Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трагедія гетьмана Мазепи 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедія гетьмана Мазепи"

243
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедія гетьмана Мазепи" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 115
Перейти на сторінку:
аби хоч якось невдахам допомогти.

Головна гетьманська «скарбниця» знаходилася в Батурині, що з 1669 року був столицею Гетьманщини.

«З глибокої давнини тисячі людей мріяли знайти справжній скарб, що вразив би уяву своєю цінністю чи суспільною значимістю. В останні два століття все більше скарбів потрапляє в руки професійних археологів, але серед тих, хто знайшов скарби, трапляються й авантюристи і просто випадкові люди. Для одних знахідка великого скарбу є видатним науковим відкриттям, для інших – здобуттям національної чи релігійної реліквії, а комусь важлива лише ринкова вартість виявлених скарбів. Хто знає, скільки ще нерозкритих загадок зберігають надра землі, глибини морів і океанів? В історіях про скарби часто неможливо відрізнити правду від вигадки, а за окремими ще незнайденими скарбами стелеться довгий кривавий слід…»

Це з анотації до книжки «100 великих кладов» (Москва, 2007).

Яких тільки скарбів на планеті Земля не було! («Збожеволіти можна від однієї лише думки, що ти їх ніколи-ніколи не зможеш знати», – із скарги одного скарбошукача і чорного археолога водночас.) Одні знайшли, а багато з них і досі не знайдені. І таких скарбів – переважна більшість. І вони – найнайзначніші. А ще більше скарбів – це всього лише уява людська, легенди-передання, фантазії буйно-бурхливо-загадково-таємничі.

Ось у згадуваній книзі «100 великих скарбів» їх рівно сто. Вибирай будь-який і…

І шукай. Бо й справді навіть у цьому виданні яких тільки скарбів немає. Це і золото з царських гробниць Ура, і коштовності Тутанхамона, і золото Трої, і золото Бактрії, і скарби княжого Києва, Старої Рязані.

А золото скіфів! Та це ж… Це ж золоте ельдорадо в південних степах України! А скарби з морських глибин (хоча б золото «Непереможної армади»). А скарби Монтесуми, скарби острова Хортиця, золото інків, «московська здобич» Наполеона, скарби Генрі Морґана. А ще ж острів скарбів! А ще ж загадкова країна Ельдорадо! Спадок гетьмана Полуботка, пугачовське золото. І так далі, і так далі. Цілих сто скарбів описані в одній лише книзі. І серед них – незнайдені скарби українського гетьмана Івана Мазепи.

Ще з легенд про скарби Мазепи.

Вважається, що значна частина грошей залишалася при Мазепі, в гетьманському обозі, що спершу зупинився в Прилуках, а потім вирушив до Лохвиці, а потім до Хорола подався. Буцімто частину возів зі скарбом відбили російські війська, які переслідували шведського генерала Крейця, котрий відходив з Лохвиці.

Зрештою, по весні 1709 року гетьманська скарбниця була перевезена до Великих Будищ, де розташовувалася головна квартира Карла XII. Там скарбниця Мазепи перебувала до самої Полтавської битви, а вже потім, терплячи поразку, Мазепа переправився через Дніпро біля Переволочної, захопивши з собою дві бочки з золотими монетами, кілька мішків срібла і чимало іншого «добра». За легендою – а вона живуча й нині – під час переправи гетьман велів кинути частину скарбів у Дніпро – не маючи можливості їх зберегти.

Ось що пише відомий дослідник запорозької старовини Дмитро Яворницький:

«Червня 27 числа о четвертій годині дня Мазепа з кількома однодумцями своїми сів у човни і заходився переправлятися з лівого на правий берег ріки, але так як з ним було багато казни, то люди його почали тонути, і Мазепа велів кинути гроші за борт. І так майже три частини того багатства опинилися на дні Дніпра». Ось вам і «точна» адреса, де шукати скарби гетьмана – бочки із золотом – на дні Дніпра біля Переволочної.

Переволочна – село на лівому березі Дніпра поблизу гирла річки Ворскли. Час заснування невідомий. До 1764 року Переволочна – сотенне містечко-фортеця Полтавського полку, яке захищало кордони Лівобережної України від нападів кримських татар. Під Переволочною капітулювала решта шведського війська, розгромленого російськими військами в Полтавській битві 1709 року. Під час Великої Вітчизняної війни радянські війська в кінці вересня 1943 року форсували Дніпро. У 1962-му Переволочна була затоплена водами водосховища Дніпродзержинської ГЕС, а жителів переселено в новостворене село Світлогірське Кобеляцького району Полтавської області.

Наприкінці минулого століття селяни показували Д. І. Яворницькому біля придніпровського села Мишурин Ріг чималий камінь з викарбуваною на ньому літерою «М». Звичайно, вони чи не шепотом запевняли вченого, що це – ініціал Мазепи і що саме в тому місці гетьман, рятуючись після полтавської поразки, звелів кинути скрині з грошима та коштовностями в Дніпро.

Оскільки ж навіть перебуваючи у вигнанні, Мазепа давав Карлу XII в борг (так і не дочекавшись його повернення) 240 тисяч талярів, то виходить, що не всі гроші було втоплено у Дніпрі. Але й це не все багатство, що було при гетьманові. Після смерті гетьмана в його скарбниці залишалося 160 тисяч червінців, не кажучи про срібне начиння та різні прикраси. Навіть існує легенда, вельми оригінальна, що насправді Мазепа не помер 18 березня 1710 року в Бендерах, а таємно – невидимка він чи що? – перебрався до Києва, поселився в Лаврі і, маючи гроші, нібито ще довго там жив. І жив, ясна річ, безбідно – хіба ж такі гульки на схилах Дніпра влаштовував! Можливо, й там він якусь частину своїх скарбів закопав – треба шукати, треба.

Російський уряд після перемоги під Полтавою всюди розшукував скарби «низложеного» гетьмана – у тім числі й у Києво-Печерській лаврі. Грошей – золотих і срібних – тоді не знайшли, а ось маєтки гетьмана були конфісковані і забрані до казни, де їх благополучно розтягли генерали.

Гетьманські скарби москалі шукали чи не азартно, вірячи, що їх було в Мазепи неміряно. Обіцяли тим, хто покаже бодай слід захованого багатства гетьмана, половину від знайденої суми чи вартості майна. Ось тоді й почали виникати легенди про скарби Мазепи, поховані ним під час втечі з України. Перед цим він буцімто радив старшинам: «Хай би кожний заривав у землю все, що є дорогого, тому що цар… захоче що-небудь недобре над гетьманом влаштувати і над всім народом нашим…»

І це стало поштовхом до створення байок про заховані скарби гетьмана. Основним місцем їхнього знаходження і сьогодні вважається Батурин. Востаннє Мазепа побував у своїй столиці в ніч на 23 жовтня 1708 року. А вже через кілька днів до Батурина підійшов з військами Меншиков і віддав розпорядження своїм катам: «Истребить в замке всех без различия, не исключая и младенцев, но оставлять в живых начальников для предания их казни».

І так було вчинено доблесними російськими військами – Батурин був перетворений в руїни та попіл, все живе («не исключая и младенцев») знищене, і місто на довгі роки перетворилося на пустку.

1 ... 107 108 109 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедія гетьмана Мазепи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедія гетьмана Мазепи"