойно свекруха знову починає питати про Діму. 

Господи, мені здається, я стільки за цілий рік телефоном не говорила, як останнім часом. Усе здебільшого було через листування. Добре, що проблема з мобільником вирішилася швидко, потрібно було лише поміняти гніздо зарядки. Не уявляю, як я була б без зв'язку. 

Знаходжу в інтернеті адвоката з хорошими відгуками, відправляю заявку, щоб мені передзвонили. Попереду довгі вихідні, а з понеділка щільно займуся всіма питаннями. 

Надихнувшись, я відправляю ще кілька заявок на вакансії, де шукають віддаленого бухгалтера. Не знаю, як встигну поєднувати все, але розберуся. Це краще, ніж знову тонути у власних почуттях. А що менше вільного часу, то активніше я розв'язуватиму всі проблеми. 

Заодно замовляю подарунок для Мирона на день народження, про який забула. Якби не нагадування, то пропустила б із цим виром подій. Але в мене ще день у запасі. А враховуючи, що побачимося з чоловіком ми не скоро, подарунок встигне приїхати.

У двері дзвонять, але я ігнорую. Сподіваюся, що хтось переплутав. Але невідомий не заспокоюється. Невже Шварц все-таки розповів Дімі? Адже чоловік мені нічого не винен і не обіцяв мовчати.

Підіймаюся, не збираючись більше ховатися. Якщо чоловікові потрібно почути все в обличчя, то без проблем. Я повторю. І цього разу звучатиму рішуче, жодних більше півтонів. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 107 108 109 ... 169
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"