Читати книгу - "48 законів влади"

Луї довго не протримається, бо в нього не було здібностей Наполеона. Фуше знову відійшов у тінь і почав вичікувати. І от уже в лютому 1815 року Наполеон утік із острова Ельба, де він жив в ув’язненні. Тоді Луї звернувся до єдиної людини, яка могла б урятувати йому шкуру, — Фуше, колишнього радикала, який послав його брата Луї XVI на гільйотину, але наразі був одним із найбільш популярних політиків у Франції. Але Фуше не захотів вступитися за невдаху і відмовив Луї, що прохав про допомогу, удаючи, буцімто це зайве, бо Наполеон ніколи не повернеться до влади (хоча знав, що станеться навпаки). Незабаром Наполеон із його новою громадянською армією наблизився до Парижа.

Побачивши, що його влада перебуває на межі краху і відчуваючи, що Фуше зрадив його, та не бажаючи, щоб цей впливовий і здібний чоловік перекинувся до Наполеона, король Луї наказав заарештувати і стратити міністра. 16 березня 1815 р. поліцейські оточили карету Фуше на паризькому бульварі. Невже йому кінець? Може, й так, але не відразу: Фуше заявив поліції, що, як екс-міністр, він не може бути заарештований на вулиці. Поліцейські погодилися з цим і дозволили йому повернутися додому. Пізніше того ж дня вони знову прийшли до його дому й оголосили йому про арешт. Фуше кивнув, але попросив офіцерів дозволити йому помитися і перевдягтися, перед тим як покинути дім назавжди. Вони дозволили. Фуше вийшов із кімнати, і почали тягтися хвилини. Фуше не повертався. Тоді поліцейські ввійшли до сусідньої кімнати й побачили драбину біля розкритого вікна, яка спускалася до саду.

Цього і наступного дня поліція прочісувала Париж у пошуку Фуше, але вдалині вже лунали гармати Наполеона, і король зі своїми прибічниками мав тікати з міста. Щойно Наполеон увійшов до Парижа, Фуше вийшов зі сховку. Він знову обдурив ката. Наполеон привітав свого колишнього міністра поліції і радо поновив його на посаді. Протягом ста днів Наполеона при владі — до Ватерлоо — Фуше в основному правив Францією. Після падіння Наполеона на трон повернувся Луї XVIII, і, наче міфічний кіт, що має дев’ять життів, Фуше залишився на посаді і в новому уряді, бо його влада і вплив виросли настільки, що навіть король не наважився б кинути йому виклик.

Пан Ши мав двох синів: один любив учитися, другий — воювати. Перший викладав своє моральне вчення при чудовому дворі Цзинь, і його зробили наставником; другий розповідав про стратегії при войовничому дворі Жу, і його зробили воєначальником. Бідний пан Менґ, почувши про їхні успіхи, вирядив своїх двох синів, щоб вони взяли приклад із хлопців Ши. Перший виклав своє моральне вчення при дворі Цзинь, але правитель сказав: «Зараз держави затято ворогують, і кожен правитель переймається тим, щоб озброїти до зубів армію. Якби я тримався таких повчань, нас давно б знищили». І він наказав каструвати парубка. Тим часом другий брат демонстрував свій військовий талант при дворі Вей. Але правитель Вей сказав: «Моя держава слабка. Якби я покладався на силу замість дипломатії, нас би давно стерли з лиця землі. З другого боку, якщо випустити зараз цього штукаря, він запропонує свої послуги іншій державі, і в нас будуть клопоти». І він наказав відрубати парубкові ноги. Обидві родини робили те саме, але перші правильно вибрали час, а другі — неправильно. Таким чином, успіх залежить від… ритму.

Ле-Цзи, цит. за «Китайська далекоглядна труба», Денніс Бладворт, 1967 р.

Тлумачення

У час безпрецедентних розрух Жозеф Фуше процвітав завдяки своєму мистецтву правильно розраховувати час. Він дав нам кілька ключових уроків.

По-перше, дуже важливо розпізнавати дух часу. Фуше завжди бачив на кілька кроків наперед, виявляв хвилю, яка б винесла його на вершину влади, і вміло її використовував. Завжди взаємодійте з часом, передбачайте закрути і повороти, і вчасно опиняйтеся на борту. Іноді дух часу важко розпізнати: упізнавайте його не за найбільш гучними й очевидними проявами, а за тим, що приховане й тим часом дрімає. Сподівайтеся на Наполеонів прийдешнього і не спирайтеся на руїни минулого.

По-друге, визначаючи панівний вітер, не обов’язково пливти за ним. Могутній соціальний рух утворює потужну реакцію, і важливо передбачити, якою вона буде, як зробив Фуше після страти Робесп’єра. Замість того щоб плисти на новому гребені хвилі, дочекайтеся, поки приплив поверне вас до влади. При нагоді ставте на реакцію, що закипає, і поспішайте опинитися в авангарді.

І нарешті, Фуше був напрочуд терплячим. Без терпіння, як вашого меча і щита, ви неправильно розрахуєте час і програєте. Коли час був несприятливим для Фуше, він не боровся, не виявляв емоцій, поспіхом не завдавав ударів. Він зберігав холоднокровність і принишкнув, терпляче організовував підтримку громадян, на яку спирався, знову перебираючи владу. Коли його позиція слабшала, він вичікував, знаючи, що час буде його союзником, якщо він тільки потерпить. Відчуйте момент, коли слід сховатися в траві чи залізти під камінь, а коли — випустити кігті й напасти.

Ми можемо надолужити простір, але не час.

Наполеон Бонапарт (1769—1821 рр.)

[Персидський] султан засудив двох чоловіків до страти. Один із них, знаючи, як султан любив свого огира, запропонував в обмін на своє життя за рік навчити огира літати. Султан, уявивши себе верхи на єдиному у світі коні, що літає, погодився. Другий в’язень недовірливо подивився на свого друга: «Адже ти знаєш, що коні не літають. Чого ж ти таку дурню запропонував? Ти лише відтерміновуєш неуникне». «Ні, не так, — відповів [перший в’язень]. — Насправді я дав собі чотири шанси на свободу. По-перше, за рік може померти султан. По-друге, можу померти я. По-третє, може померти кінь. І по-четверте… а раптом я навчу коня літати?»

«Мистецтво влади», Р. Ґ. Г. Сіу

Ключі до влади

Час — це штучна концепція, яку ми самі створили, щоб зробити безмежність вічності і всесвіту більш стерпною, гуманною. Створивши концепцію часу, ми отримали певну можливість формувати його, пророблювати з ним трюки. Час у дитини триває повільно і довго, широко розпросторюється; у дорослих — летить зі страшною швидкістю. Тож час залежить від сприйняття, що, як ми розуміємо, можна за бажанням змінювати. Це перше, що слід зрозуміти, оволодіваючи мистецтвом розподілу часу. Якщо внутрішній неспокій, викликаний емоціями, змушує час рухатися швидше, це означає, що, контролюючи емоційні реакції на події, ми зможемо значно вповільнити час. Такий змінений спосіб взаємодії з речами подовжує наше сприйняття майбутнього часу, відкриває можливості відкинути страх і гнів та дає нам терпіння, що є головною вимогою в мистецтві керування часом.

Є три види часу зі своїми проблемами, кожну з яких можна вирішити, маючи навички й практику. Перший різновид — тривалий час: довгий, спливає роками, з яким слід поводитися терпляче, м’яко керуючи ним. Наше поводження з тривалим часом повинне мати захисний характер; це мистецтво не реагувати