Читати книгу - "Дотик"

— У цьому міркуванні є одна вада, — мовила Елізабет. — Для того щоб привчити Анну до того задоволення, яке він їй давав, цей негідник мусив робити це не один раз, а у комівояжера такої можливості не було б. Вони ніколи не залишаються довше, аніж на два дні.

— Так, але вони — щось на кшталт клубу з постійним членством. Чутка про Анну могла поширитися між ними — її «добрий чоловік» міг насправді виявитися десятком «добрих чоловіків», — пояснила Рубі, яка добре зналася на цьому питанні.

— Я в це не вірю. Мені здається, що це — хтось із місцевих, до речі, і Джейд так само думає, — вперто мовила Елізабет.

Джейд і справді гадала, що спокусником Анни був хтось із місцевих чоловіків. Хоча Анна й була дитиною міс Лізі, і мати, і її дитина були такими хворими та безпорадними, що стати справжньою матір’ю Анни випало саме Джейд. Так, вона була незаміжньою, але певний сексуальний досвід мала, досвід, набутий іще до того, коли вона найнялася на роботу до міс Рубі в Гілл-Енді. Принц Сунь наказав, щоб вона пішла на службу до міс Рубі, і вибрав Рожеву Пташку, одну з семи сестер Вонґ, своєю наложницею. Якби Джейд захотіла вийти заміж, то їй швидко знайшли б чоловіка, але, зваживши всі за і проти, Джейд зупинилася на службі як на варіанті, який забезпечував легше життя. Потім з’явилася міс Лізі, і її передали від міс Рубі до міс Лізі, яка виявилася добрішою господинею. Доглядати за Анною було однаково, що доглядати за власною дитиною, уникнувши при цьому мук дітонародження та страшенної мороки у вигляді її батька. Ні тяжкість роботи, ні її тривалість нічого не значили для Джейд, яка полюбила маленьке нещасне створіння як своє рідне з першого дня появи Анни на світ. Джейд також навіть на думку не спадало винуватити міс Лізі за ті перші місяці байдужості до дитини з її боку; міс Лізі було дуже важко і під час вагітності, і під час пологів, а містер Александр не був тим мужчиною, якого міс Лізі хотіла би бачити своїм чоловіком та батьком своїх дітей. Як Джейд про це здогадалася — було загадкою, бо Елізабет жодного разу при ній не висловила своїх почуттів ані словесно, ані виразом обличчя. Вона також знала — і походження цього знання також було таємницею, — що міс Лізі тягнуло до Лі і що Лі її кохав. Якщо зважити на те, що все життя Джейд проходило в догляді за Анною, було напрочуд дивним те, як багато вона знала.

Ніщо в родині не можна було приховати від старих слуг, які ставали немовби її невід’ємною часткою у всіх відношеннях.

Джейд була найстарішою і найвідданішою служницею, навіть більше відданою Анні, ніж Крильце Метелика була віддана Нелл. І Джейд знала те, що стало б для Елізабет непереносним ударом: доля Анни висіла на волосинці. Анна мала батька, такого ж владного та свавільного, як і принц Сунь, і він сприймав те нещастя, яке сталося з Анною, зовсім по-іншому, аніж жінки. Згідно з вічним законом усіх рас, саме батько приймав рішення. Коли Анна виявилася ненормальною, він виявив таке розуміння, таке милосердя. Але то було тринадцять років тому, а тепер містер Александр був зовсім не тим чоловіком, що раніше. Якби ж міс Лізі його любила, так ні — вона його не любила. Він сидів, як суддя, у високому красивому кріслі вдалині від жіночої сфери і розглядав проблему з максимальною безпристрасністю, маючи намір прийти до логічного та розважливого рішення з точки зору чоловіків. Як же ж пояснити йому, що саме логічні та розважливі рішення ламають долі людей і розбивають їхні серця? Як же завадити йому відправити Анну до притулку для психічно хворих?

Надто знервована і шокована, щоб плакати, Джейд лежала у кімнаті Анни, прислухаючись до тихого дихання своєї дорослої дитини. І вона вирішила, що обов’язково знайде того чоловіка, який зруйнував світ Анни, зруйнував її шанс на щастя бути однією з безневинних та незайманих.

— Міс Лізі, — звернулася вона до Елізабет після того, як поїхав доктор Вайлер. — Мені потрібна відпустка. Хунь Чі з медичної крамниці сказав, що у мене проблеми з серцем і що мені потрібно пройти курс голковколювання. Я вже поговорила з Крильцем Метелика — вона радо перебере мої обов’язки. Нелл вона вже не дуже потрібна, і вона через це страшенно переживає.

— Звісно, Джейд, — сказала Елізабет, але на її обличчі відразу ж з’явився вираз страху. — Сподіваюся, тобі й досі платять за відпустку? Містер Александр був сам не свій через платню останнім часом.

— О, так, міс Лізі, мені заплатять.

— Просто з цікавості — скільки вам, дівчатам, платять?

— Більше, ніж наглядачам на шахті містера Александра. Він каже, що таких, як ми, знайти важко і тому на нас не треба економити.

— Слава Богу! А ти думала про те, куди подасися на вихідні?

Джейд здивовано поглянула на неї.

— У Кінрос, міс Лізі, куди ж іще. Мені треба буде лікуватися голками. Потім я піду до міс Теодори, вона якраз збирається фарбувати і білити будинок. Я можу їй допомогти.

— Так це ж не відпустка, Джейд.

Але Джейд уже пішла, радуючись з того, як легко вона виконала своє перше завдання. Вона зібрала валізу і поїхала у вагончику до міста, де на неї чекала трохи спантеличена Теодора Дженкінс.

Хоча дні уроків гри на фортепіано у Кінрос-гаусі відійшли в минуле через те, що Нелл перевершила свою учительку, а Елізабет втратила інтерес до гри після народження Анни, Теодора Дженкінс почувалася у Кінросі досить комфортно. Любий сер Александр призначив їй щедру пенсію — за що, вона й сама не знала — і досі дозволяв їй безплатно мешкати в її улюбленому маленькому будиночку. Вона давала уроки гри та співів, якщо якесь дитинча подавало надії, грала на чудовому органі в церкві Святого Андрія і належала до кожного клубу та кожного товариства у Кінрос-тауні — від садівників до аматорського акторського гуртка. Вона випікала знаменитий своєю якістю хліб, який кожного року брав перший приз на виставці у Кінросі, хоча вона, будучи створінням лагідним та вдячним, пояснювала високу якість хліба виключно чавунною плитою, яку сер Александр установив у неї в кухні.

Він був такою суперечливою людиною, цей сер Александр. Теодора відчувала, що коли хтось припадав йому до душі, то він був готовий