Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Під Савур-могилою 📚 - Українською

Читати книгу - "Під Савур-могилою"

251
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Під Савур-могилою" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 108 109 110 ... 173
Перейти на сторінку:
все, що я бажав тобі мовити, але то підвальне, засадне й основне. Як мовлять латиняни, я сказав і полегшив своє сумління, але як кажуть ті ж латиняни, „мудрому досить“. Я застеріг тебе за обов'язком і сумлінням. Найясніший мій пан круль Міхай із-за твоєї наївної неохоти-скроми, вболіваючи за ваш край, а найпаче Правобічний, змушений просити пана полковника Ханенка, як гетьмана Правобіччя, до спільних дій з нами, бо аґаряни вчинять бойове токовище із ваших земель при помочі кобецяжа-бабія Дорошенка. Запрошую тебе цим листом помислити і стати йому, нестатечно-несталому, в поміч, коли нема в тебе охоти бути самому гетьманом. Запрошую, коли захочеш, навідати мене, попередивши, в будь-який час. Хай бережуть тебе, як і досі, доля і Бог Всевишній. Пише тобі і твій небож, Якубко Чемерис, який по Сорбонні є уланом при крулі Михаї.

Твій длужник і приятель Ян».

Лавро Гук втомлено спинився читати, в душі вірячи у щирість сказаного Собеським. Не сумнівався в приязності коронного і Сірко, слухаючи Лавра і бачачи перед собою вилицюватого Яна Собеського ніби наяву. Різновраженням від листа у Сірка й Лавра було лише одне: Лавро бачив лише сказане в листі, а Сірко під час читання пам'ятав Царську грамоту Ханенкові і чув слова Протака та Чорноярця про Разю й Дзиковського. Перед ним поряд із жаским четвертуванням царем викраденого Івана Разі на Лобному полі в Москві стояло і варварське катування Дмитра Дукреця з двома десятками його соратців-сташин та їхніх жон на Мазовецькому полі у Варшаві, переказане побратимом Левком Кошовенком і потім гетьманом Богданом, що були присутніми при тому.

«Ні, не різняться круль і цар, хоч круль, щоправда, не правторить чільців з родинами до Сибіру, бо не має його, а ще, видно, утямив, що, нищачи нас, він нищить себе,— думав, ще слухаючи читання, Сірко.— Йосипа і Юрія з Марієнбурзької фортеці вивільнили, а Григора Гуляницького тримаєте, бо не йде з вами в спілку»,— згадував попутно.

— Тут продовжує листа небіж, то, може, й його прочитати?— нагадав Лавро Сіркові по чималій мовчанці.

— Ага, читай! Потім ми ще вернемося до «коронного»,— був у розпачі Сірко.

«Мій дрогий дядьку, ласкавий мосьпане, лицаже з лицажів і гетьмане з гетьманів, як стале Вас називає мій доброчинця пан Ян,— читав Лавро Гук неспішно.— Для мене, як і для моєї рідної мати, Ви є богатирем із легенди! Я, як і матка моя, шлю молитви Матці Бозці, Аллахові і Христові, жеби берегли Вас нам на радість і гордість. Цей лист пишу Вам з дозволенна мого доброчинці пана Яна після його апелювання до Вас і, даруйте, смію сказати Вам, що виклад мого пана в ньому є щирим і доброчинним.

Доконченнє Сорбонни, відвідини моєї матки Настан-ханум в її обійсті-фільварку і мій побит при яснейшему крулеві дали мені багато роздумів і в осуді татарів за людоловства, і в сказанні поляків, московитів та турчинів наганних, як спесивих гонором, пихою та іманентно властивою їм адверсією, а козаків — похвалою за природжену скрому, лицарство, і дорік за розбрат в одностаї люду в оточенні ошукань і шельмовань сусідів.

Прошу у Вашої милості, мілосний мосьпане й дядьку, пробачення, але найбільшою шкодою для вашого люду, по-моєму, є єдиновірство із москалями та помстливе керування в стосунках із ляхами, які зараз більшості своїй невпізнанно змінилися і поколінно. Жиючи в Парижі, я надивився абсолюту доста і зненавидів його до краю, печалячись, що Ви у Фландрії посприяли його утвердженню, та він навіть, звіриний і блюзнірський наскрізь, не дорівнює варварському царському чи турчинському.

Я згодний з мілосним паном Яном, що мислити нині про окремішну Україну при таких сусідах марний відок. Отож, Гадяцькі умови пана Виговського є найліпшою запасовою радою в тих обставинах, які склалися. Я свідомий того, ласкавий мій високий родаку, що повчаю вас, але пробаченням мені хай буде щирість і вболівання за Ваш і моєї матки край та його нещасний люд. Те, що Ви із Михаєм Ханенком і Григором Пелехом не в контроверсії — кроткочасне, гадаю, і не стійке.

Навідав мою рідну матку ханум Настан і тішуся, що зона викуповує з ясирів краян-козаків, як родаків, та купчить їх у своїх фільварках, а найпаче тих, яких козії-каді звільняють по покону через сім літ. В освоенцонних християн таке зась зустріти! І то ж при побудові наймоцнішої в світі в'язниці-фортеці Бастілії, Грановитої палати та Коломенського палацу, султанської Вежі Вічності і сералю. І це тоді, коли церкви й духівники по заповідях Божих і Аллахових ніби не мають секулярності із світським тягловим людом. Що ж мовити тоді, коли його закабелюють з допомогою отців Гаврила Доменського, Лазарів, Симеонів, Інокентіїв, коли горять у пожежах та руйнаціях храми і колегіум в Києві й створюються легенди Версалів, Коломенських і Грановитих палаців?!. Серце обливається кров'ю і за сліпо-отваринених ординців, і за розідрані на шмаття в міжусобствах нещасні землі люду Вашого.

Запрошую і я Вас, мілосний родаку, в гостини та хочу побачити Вашу Січ, Київ і чигиринський Собороуспенський майдан з голубостінним храмом Покрови, хоч і не відаю, коли...

Даруйте ще раз, мій великий звиценжцю й дядьку, діточу смялосць мою. Лицарство проти шулерства не є рівною силою!..

Писав цю орацію Ваш небож Якуб Чемерис року Божого 1670-го у Варшаві».

Довго сидів Сірко, переслухавши послання, глибоко зітхаючи і обдумуючи почуте. Сумніву в щирості написаного в нього не було, були тільки болючий жаль і пекуча шкода, що ті висліди до владців прийшли надто пізно. Проте розрив круля з аґарянами підкуповував Сірка, як і те, що Михай, напевне, мислить так же, як і його коронний Ян Собеський.

Вечоріло. Яків Гиря, відвівши Завішу в грецьку хату після обходу Січі й січовища, нагадав Сіркові й Лаврові про вечерю, на отаманове прохання приніс її з поварні, і старшини мовчки, не бачачи, що вони їдять, повечеряли, кожний думаючи про своє.

1 ... 108 109 110 ... 173
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Під Савур-могилою», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Під Савур-могилою"