Читати книгу - "Постріл із глибин"

Сер Артур був переконаний, що в нью-йоркському офісі «Кунард» відбувається щось лихе, тому звернувся до приватного детектива, про що Самнера не попередив. Детективу не вистачило майстерності — він поводився так, що співробітники «Кунард» почали підозрювати, що він шпигун. Самнер згадував: «Цей чоловік викликав у мене настільки сильні підозри, що я звернувся до портового детектива та попросив його стежити за детективом сера Артура Герберта». Самнер надіслав серу Артуру звіт про дивну поведінку детектива — на випадок, якщо це його зацікавить. «Він замість того, щоб подякувати, страшенно розлютився та сказав, що його ще ніколи в жилі так не ображали». Сер Артур навіть звинуватив Самнера в шпигунстві за ним — причому його це так сильно зачепило, що Самнер почав підозрювати, що в того є якісь таємниці. «Це дійсно викликало в мене певні підозри, і я вирішив, що зможу щось дізнатися, спостерігаючи за його діями», — згадував Самнер.

«Говорячи конфіденційно, — писав Самнер, — я гадаю, можна сказати, що сер Артур Герберт дещо “дивний”». Із Самнером був згоден щонайменше ще один суперник, сер Кортні Беннетт. Одного разу сер Артур завітав у гості до сера Кортні. Почалася сварка, як писав Самнер, і сер Кортні сказав гостеві «йти додому та повчити свою матір жити».

Самнер писав: «Хоча ситуація й вийшла дещо неприостойна... це був єдиний дивний випадок за участі цих двох, про який я будь-коли чув».

Телеграма, С. Bennett to Alfred Booth, 30 листопада 1914 р., D42/С1/1/66, частина 2 з 4, архів «Кунард»; «Заробітня плата співробітників відділу в Нью-Йорку», D42/C1/1/66, частина 3 з 4, архів «Кунард»; лист, Charles P. Samnerto D. Meams, 29 грудня 1914 р., D42/C1/2/44, архів «Кунард»; лист, Charles Р. Samner to Alfred A. Booth, 4 серпня 1915 р., D42/C1/1/66, частина 3 з 4, архів «Кунард»; телеграма, Richard Webb to Cecil Spring-Rice, 11 травня 1915 p., Різноманітні документи «Лузитанії»», документи Адміралтейства, ADM137/1058, Національний архів Великої Британії.

183

Телеграма, 27 квітня 1915 р., скринька 2, колекція Бейлі/Райан.

184

Інтерв’ю з Робертом Джеймсом Кларком, «Лузитанія», Центр письмових архівів Бі-Бі-Сі.

185

Записка, 7 травня 1914 р., D42/PR13/3/14-17, архів «Кунард».

186

Preston, «Lusitania», 110; Ramsay, «Lusitania», 51; New York Times, 30 березня 1915 p.

187

Preston, «Lusitania», 110.

188

Лоріа, позов.

189

Див. сайт Lusitania Resource, www.RMSLusitania.info, де викладено базу даних про корабель та пасажирів зі зручним пошуком.

190

Розповідь про те, як виглядала та працювала Кімната 40, засновано на документах, що зберігаються в архіві Черчилля, Колледж Черчилля, Кембридж, а також у Національному архіві в К’ю серед документів Адміралтейства. Більше про Кімнату 40 можна почитати у Beesty, «Room 40»; Gannon, «Inside Room 40»; Adm. William James, «Code Breakers»; and Ramsay, «“Blinker” Halb».

191

Не можу передати вам, який я був щасливий, коли під час одного з моїх візитів до Національного архіву Великої Британії мені дозволили попрацювати з оригіналом шифрувальної книги. Мені принесли її, наче подарунок, — у паперовій обгортці зі стрічкою, у великому ящику. Торкатися її, відкривати, гортати сторінки — дуже обережно — у такі моменти минуле на мить оживає, фізично оживає. Саме ця книга була на борту німецького есмінця, який на початку Першої світової затопили росіяни. «Signalbuch der Kaiserlichen Marine», Берлін, 1913, документи Адміралтейства, ADM 137/4156, Національний архів Великої Британії; також див. Beesly, «Room 40», 4—5, 22—23; Halpem, «Naval History», 36; Adm. William James, «Code Breakers», 29; Grant, «U-Boat Intelligence», 10.

192

Різні джерела повідомлять різні дані щодо примірників шифрувальної книги, див. Churchill, « World Crisis», 255; Halpem, «NavalHistory», 36—37; Tuchman, «Zimmermann Telegram», 14—15.

193

Історія Кімнати 40, CLKE 3, документи Кларка.

194

Там само.

195

Halpem, «Naval History», 37; Beesly, «Room 40», 310—11.

196

Англ, to blink — блимати.

197

Adm. William James, «Code Breakers», xvii.

Навіть до початку війни, ще в ролі капітана корабля «Корнволл», Холл показав себе як розвідника. У 1909 році його корабель разом з іншими британськими суднами з церемоніальним візитом зайшов у Кіль, Німеччина, базу німецького флоту. Адміралтейство звернулося до Холла з проханням зібрати вкрай цінну інформацію про конструкцію стапелів у порту, які закривали від небажаних глядачів патрульні судна.

У Холла з’явилась ідея. Герцог Вестмінстерський саме приїхав на регату зі своїм швидкісним човном «Урсула» — щоб похизуватися. Німецьким морякам човен дуже сподобався, і вони вітали його щоразу як бачили. Холл попросив позичити човен на декілька годин, і наступного дня двоє його людей піднялися на борт «Урсули», одягнені як цивільні механіки. Потім «Урсула» продемонструвала свою швидкість і пролетіла через гавань у море та назад. З ревом ковзнувши по ланцюгах патрульних кораблів, човен викликав овації екіпажу, але раптом двигуни «Урсули» відмовили, просто навпроти німецьких стапелів. Поки екіпаж яхти намагався завести двигуни, люди Холла сфотографували всю верф. Один із патрульних кораблів мусив відбуксувати яхту на стоянку. «Німці були раді бличже її розгледіти, — писав Холл, — але я був ще більш радий, бо одному з “механіків” вдалося зробити дуже якісні фотографії стапелів, і ми добули всю потрібну інформацію». «The Nature of Intelligence Work», Hall 3/1, документи Холла.

198

Adm. William James, «Code Breakers», 202.

199

Gilbert, «First World War», 102.

200

Gibson and Prendergast, «German Submarine War», 19; Gilbert, «First World War», 124.

201

Clark, «Donkeys», 74; Gilbert, «First World War», 144-45; Keegan, «First World War», 198-99.

202

Clark, «Donkeys», 74.

203

Frothingham, «Naval History», 66,75.

204

Історія Кімнати 40, CLKE З, документи Кларка.

205

Меморандум, Генрі Френсіс Олівер, CLKE 1, документи Кларка.

206

Історія Кімнати 40, «Розповідь капітана Хоупа», CLKE 3, документи Кларка.

207

Історія Кімнати 40, CLKE З, документи Кларка.

208

Там само.

209

Beesly, «Room 40», 92.

210

Історія Кімнати 40, CLKE 3, документи Кларка.

211

Записка, Герберт Хоуп до голови оперативного підрозділу, 18 квітня 1915 р., «Записки капітана Хоупа оперативному підрозділу», документи Адміралтейства,