Читати книгу - "Дотик"

— Гарного чоловіка.

— Боб? Білл? Веллі?

— Гарний чоловік, добрий чоловік.

— І ти гралася з тим чоловіком?

— Гарна гра! Обніматися. Обійми — дуже приємно.

— А цей добрий чоловік і досі тут, Анно?

Анна скорчила нещасну міну.

— Добрий чоловік поїхати. Нема обіймів.

— І давно?

Але цього Анна не могла сказати. Знала лише, що добрий чоловік поїхав.

Потім доктор Вайлер став переконувати Анну показати йому, як саме вони обнімалися з добрим чоловіком; на превеликий жах матері, Анна лягла на ліжко, зняла підштаники і розсунула ноги, хоча доктор її про це навіть не просив.

— Уяви, що я — добрий чоловік, Анно. Він робив отак, потім отак, а потім отак — еге ж?

Огляд здійснювався ненав’язливо і обережно, якомога ближче до того, що в розумінні Анни називалося обіймами. Але якщо Елізабет думала, що на цьому її приниження скінчилися, то вона глибоко помилилася: з жахом дивилася вона, як її тринадцятирічна донька почала корчитися від задоволення та стогнати.

— Усе, Анно, досить, — сказав лікар. — Сідай і надягай свої підштаники.

Його погляд зустрівся з поглядом Джейд — і він здригнувся так, наче відчув крижаний дотик руки мерця. Джейд мерщій кинулася до ліжка і допомогла Анні вдягнутися.

— Вона приблизно на п’ятому місяці вагітності, леді Кінрос, — мовив доктор'Вайлер, вдячно сьорбаючи чай в оранжереї.

— А ви не зможете її перервати? — спитала Елізабет, і її обличчя сіпнулося.

— Ні, я не зможу цього зробити, — лагідно відповів лікар.

Елізабет знала відповідь наперед, але однаково спитала:

— Вона… Їй це явно сподобалося, так?

— Здається, що так. Той тип напевне мав досвід у спокушанні молоденьких незайманок і був далеко не дурень. — Він поставив чашку, нахилився вперед і поглянув на Елізабет співчутливими сірими очима. — Анна — це суцільне протиріччя. У неї розум дитини, яка ледве навчилася ходити, а тілесні реакції такі, як у майже сформованої молодої жінки. Він навчив її любити те, що він робив, навіть попри те що перший раз це було їй не надто приємно. Хоча цього могло й не бути. Анні невідомі звичайні жіночі страхи, тому вона могла й зовсім не відчути болю. Особливо якщо чоловік був досвідчений.

— Зрозуміло, — мовила Елізабет, і до горла у неї підкотився клубок. — Ви хочете мені сказати, що тепер, коли її спокусник поїхав, Анна знову шукатиме задоволення?

— Якщо чесно, то я не знаю, леді Кінрос. Шкода, але не знаю.

— А як нам бути з переймами, коли вони почнуться?

— Гадаю, на той час мені треба бути тут. На щастя, мій батько і досі при доброму здоров’ї і здатен практикувати, тож я гадаю, що ніхто з моїх пацієнтів не заперечуватиме, якщо замість мене до них навідається він.

— А як стосовно дитини? Вона буде такою ж, як і Анна?

— Може, й ні, — відповів Симон Вайлер з виглядом людини, яка вже ретельно обдумала це питання. — Якщо Анна народить легко, дитя має бути нормальним. На цій стадії вагітності поки що все гаразд. Якби я робив ставки, то поставив би на здорову дитину з неушкодженим мозком.

Елізабет налила лікарю іще чаю і мало не силоміць змусила з’їсти петифур.

— Якщо Анна через деякий час знову почне шукати задоволення, то чи є якийсь спосіб запобігти її новій вагітності?

— Це ви про стерилізацію?

— Що? Цього слова я навіть не чула.

— Для того щоб стерилізувати Анну, леді Кінрос, мені доведеться виконати вкрай складну хірургічну операцію — розрізати її черевну порожнину і видалити яєчники. Ризик дуже високий. У наш час — за відсутності альтернативи — здійснюють кесарів розтин, і десь половина жінок залишаються жити. Стерилізацію роблять через тривалий час після дітонародження, але це зовсім не так легко, як вилучити дитину з черева. Яєчники містяться глибоко. Анна молода й сильна, але я б не радив стерилізувати її, пані.

— Але альтернатива цьому — щось на кшталт ув’язнення.

— Так, я знаю. Вам треба буде зробити так, щоб Анну завжди супроводжували під час усіх її екскурсій. На мою думку, пильність буде так само ефективною, як і стерилізація.

І Елізабет довелося з цим погодитися. Доктор Вайлер мав рацію — Анну не можна було піддавати ризику хірургічного втручання, не можна також було ховати її фактично за ґрати. «Ми мусимо бути пильними, завжди напоготові, і я найму на роботу Бабку знову, що б там не казав мені Александр про необхідність економити кошти. О Александре! Приїжджай додому! Як же мені все це пояснити в шифрованій телеграмі по одному шилінгу за слово?»

Рубі привітала її зі швидкою відповіддю Александра, щойно Елізабет прийшла до готелю.

— Він каже, щоб ми самі розбиралися. Він не може залишити зараз свої справи. Довбаний виродок!

— Ти не зашифруєш оце? — спитала Елізабет, подаючи Рубі дві сторінки, списані її убористим почерком. — Знаю, тут багато тексту, але мені потрібна порада Александра стосовно того, що сказав доктор Вайлер. Якщо я вирішу діяти сама, попередньо з ним не порадившись, він сказиться від люті.

— Ти ж знаєш, Елізабет, я для тебе хоч Біблію зашифрую. — Рубі взяла аркуші і швидко пробігла їх очима. — Господи, це просто так не скінчилося. Виходить, їй сподобалося цим займатися. Бідна дитина!

— Ми якось це переживемо, Рубі. Але я не хочу, щоб Александр потім звинувачував нас, що ми не пояснили йому всіх можливих наслідків.

— З тону його першої відповіді видно, що він зазнав дуже сильного потрясіння, хоча й не визнав цього прямо. — Рубі поклала папери на стіл і підкурила сигару. — Не знаю як, але чутки про те, що трапилося з Анною, уже ходять у місті, — сказала вона. — Люди просто киплять від обурення — я ніколи не бачила такої люті. Навіть священики — і ті забули про необхідність підставляти другу щоку. Якщо ми таки дізнаємося, хто це зробив, цього негідника лінчують на місці. Я бачилася з Теодорою, вона вся в сльозах, місіс Вілкінс наголосила на необхідності випустити листівку і попередити нею всі родини, де є молоді дівчата, а Сунь уже гострить свою сокиру для обезголовлення. І білі, і китайці просто шаленіють від люті. — Вона випустила хмару диму, неначе вогнедишний дракон. — Але ніхто не може назвати ім’я. Зазвичай у таких ситуаціях — я маю на увазі, узагалі в ситуаціях сильного громадського гніву — офірним цапом стає якийсь нещасний, на якому зганяють зло лише тому, що він нікому не подобається. Але не зараз. У Кінросі немає збоченців, що спеціалізуються на дівчатах-підлітках, тому всі сходяться на