Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Бог-Імператор Дюни 📚 - Українською

Читати книгу - "Бог-Імператор Дюни"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бог-Імператор Дюни" автора Френк Херберт. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 121
Перейти на сторінку:
Лето.

— То були криваві мисливиці!

— Мисливицею була Антеак. Мої Рибомовки — лише чистильна команда.

Монео переводив погляд з одного співрозмовника на іншого, туди й назад. У цій розмові були тривожні нотки. Попри хрипіння, голос Малкі звучав майже безтурботно… але в нього завжди так. Небезпечний чоловік!

— Якраз перед твоїм прибуттям ми розмовляли з Монео про Нескінченність, — сказав Лето.

— Бідний Монео, — прокоментував Малкі.

Лето посміхнувся.

— Пам’ятаєш, Малкі? Якось ти просив мене продемонструвати Нескінченність.

— А ти відповів, що не існує Нескінченності, яку можна продемонструвати. — Малкі перевів погляд на Монео. — Лето любить гратися парадоксами. Знає всі мовні трюки, які будь-коли було винайдено.

Монео придушив вибух гніву. Він почувався зайвим у цій розмові, на цьому полі розваги вищих істот. Малкі та Бог-Імператор, наче двоє давніх друзів, із задоволенням згадували спільне минуле.

— Монео звинувачує мене, що я — єдиний володар Вічності, — сказав Лето. — Не вірить, що має стільки ж Нескінченності, як і я.

Малкі зиркнув на Лето.

— Бачиш, Монео? Бачиш, як він уміло грається словами?

— Розкажи мені про свою небогу Хві Норі, — попрохав Лето.

— Це правда, Лето, що вони казали? Ти хочеш побратися з ніжною Хві?

— Це правда.

Малкі захихотів, тоді скривився від болю.

— Вони страшенно мене покалічили, Лето, — прохрипів він. Тоді прошепотів: — А скажи-но, старий хробаче…

Монео перехопило подих.

Малкі перечекав хвилю, аби біль минувся, тоді сказав:

— Скажи-но мені, старий хробаче, чи у твоєму страхітливому тілі приховується страхітливий пеніс? Ото буде шок для ніжної Хві!

— Я давним-давно розповів тобі всю правду, — промовив Лето.

— Ніхто не розповідає правди, — прохрипів Малкі.

— Ти часто казав мені правду, — відповів Лето. — Навіть якщо сам цього не знав.

— Це тому, що ти спритніший за решту нас.

— Розповіси мені про Хві?

— Думаю, ти вже все знаєш.

— Я хотів би почути це від тебе, — промовив Лето. — Ви дістали допомогу від тлейлаксу?

— Вони дали нам знання, більш нічого. Усе інше ми зробили самі.

— Я так і думав, що це не тлейлаксанських рук справа.

Монео не міг більше стримувати своєї цікавості.

— Владико, що це про Хві та тлейлаксу? Навіщо ви…

— Ото ж бо й воно, Монео, давній друзяко, — сказав Малкі, повівши очима в бік мажордома. — Не знаєш, що він…

— Я ніколи не був тобі другом! — відрізав Монео.

— Тоді компаньйоном серед гурій, — уточнив Малкі.

— Владико, — сказав Монео, звернувшись до Лето, — чому ви говорите про…

— Шшш, Монео, — утихомирив його Лето. — Втомлюємо твого давнього компаньйона, а я ще багато чого хотів би від нього довідатися.

— Ти не задумувався, Лето, — спитав Малкі, — чому Монео ніколи не намагався вирвати в тебе всієї дульпанії?

— Чого вирвати? — перепитав Монео.

— Це ще одне старе слівце Лето, — пояснив Малкі. — Дуля і панія — дульпанія. Досконало. Чому тобі не перейменувати свою Імперію, Лето? Велика Дульпанія!

Лето здійняв руку, наказуючи Монео мовчати.

— Розповіси мені, Малкі? Про Хві?

— Просто кілька маленьких клітин мого тіла, — сказав Малкі. — Тоді дбайливе виховання, старанна освіта — усе цілковито протилежне твоєму давньому друзяці Малкі. Ми зробили це все у не-місці, де ти не міг нічого побачити!

— Але я зауважив, як щось зникає, — промовив Лето.

— Не-місце? — спитав Монео, коли значення слів Малкі дійшло до нього. — Ти? Ти й Хві…

— Це той обрис, який я бачив у тінях, — сказав Лето.

Монео не бачив нічого, крім обличчя Лето.

— Владико, я скасую шлюб. Накажу…

— Ти нічого такого не зробиш!

— Але ж, Владико, якщо вона й Малкі…

— Монео! — прохрипів Малкі. — Твій Владика наказує, а ти мусиш коритися!

Цей глузливий тон! Монео люто зиркнув на Малкі.

— Цілковита протилежність Малкі, — промовив Лето. — Невже ти цього не чув?

— Що може бути кращим? — спитав Малкі.

— Але ж, безперечно, Владико, якщо ви тепер знаєте…

— Монео, — сказав Лето, — ти починаєш мене дратувати.

Монео присоромлено замовк.

— Так краще, — промовив Лето. — Знаєш, Монео, якось десятки тисячоліть тому, коли ще був іншою особою, я припустився помилки.

— Ти й помилка? — глузливо прокоментував Малкі.

Лето лише всміхнувся.

— Мою помилку компенсував той чудовий спосіб, яким я її виставив.

— Словесні трюки, — шпигнув Малкі.

— І справді! От що я сказав: «Теперішнє — це бентега, майбутнє — мрія; тільки пам’ять може відкрити сенс життя». Хіба ж не чудові слова, Малкі?

— Надзвичайні, старий хробаче.

Монео затулив рота долонею.

— Але мої слова були нерозумною брехнею, — продовжив Лето. — Я й тоді це знав, та ці чудові слова мене приворожили. Жодна пам’ять не відкриває жодних сенсів. Без страждання духу, що є безсловесним досвідом, ніде немає жодного значення.

— Я не розумію значення страждання, завданого твоїми кривавими Рибомовками, — сказав Малкі.

— Ти не відчуваєш жодного страждання, — відповів Лето.

— Був би ти в моїй шкурі…

— Це лише фізичний біль, — сказав Лето. — Він скоро минеться.

— Коли ж я пізнаю страждання? — спитав Малкі.

— Можливо, пізніше.

Лето відхилив передні сегменти від Малкі, глянув Монео в очі.

— Ти справді служиш Золотому Шляху, Монео?

— Ах, Золотий Шлях, — кепкував Малкі.

— Ви знаєте, що так, Владико.

— Тоді мусиш поклястися мені, — промовив Лето, — те, про що ти тут дізнався, ніколи не може злетіти з твоїх губ. Не смієш це висловити ні словом, ні знаком.

— Клянуся, Владико.

— Він клянеться, Владико, — насмішкувато сказав Малкі.

Одна з дрібних ручок Лето вказала на Малкі, що лежав, вглядаючись у гострий профіль обличчя під сірим каптуром.

— Через давнє захоплення і … з багатьох інших причин я не можу вбити Малкі. Не можу навіть просити про це тебе… але його слід позбутися.

— Ох, який же ти спритний! — протягнув Малкі.

— Владико, якщо ви почекаєте по той бік покою, — сказав Монео, — то, можливо, коли повернетеся, Малкі вже не становитиме проблеми.

— Він це зробить, — прохрипів Малкі. — Підземні боги! Він це

1 ... 107 108 109 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бог-Імператор Дюни», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Бог-Імператор Дюни» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Бог-Імператор Дюни"