Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Під Савур-могилою 📚 - Українською

Читати книгу - "Під Савур-могилою"

251
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Під Савур-могилою" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 173
Перейти на сторінку:
гетьманш Ханенком на наступний день для перемов при кошовому Сіркові. Одяг, виправа і врода ротмістра, особлива чемність і відкритість підкуповували, а знання української мови — зріднювало посланця, і Сірко дає дозвіл Завіші обійти із джурою всі місця січовища, які його зацікавлять, а сам покликав у бурдюг Лавра Гука для читання листа.

Після вибачень, що так довго мовчав, щедрих віватів «збавителю, уратувателю і доводці начільному від длужніка, мілосної дружини Марії, синечкув Томаша і Тадека, цуречки Ядзі, небожа Якубка», привітань і уклонів «жоні Софії, синові Романові, цуречкам Марині і Ярисі», висловлювань співчуття всім у смерті матері й бабусі Домни і в загибелі сина й брата Петра, як «звитєнжці»,— йшли короткі новини, що «всі жиють належне» і що він, Ян, «зараз при крулі найяснішому Михаєві є коронним гетьманом Жечі Посполитої і має чимало з того рожних запобіжних і прикрих обов'язків, як чілець і врядовець».

«Цей лист,— писалося далі,— від людина-длужника й приятеля, не гетьмана, і все, в ньому викладене, є виказом інтимним. Болі твого рідного краю й люду мені не чужі, як не однораз мовив тобі, мосьпане, тому повторююся і нагадую мою думку в скрусі і за твою, і за мою ойчизну листом, не маючи нагоди зустрітися.

Далека й довга путь починається з малого кроку, і чинить його кожний по-своєму. Жеч Посполита, втративши за століття вашу віру у її слівність і порядність, утямила, що, змагаючись за вашу підлеглість, вона обезсилила себе і вас, як щита свого від полудення всходного, і тепер чинить чимало кроків для зближення, не зустрічаючи того ж від вашого поспольного загалу. А досягнення в цьому між польською й вашою сторонами були б обнадіею на майбутнє і початком нових сув'язів і контактів.

Все, що досі діялося нами й вами, було тільки розором наших сполеченств, воно кріпить та багатить не нас, а аґарян та московитів. Царські спритноушкали, вміло користуючись нашими різнороз'єднаностями в релігії, створили на землі вашій криваве бойовище, яко на бидлобойні-ржезні отій, кроворозливній.

Із багатьох розмов зі слами царевими і їх супровідцями я дійшов висновку, що їх уміння ламати, рвати сув'язі родин, парафій, цехів, колотити громади, розкладати їх і деморалізувати, розпалювати супротивництво — прямо сатанинсько-диявольські. Шельмування, викрути, вигадки, плутні для них — рідна стихія, а переконання, що в спілці з ними — вважай, під ними — твоє щастя й спасіння, просто дивогідні!

Коли під ляхами ваші русини лишалися завжди, хай і „бидлом“, але русинами, то зараз, плавом пливучи в Татаро-Московію, яка ігнорує вже й федерально повну князівську автономію, ваш люд несе туди не лише душі, тіла, добра-статки, худобу, дріб всілякий, а й дух рідний, звичаї, обрядності, гісторію, яких ляхи не торкалися, а ігноруючи — все ж і не приписували собі. Той повінний біблійний „ісход“, особливо ваших духовних людей, приведе до знищення вас як народу з власним корінням, бо московити, найпаче чільні амбасадори, дотеперішнє своє назвисько, вважаючи на обвиклу його татарщину, шалено-похітно і вперто трактують, як русинське, не проминаючи підкреслювати та наголошувати, що вони — ледь не перші русини, то пак, виходячи з цього їхнього твердження, все ваше — є їхнє та в додаток ще й прикрите тепер православною одновірністю. Того не можна замовчувати.

На моє бачення, „великая Русія“, як пишуть боярські скриби в реляціях, велика лише в шулерстві, насиллі, держимордстві та загарбі чужого. Її амбасадори радяться з іншими лише тоді, коли мають з того для себе зиск. Гра нині з вами є трактування вас як захисної стіни від нас і аґарян. По ній вашого воскресіння не буде, а буде мученича смерть і зникнення. Ви станете в них робучою силою, волячим тяглом, джерелом датків під єдиним Богом і православною вірою! За Бога вам стане сатрап-цар, а за віру — його Божою милістю плутні і його ж іпостась! Отож, священне ваше змагання за життя на землі може бути успішним сьогодні тільки у федерації з нами та Литвою на засадах Гадяцьких угод!

Подивляє мене осібно і декого з прихильних до вашого лиха наших чільців разом із крулем те, що ви не бачите, як доброхітно опиняєтеся в стосунках із московитами в становищі плебеїв і рабів, будучи навіть чільцями і радцями. Щоб не мати вини на сумлінні перед тобою, питаю тебе: невже, оглядаючись назад і слушно осуджуючи нас, ви, чільці, не бачите різниці хоч би в тому, що ляхи дозволили вам піднятися до усвідомлення своєї окремішності і організувати визволення за неї, а московити уб'ють те в зародку-зав'язку!

Ти, доблію, у нашій гостинній розмові ремствував та нарікав, що ляхи-маґнати поїдом їли добробути і гаразди від праці ваших русинів. Це так і було, але сьогодні вже я бачу, що ляхи-маґнати не їли ні своїх сіром-трудівників, ні трударів-русинів, а московитські бояри-покручі, разом із своїми їдять, та з'їдять не лише добробути і гаразди, а й самих ваших трудівників разом з їхніми поспольними чільцями. Правторення до Сибіру Богданових родаків і сподвижників є погрозою і по відношенню до твоєї власної персони... Помисли над тим і будь пильним!..

Жеч Посполита по Глухівській узгоді відмовилася від усякої підданості України-Русі їй і Литві, ставши на обов'язкову рівну з ними спільність перед всіма помежно-сусідніми адверсорами. Більше того, Польща згодилася помислити в будучині і про долю решти русинів та їх земель в королівстві та в чужинах поза ним, то що може бути більш досяжним вами нині?! А ви, затравлені помстою і нацьковані „єдиновірцями“, цього не поціновуєте. Питається, чому? І хто відповість на те питання вашим наступникам? Адже всяке поспольство жиє на землі завдяки наступникам, мілосний пане! Грош ціна батькам, які того не носять свято в собі, як поконного обов'язку!

Осуджуючи тебе, звитяжцю доблій, за наївність і подиву гідну скрому, я не можу не співчувати твоєму людові, не зовсім чужому й мені, бо від його долі залежить доля інших, і в першу чергу польсько-литовського люду, як найближчих у завтрашніх адверсіях царя й бояр.

То є не

1 ... 107 108 109 ... 173
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під Савур-могилою», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Під Савур-могилою"